Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/5099/24
Провадження № 1-в/279/443/24
"02" жовтня 2024 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання,
Адвокат ОСОБА_3 подав до суду клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_4 від покарання , призначеного вироком Дарницького районного суду м.Києва у справі 753/13116/21 від 25.10.2022 року, який в частині призначеного покарання скасований вироком Київського апеляційного суду від 19.04.2023 року за ст.185 ч.3 КК України, а також звільнити ОСОБА_4 з місць позбавлення волі у зв'язку з повним відбуванням покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м.Києва по справі №759/2924/21 від 14.02.2023 року від 14.02.2023 року за ст.309 ч.2 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_4 був засуджений вищевказаними вироками суду, остаточне покарання за якими було призначено у порядку виконання судових рішень за правилами ч.4 ст70 КК України ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 7.08.2023 року у справі №279/4037/23 у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Початок строку відбування засудженим покарання обчислюється з 20.12.2022 року.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст.51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Отже, з 09.08.2024 року скасована кримінальна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Об'єктом злочинного посягання, за крадіжку якого ОСОБА_4 був засуджений вироком Дарницького районного суду м.Києва по справі №753/13116/21 було майно, загальна вартість якого склала 750 гривень , що на момент вчинення правопорушення становить від 0, 5 до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Оскільки діяння декриміналізовано, а за вироком Святошинського районного суду м.Києва по справі №759/2024/21 від 14.02.2023 року ОСОБА_4 фактично відбув покарання, тому він підлягає негайному звільненню з місць позбавлення волі.
Адвокат ОСОБА_3 розгляд клопотання просив проводити у його відсутності.
Засуджений ОСОБА_4 будучи повідомленим про час та місце розгляду клопотання не заявив про бажання безпосередньої участі в судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_5 в письмовій заяві просив перекваліфікувати дії ОСОБА_4 за вироком Дарницького районного суду м.Києва на ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вироки залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.
ОСОБА_4 відбуває покарання у ДУ "Коростенська виправна колонія (№71) за вироками Дарницького районного суду м.Києва від 25.10.2022 року, з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 19.04.2023 року, яким призначено покарання за ст.185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, а також вироком Святошинського районного суду м.Києва від 14.02.2023 року , яким ОСОБА_4 призначено покарання за ст.309 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Остаточне покарання за наявності вказаних вироків призначено ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07.08.2023 року за правилами ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду міста Києва від 14.02.2023 року, покаранням, призначеним вироком Дарницького районного суду міста Києва від 25.10.2022 року, який в частині призначеного покарання скасований вироком Київського апеляційного суду від 19.04.2023 року, у виді позбавлення волі строком на чотири роки. Строк покарання обчислюється з 20.12.2022 року. Зараховано як відбуте покарання строк попереднього ув'язнення з 14.05.2021 року по 12.07.2021 року.
З вироків Дарницького районного суду м.Києва від 25.10.2022 року та вироку Київського апеляційного суду від 19.04.2023 року слідує, що ОСОБА_4 засуджений за крадіжку чужого майна загальною вартістю 750 гривень, яку вчинив 14.05.2021 року.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст.51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Зокрема, вказаним законом викладено нову редакцію ст. 51 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Тобто, інкриміноване особі у межах кримінального провадження викрадення чужого майна (крадіжка) на суму до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння, законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень і такі діяння не є кримінально караними, відповідно до диспозицій частин статті 185 КК України.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року. Вказаною нормою Закону передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень.
Отже, відповідальність за ст.185 КК України може наставати лише в разі викрадення майна, вартість якого перевищує розмір двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 01.01.2021 року становило 2270 гривень.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
У силу положень ч. 1ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Враховуючи вищезазначене, Закон №3886-ІХ, яким підвищена межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, з огляду на вартість викраденого майна, поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності .
Попри відсутність прямих законодавчих змін до КК України, діючи норми КУпАП дають підстави для висновку про декриміналізацію діяння засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Висловлена прокурором позиція щодо перекваліфікації дій ОСОБА_4 з ст.185 ч.3 КК України на ст.162 КК України та необхідності призначення останньому покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі не ґрунтується на вимогах закону, оскільки враховуючи стадію, на якій застосовується закон №3886-ІХ ( стадія виконання судового рішення), а також положення ст.537 КПК України , якою визначено питання, які вирішуються судом під час виконання вироків, неможливо кваліфікувати дії особи за нормою Закону за якою обвинувачення не пред'являлось та фактично засуджувати особу за новим обвинуваченням. Відповідно до положень ст.537, 539 КПК України місцевий суд , який вирішує питання пов'язанні з виконанням судового рішення, такими повноваженнями не наділений.
Керуючись ст. 74 КК України, ст.537, 539 КПК України, -
Клопотання адвоката задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду міста Києва від 25.10.2022 року, який в частині призначеного покарання скасований вироком Київського апеляційного суду від 19.04.2023 року, у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Святошинського районного суду міста Києва від 14.02.2023 року за ст.309 ч.2 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. Початок строку відбуття покарання обчислювати з 20.12.2022 року.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 7 днів.
Суддя: ОСОБА_1