номер провадження справи 17/123/24
27.09.2024 Справа № 908/2026/24
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2026/24
за позовною заявою: акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", 61005, м. Харків, вул. Героїв Харкова, буд. 10/12
до відповідача: акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція", 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133
про стягнення 475 647,56 грн
24.07.24 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 24.07.24 № 22110-1292 з вимогами акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі АТ "ХНДПКІ "Енергопроект") до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (надалі АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "ЗАЕС") про стягнення заборгованості згідно договору на виконання робіт від 27.07.21 (16.08.21) № 11019/21/19-121-08-21-10574 у розмірі 475 647,56 грн, а саме: 436 800,00 грн основного боргу, 15 136,25 грн 3 % річних та 23 711,31 грн інфляційних втрат.
24.07.24 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2026/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 29.07.24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/2026/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
12.08.24 до суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив за вих. від 12.08.24 на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі, а в разі задоволення позовних вимог позивача - зменшити розмір 3 % річних до мінімально можливого розміру.
17.08.24 до суду в системі «Електронний суд» надійшла відповідь за вих. від 17.08.24 на відзив (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 19.08.24), в якій представник позивача просить суд позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
23.08.24 до суду в системі «Електронний суд» надійшли заперечення за вих. від 23.08.24 на відповідь на відзив, в яких представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі, а в разі задоволення позовних вимог позивача - зменшити розмір 3 % річних до мінімально можливого розміру.
25.08.24 до суду в системі «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення за вих. від 25.08.24 (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 26.08.24), в яких представник позивача надає пояснення по суті спору у справі № 908/2026/24 та просить суд врахувати вказані пояснення під час ухвалення рішення у даній справі.
15.09.24 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 15.09.24 про розподіл судових витрат (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 16.09.24), в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5 707,77 грн судового збору та 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
17.09.24 до суду в системі «Електронний суд» надійшло заперечення за вих. від 17.09.24 на заяву про розподіл судових витрат, в яких представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн, а в разі задоволення вказаних вимог - зменшити їх розмір до мінімально можливого розміру.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 27.09.24 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
Судом прийнято до розгляду: відзив відповідача за вих. від 12.08.24 на позовну заяву, відповідь позивача за вих. від 17.08.24 на відзив, заперечення відповідача за вих. від 23.08.24 на відповідь на відзив та додаткові письмові пояснення позивача за вих. від 25.08.24.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 24.07.24 № 22110-1292, у відповіді за вих. від 17.08.24 на відзив та в додаткових письмових поясненнях за вих. від 25.08.24 зазначає, що відповідач в порушення умов договору на виконання робіт від 27.07.21 (16.08.21) № 11019/21/19-121-08-21-10574 не здійснив позивачу оплату виконаних робіт у порядку та строки передбачені відповідним договором. А тому, на час звернення позивачем до суду у відповідача виникла заборгованість перед позивачем згідно договору на виконання робіт від 27.07.21 (16.08.21) № 11019/21/19-121-08-21-10574 у розмірі 475 647,56 грн, а саме: 436 800,00 грн основного боргу, 15 136,25 грн 3 % річних та 23 711,31 грн інфляційних втрат.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві за вих. від 12.08.24 на позовну заяву та в запереченнях за вих. від 23.08.24 на відповідь на відзив. Просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що:
- позивачем не надано належних доказів виконання п. 2.3 вказаного договору щодо надання відповідачу податкової накладної на електронну адресу відповідача;
- строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості виконаних робіт у сумі 72 800,00 грн ПДВ у договорі не встановлений;
- вимога щодо сплати частини вартості виконаних робіт у сумі 72 800,00 грн відповідачу не надходила, отже строк оплати цієї частини вартості виконаних робіт не настав;
- позивачем не надано належних доказів на підтвердження надання позивачем та отримання відповідачем оформленої та зареєстрованої податкової накладної на електронну адресу відповідача. Лише реєстрація позивачем податкової накладної в ЄРПН не є підставою для здійснення відповідачем оплати частини вартості виконаних робіт у сумі 72 800,00 грн;
- оскільки станом на поточну дату форс-мажорні обставини (військова агресія проти України), що підтверджені листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.22, тривають, зобов'язання відповідача з оплати виконаних робіт відстрочується на час їх дії, тобто не є простроченими. Отже, вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованою;
- у діях відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному та належному виконанню ним грошового зобов'язання перешкоджають форс-мажорні обставини;
- настання для відповідача форс-мажорних обставин є загальновідомим фактом та не потребує доказування.
Крім того, відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір 3 % річних та витрат на правничу допомогу до мінімально можливого в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/2026/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 27.09.24.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.07.21 (16.08.21) між акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (Підрядник) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Замовник) був укладений договір на виконання робіт № 11019/21/19-121-08-21-10574 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, Замовник доручає та зобовязується оплатити, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконання проектних робіт: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5)". Коригування проектно-кошторисної документації (проектно-кошторисна документація) Код згідно з ДКПП ДК 016:2010 - 71.12.
Вартість робіт за цим договором зазначається в протоколі узгодження договірної ціни (невідємний додаток № 2 до додаткової угоди № 1 даного договору) і визначена на підставі договірної ціни (невідємний додаток № 4 до додаткової угоди № 1 даного договору), складає: 364 000,00 грн. Крім того ПДВ: 72 800,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 436 800,00 грн (п. 2.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.08.21).
Згідно із п. 2.3 договору, оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, протягом 60 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Пунктом 4.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.08.21), Підрядник забезпечує розробку проектно-кошторисної документації в строки, визначені Календарним планом (додаток № 3 до додаткової угоди № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання зазначених умов Договору сторонами складений і погоджений Календарний план робіт (Додаток № 3 до додаткової угоди № 1 до договору), відповідно до якого строк виконання робіт: початок - серпень 2021 року, закінчення - вересень 2021 року.
Згідно із п. 5.1 договору, після завершення виконання робіт згідно Календарного плану Підрядник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту завершення виконання робіт надає Замовнику проектно-кошторисну документацію, оформлену відповідно до п. 4.6 даного договору та Акт здачі-приймання виконаних робіт у кількості 4-х примірників.
У відповідності до п. 5.4 договору, підтвердженням належного виконання робіт за договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.
За пунктом 5.6 договору, Підрядник, що є платником ПДВ, зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. Електронна адреса Підрядника для листування (електронного адміністрування) в межах виконання ПКУ та цього договору: buh@energoprorkt.com.ua.
У випадку відсутності реєстрації в ЄРПН Підрядником електронної податкової накладної у встановлений ПК України строк, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 2.1 цього договору, на суму ПДВ, від вартості послуг, по яким допущене таке невиконання. За невиконання п. 5.6 договору Підрядник зобовязаний сплатити Замовнику штраф у розмірі процентної ставки ПДВ за договором. Підрядник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося не з його вини (п. 6.5 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором є наслідками непередбачуваних та непереборних при даних умовах обставин (повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, а також війна чи воєнні дії, які виникли після укладання договору, рішення (постанови) уряду, які обмежують діяльність учасників договору, страйки або масові заворушення не з вини учасників цього договору (в подальшому форс-мажор).
У разі настання форс-мажору зобов'язання сторін за цим договором відсуваються на час його дії (п. 9.2 договору).
Сторона, що потрапила під дію форс-мажору, відповідно до п. 9.3 договору, зобов'язана не пізніше 10 днів з моменту його настання або припинення повідомити іншу сторону про настання або припинення обставин, які заважають виконанню цього договору.
Дія форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до діючого законодавства України (п. 9.5 договору).
Згідно із п. 11.1 договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.09.22. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними.
На виконання умов укладеного договору між сторонами підписано акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 21.03.23 (без заперечень та зауважень), про те, що виконана робота задовольняє умовам договору і завдянням на проектування № 2021-61-41-71, № 2021-61-55-123 та належним чином оформлена. Робота виконана за етапом № 1 та здана при накладній № 221612/204-2018 від 18.08.21. Вартість виконаних робіт по акту № 1 становить: 364 000,00 грн. Крім того, ПДВ 20 %: 72 800,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 436 800,00 грн. Загальна сума авансу, що перерахована за виконаний етап, становить - 0,00 грн. Підлягає перерахуванню: 436 800,00 грн.
26.06.23 в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем зареєстровано податкову накладну № 1 від 21.03.23 щодо виконаних робіт на суму 436 800,00 грн, ПДВ 20 % - 72 800,00 грн.
Згідно із квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 26.06.23, документ прийнято, загальна сума з ПДВ - 436 800,00 грн.
Таким чином, з урахуванням положень пункту 2.3 договору, останнім днем строку оплати виконаних робіт на суму 436 800,00 грн є 22.05.23.
01.10.23 між сторонами по справі № 908/2026/24 підписано акт звіряння станом на 02.10.23, в якому відображена заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 436 800,00 грн за договором № 11019/21/19-121-08-21-10574 від 27.07.21 (16.08.21).
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, позивач виконав роботи за договором на виконання робіт № 11019/21/19-121-08-21-10574 від 27.07.21 (16.08.21) на загальну суму 436 800,00 грн з ПДВ, про що між сторонами було підписано акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 21.03.23.
Відповідач у своїх запереченнях, викладених у у відзиві за вих. від 12.08.24 на позовну заяву та в запереченнях за вих. від 23.08.24 на відповідь на відзив, не заперечив виконання позивачем вказаних робіт.
Відповідно до умов договору на виконання робіт № 11019/21/19-121-08-21-10574 від 27.07.21 (16.08.21), за вказаним актом № 1 оплата мала бути здійснена в строк до 22.05.23 включно.
Виходячи з умов п. 2.3 договору, оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частими вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним під Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Доказів оплати суми 436 800,00 грн матеріали справи не містять та сторонами не надано.
Заперечення відповідача щодо не настання строку оплати суми ПДВ у розмірі 72 800,00 грн суд відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі ПК України), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Укладеним між сторонами договором (п. 6.5 договору) передбачено, що у випадку відсутності реєстрації в ЄРПН підрядником електронної податкової накладної у встановлений ПК України строк, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 2.1 цього договору, на суму ПДВ, від вартості послуг, по яким допущене таке невиконання.
Позивачем надані докази реєстрації податкової накладної на суму ПДВ у розмірі 72 800,00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідач даної обставини не заперечив та не спростував.
Виходячи з наведених вище положень податкового законодавства, відповідач мав право надіслати в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримати в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну в електронному вигляді.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача мало місце порушення прав позивача на своєчасне отримання плати за виконані роботи згідно договору на виконання робіт № 11019/21/19-121-08-21-10574 від 27.07.21 (16.08.21) у сумі 436 800,00 грн.
Як наслідок, вимога позивача про стягнення з відповідача 436 800,00 грн основного боргу за договором на виконання робіт № 11019/21/19-121-08-21-10574 від 27.07.21 (16.08.21) судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, у зв'язку із чим задовольняється.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15 136,25 грн 3 % річних за період з 23.05.23 по 23.07.24 та 23 711,31 грн інфляційних втрат за період з червня 2023 р. по червень 2024 р. включно.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.20 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем основного грошового зобов'язання. Іншого розміру річних процентів, ніж визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторонами в договорі не визначено.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "ЗАКОНОДАВСТВО" розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, а також період їх нарахування, судом визнано розрахунки позивача такими, що виконано вірно.
А тому, як наслідок, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 15 136,25 грн 3 % річних та 23 711,31 грн інфляційні втрати.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних до мінімально можливого розміру, суд зазначає наступне.
Відповідач просив суд зменшити розмір 3 % річних до мінімально можливого в умовах воєнного стану. Посилався на: захоплення Запорізької АЕС окупаційними військами, внаслідок чого АЕС працює в екстремальних умовах, з вересня 2022 припинено відпуск електроенергії в мережу. До моменту окупації найбільша частка електроенергії вироблялася саме цією АЕС, що АТ "НАЕК "Енергоатом" має стратегічне значення для економіки й безпеки держави, належить до об'єктів критичної інфраструктури; внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, майно та інфраструктура Запорізької АЕС та інших відокремлених підрозділів відповідача були пошкоджені або знищені; за попередньою оцінкою, вартість цього майна, будівель та споруд компанії становить 32 млрд.грн; відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії; за період 2022 року збиток склав 12,4 млрд.грн; за 1 півріччя 2023 р. отримані збитки в розмірі 9048641 тис.грн; за 2023 р. отримані збитки в розмірі 11256369 тис.грн; відповідач продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ЗАЕС, не одержуючи від ЗАЕС жодного доходу; у діях відповідача відсутня вина, оскільки виконанню зобов'язання перешкоджають форс-мажорні обставини.
Позивач проти зменшення 3 % річних заперечив та просив суд врахувати, що (дослівно):
«… Наразі так складається ситуація, що навіть використовуючи судовий механізм захисту порушеного права, це не призведе до відновлення порушених прав позивача у розумні строки. Будь-який судовий процес у справі повинен закінчуватися виконанням судового рішення, що набрало законної сили. Тобто саме на стадії виконання відбувається реальний захист прав та свобод, охоронюваних законом інтересів особи, які були підтверджені рішенням суду.
Так, відповідно до Порядку визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 р. № 101, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 95).
Не менш важливою складовою частиною права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є своєчасне виконання остаточного судового рішення.
Таким чином, яке б рішення не прийняв суд, наразі право на справедливий суд для позивача є ілюзорним.
Таким чином, посилання відповідача на те, що додаткове стягнення 3 % річних унеможливить забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, є безпідставними, оскільки на сьогодні вчинення виконавчих дій (примусове стягнення) з відповідача на стадії виконання є неможливим. …».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20 у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи № 908/2026/24, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
При цьому, судом враховано, що неналежне виконання умов договору з боку відповідача протягом його виконання та безпідставна затримка у прийнятті виконаних робіт призвела до недоотримання позивачем можливих компенсаційних виплат.
Відповідно до п. 5.2 договору, Замовник мав розглянути передану Підрядником проектну документацію протягом 40 календарних днів та направити Підряднику підписаний акт здачі - приймання виконаних робіт.
Роботи були передані відповідачу ще у серпні 2021 року, що підтверджується самим актом. Тобто, позивач мав законне право очікування направлення підписаного Акту наприкінці вересня 2021 року.
В свою чергу, відповідач направив підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт лише у березні 2023 року.
Крім того, судом враховано, що:
- відповідач не вживав жодних заходів для досудового врегулювання спору, не звертався з пропозиціями про реструктуризацію боргу;
- відповідач лише сприяв збільшенню розміру компенсаційних витрат, оскільки не
вживав заходів для їх зменшення;
- позивач тривалий час (майже 14 місяців) очікував виконання грошового зобов'язання з боку відповідача;
- обставини, на які відповідач посилається, як на форс-мажорні, зокрема військова агресія рф проти України, військовий стан та окупація ВП «ЗАЕС», вже існували на час прийняття виконаних робіт (акт підписано у березні 2023 року), тобто під час прийняття виконаних робіт сторони усвідомлювали свої обов'язки, у т.ч. щодо порядку та строку оплати виконаних робіт.
Сторони мали можливість врегулювати свої правовідносини із урахуванням наявних обставин, у т.ч. внести зміни щодо порядку та строку оплати.
Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
А тому, як наслідок судом відмовляється в задоволені клопотання представника відповідача щодо зменшення суми 3 % річних до мінімально можливого розміру.
Щодо посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією проти України, суд зазначає таке.
У контексті приписів ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
У відповідності до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 25.01.22 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.22, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який посилається відповідач, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором. Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Доказів дотримання відповідачем порядку, встановленого договором, щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин із підтвердженням їх настання відповідним сертифікатом ТПП, суду не надано.
Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відтак, відсутні підстави для звільняється відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, а доводи відповідача щодо відстрочення виконання зобов'язань на час дії форс-мажорних обставин є безпідставним.
Підсумовуючи вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Стосовно розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в заяві про розподіл судових витрат, яка надійшла до суду в системі «Електронний суд» 15.09.24 наведено розмір суми судових витрат (витрат на надання правової допомоги), який становить 9 000,00 грн.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, у т.ч., належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:
- копію Договору про надання правничої допомоги від 05.08.22 № 04-22, укладеного між позивачем та адвокатом Барчук Алєся Вікторівна;
- копію додаткової угоди № 1 від 05.12.22 до договору про надання правничої допомоги від 05.08.22 № 04-22;
- копію додаткової угоди № 2 від 21.08.23 до договору про надання правничої допомоги від 05.08.22 № 04-22;
- копію додаткової угоди № 3 від 29.12.23 до договору про надання правничої допомоги від 05.08.22 № 04-22;
- копію протоколу від 24.07.24 погодження розміру гонорару Адвоката за надання правничої допомоги за договором № 04-22 від 05.08.22 у спорі з АТ «НАЕК «Енергоатом» за договором на виконання робіт № 11019/21/19-121-08-21-10574 від 16.08.21;
- копію Акту про надання правничої допомоги (виконаних робіт) № 18 від 10.09.24 до договору від 05.08.22 № 04-22.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затв. звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.17) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
05.08.22 між акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (Клієнт) та адвокатом Барчук Алєся Вікторівна (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 04-22, згідно якого (п. 1. Договору про надання правничої допомоги) Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами п. 9. договору про надання правничої допомоги, розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін. Розмір гонорару у справах (спорах), що мають майновий характер, може встановлюватися у відсотковому співвідношенні від ціни позову, повідомлення -рішення (іншого акту суб'єкта владних повноважень). У разі досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає Клієнт, Сторони можуть узгодити доплату до гонорару за позитивний результат.
Суми гонорару зазначаються в Актах про надання правової допомоги, які формуються по мірі необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту. У Акті про надання правової допомоги вказується перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією та її вартість. Сторони погодилися, що якщо поштове повідомлення про надіслання Акту про надання правової допомоги повертається Адвокату, то, незалежно від причини такого повернення (відсутність за місцем знаходження, відмова від отримання тощо), Клієнт вважається таким, що отримав Акт про надання правової допомоги (п. 9.1. договору про надання правничої допомоги).
Відповідно до п. 9.2. договору про надання правничої допомоги, Акт про надання правової допомоги повинен бути розглянутий, підписаний, скріплений печаткою Клієнта та повернутий Адвокату протягом 5 робочих днів з моменту отримання.
Згідно п. 25. договору про надання правничої допомоги (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 29.12.23), цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.24.
У відповідності до протоколу від 24.07.24 погодження розміру гонорару Адвоката за надання правничої допомоги за договором № 04-22 від 05.08.22 у спорі з АТ «НАЕК «Енергоатом» за договором на виконання робіт № 11019/21/19-121-08-21-10574 від 16.08.21, Сторони погодили, що у рамках договору № 04-22 від 05.08.22, укладеного між
Адвокатом та Клієнтом, Адвокат надає правничу допомогу Клієнту у спорі із АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 11019/21/19-121-08-21-10574 від 16.08.21 (п. 1). Сторони погодили, що гонорар Адвоката за правничу допомогу у спорі, визначеному у пункті 1 даного протоколу, в суді першої інстанції є фіксованим та складає 9 000,00 грн, якщо розгляд справи буде вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження, у випадку розгляду справи у порядку загального провадження - гонорар адвоката в суді першої інстанції складатиме 12 000,00 грн.
Згідно Акту про надання правничої допомоги (виконаних робіт) № 18 від 10.09.24 до договору від 05.08.22 № 04-22, Адвокат надав Клієнту правничу допомогу, а Клієнт прийняв надану допомогу згідно переліку:
1) Представництво інтересів Клієнта в господарському судочинстві у спорі із АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «ЗАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 11019/21/19-121-08-21-10574 від 16.08.21 - справа № 908/2026/24:
- підготовка позовної заяви про стягнення коштів із розрахунком стягуваних сум;
- підготовка та подання відповіді на відзив;
- підготовка та подання додаткових письмових пояснень з окремих питань.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.19 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У даному випадку, з огляду на ступінь складності даної справи (стягнення заборгованості за договором на виконання робіт у розмірі 475 647,56 грн), заявлена до стягнення сума винагороди не має характеру необхідної, не є обґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача в повному обсязі становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципами розумності та справедливості.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги клопотання відповідача, викладене у запереченні на заяву про розподіл судових витрат (яка надійшла до суду в системі «Електронний суд» 17.09.24) про зменшення витрат на правову допомогу адвоката до мінімально можливого розміру, суд вважає, що обґрунтованою та такою, що відповідає зазначеним вище критеріям, є сума винагороди в розмірі 7 000,00 грн, яка в даному випадку і підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (61005, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 10/12, код ЄДРПОУ 14078902) - 436 800 (чотириста тридцять шість тисяч вісімсот) грн 00 коп. основного боргу, 23 711 (двадцять три тисячі сімсот одинадцять) грн 31 коп. інфляційних втрат, 15 136 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять шість) грн 25 коп. 3 % річних, 5 707 (п'ять тисяч сімсот сім) грн. 77 коп. судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.10.2024.
Суддя В.Л. Корсун