Справа № 604/925/24
Провадження № 2/604/330/24
26 вересня 2024 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сидорак Г.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради (юридична адреса: вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Тернопільський район, Тернопільська область) про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Скалатської міської територіальної громади, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_3 , яка 24 червня 2015 року склала заповіт, згідно якого житловий будинок АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_1 , тобто позивачу. Спадщину вона прийняла у встановленому законом порядку, шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса. Разом із цим, коли вона звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Вольтера І.І. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_2 , їй було надано відмову у вчинені нотаріальної дії від 01 червня 2024 року №37/01-16, оскільки нею не було пред'явлено належних документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , який 16 грудня 2003 року склав заповіт, згідно із яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповів ОСОБА_1 , тобто позивачу. Спадщину після смерті батька вона прийняла у встановленому законом прядку. Однак, при зверненні до Підволочиської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2 , їй було надано відмову у вчиненні нотаріальної дії №235/02-31 від 24 листопада 2021 року, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа спадкодавця на спадкове майно та реєстрації права власності. Спірний житловий будинок, належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_2 . На підставі наведеного, у зв'язку із тим, що належний правовстановлюючий документ на житловий будинок по АДРЕСА_2 відсутній, позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права, а тому змушена звертатися до суду із позовною заявою та просить її задоволити.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 липня 2024 року відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.
Представник відповідача - Підволочиської селищної ради Тернопільської області у підготовче судове засідання не з'явився, однак подали до суду заяву, згідно з якою просять справу розглянути без їх участі, позов визнають та не заперечують щодо його задоволення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, в зв'язку з відсутністю заперечень відповідача щодо позову, суд вважає за можливе прийняти рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, в порядку, передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив такі факти.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 22 лютого 2000 року Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Полупанівка Підволочиського району Тернопільської області. Згідно із копією картки фізичної особи-платника податків їй присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчать копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 .
16 грудня 2003 року ОСОБА_2 склав заповіт, зареєстрований у реєcтрі за №117 та посвідчений старостою Староскалатської сільської ради, згідно із яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповів ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 02 серпня 2005 року, актовий запис №20.
24 листопада 2021 року ОСОБА_1 , яка звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа спадкодавця на спадкове майно.
24 червня 2019 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений старостою громади села Полупанівка, згідно якого житловий будинок АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_1 .
Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 27 листопада 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, актовий запис №132.
01 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері - ОСОБА_3 , однак їй було видано відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа спадкодавця на спадкове майно.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 30 листопада 1991 року, житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , належить колгоспному двору, який складається із 2-х членів та головою якого є ОСОБА_2 .
Як вбачається із архівної довідки №653 від 25 липня 2018 року, по документах архівного фонду «Староскалатська сільська рада» у погосподарських книгах села Полупанівка станом на 1991 рік значиться господарство ОСОБА_2 - голова двору, разом із ним проживала ОСОБА_3 - дружина.
Із копії будинкової книги вбачається, що у житловому будинку АДРЕСА_3 , були прописані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно із довідкою від 01 грудня 2023 року №5-219, виданою виконавчим комітетом Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1 , на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею у житловому будинку АДРЕСА_3 ніхто не був зареєстрований.
Відповідно до довідки про технічний опис об'єкта нерухомого майна від 02 січня 2024 року №1, виданого БТІ Підволочиського району, житловий будинок по АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 . Свідоцтво про право власності від 30 листопада 1991 року.
26 липня 2018 року на житловий будинок індивідуального житлового фонду в АДРЕСА_4 виготовлено технічний паспорт, в якому зазначено технічні характеристики: загальна площа 87,8 м.кв, житлова площа 49,9 м.кв.
Відповідно до ст. 120 ЦК Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин (далі - ЦК УРСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, а згідно ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Пленум Верховного Суду України у п. а) ч. 6 постанови №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснює, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена колгоспного двору визначається з рівності часток всіх його членів.
Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належало по 1/2 частці (кожному) будинковолодіння по АДРЕСА_2 , як членам колгоспного двору. Після припинення існування колгоспного двору свої частки вони не витребували і продовжували брати участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства колишнього колгоспного двору.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», судам слід враховувати, що відповідно до ст. 55 Закону «Про власність» громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Таким чином, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно - 1/2 частка житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 . 16 грудня 2003 року ОСОБА_2 склав заповіт, згідно із яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповів ОСОБА_1 . Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, серед якого 1/2 частка житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 . 24 червня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого житловий будинок АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_1 . Спадщину після смерті батьків позивач прийняла у встановленому законом порядку, однак у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті матері та батька їй було відмовлено, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів спадкодавців на спадкове майно, про що видано відповідні постанови.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна як це передбачає ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
При цьому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на належне спадкодавцю майно, тому позивач змушений звертатися в суд за захистом своїх невизнаних прав.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити її права та інтереси, тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 , а саме на: 1/2 частку в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/2 частку в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 9, 10, 77, 79, 80, 89, 200, 223, 211, 247, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 328, 346, 392, 1218, 1223, 1268 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради (юридична адреса: вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Тернопільський район, Тернопільська область) про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 : на 1/2 частку в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на 1/2 частку в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сидорак Г.Б.