Справа №601/2816/24
Провадження № 2-а/601/53/2024
04 жовтня 2024 року м. Кременець
Кременецький районний суд Тернопільської області в складі
головуючого Мочальської В.М.,
з участю секретаря Домінської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 11.09.2024 про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17500 гривень та провадження у справі закрити.
Позивач обґрунтував свій позов тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки 01.07.2024 жодного виклику про необхідність явки о 09 год. 02.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 він не отримував і підпис у повістці не його, про що ним зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Не погодившись із позовом, 25.09.2024 відповідач подав відзив на позов, просить у позові позивачу відмовити. Вимоги обґрунтовує тим, що 01.07.2024 року позивачу вручалася повістка, в отриманні якої він підписався особисто.
У судове засідання позивач не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для розгляду справи, а особиста участь учасників справи в судовому засіданні - не обов'язкова, суд у відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України визнав можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
В судовому засіданні встановлено, що 05.09.2024 заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 - начальником мобілізаційного відділення підполковником ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 здійснив триваюче правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-11, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 №49), а саме не з'явився під час загальної мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений в отриманій ним повістці начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ч.1 та ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.3 ст. 17 Закону України «Про оборону України».
ОСОБА_1 під підпис роз'яснено ст. 63 Конституції України, права та обов'язки відповідно до ст. 268 КУпАП і повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 09.09.2024 о 10.00 год. та надана можливість надати пояснення у яких позивач зазначив, що ні йому ні його рідним про повістку не було відомо. Підпис у повістці йому не належить.
11.09.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП та на нього накладено штраф в розмірі 17500 грн.
З копії розписки вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01.07.2024 отримав повістку на своє ім'я про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб. №7 на 9 год. 02.07.2024.
Крім того, у матеріалах справи є копія звернення тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 до Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтею (статтями) 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема й щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.92 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції від 30.06.2023) громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, ч.1 ст.8 КУпАП беззаперечно визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
За приписами ч.2, 3 ст.8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Виходячи з наведеного, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 02.07.2024 за повісткою від 01.07.2024.
Суд звертає увагу, що дата неявки особи - є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.
Як слідує з правових висновків, викладених в п.17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
В той же час, оскільки оскаржувана постанова містить дату вчинення позивачем правопорушення, тому воно не носить характеру триваючого правопорушення.
Наведений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 17.07.2019 в справі № 601/952/16.
Приписами ч.1 ст.210-1 КУпАП (станом на дату вчинення правопорушення - 02.07.2024) передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 2 статті 210-1 КУпАП (станом на дату вчинення правопорушення - 02.07.2024) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Станом на 02.07.2024 відповідальність за вчинене позивачем адміністративне правопорушення передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП у редакції від 09 травня 2024 року, яка має формулювання "Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Отже, станом на 02.07.2024 адміністративна відповідальність позивача передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП (набрала чинності 19.05.2024), розмір штрафу у грошовому виразі, який міг бути накладений на громадянина, винного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, складає від 17000 грн до 25 500 грн.
Натомість норма ч. 2 ст. 210-1 КУпАП станом на 02.07.2024 не передбачає відповідальності за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, оскільки втратила чинність 09.05.2024.
Тому норма ч.2 ст.210-1 КУпАП не могла бути застосована до позивача, оскільки як встановлено судом датою вчинення правопорушення в даному випадку є 02.07.2024, тобто діяла редакція ст. 210-1 КУпАП від 09.05.2024.
На підставі наведеного, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано, що порушення не є триваючим, та момент інкримінованого правопорушення діяла редакція статті 210-1 КУпАП, яка містила в собі частину третю. Тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП неможливе.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Разом з тим, досліджені матеріали адміністративної справи вказують на вчинення позивачем правопорушення.
Ці обставини не дають можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки вказане рішення вимагає від відповідача вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 п'ятнадцятиденний строк для подання звіту про виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 04.10.2024, що обчислюється з дати набрання цим рішенням законної сили.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Однак, з огляду на те, що адміністративний позов задоволено частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно стягнути 302,80 грн. судових витрат.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 72, 77, 118-119, 122, 243 -244, 246, 286 КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 11 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 ст. 210-1 КУпАП направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 на новий розгляд.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 302 (триста дві) гривні 80 копійок судових витрат.
В решті позовних вимог - відмовити.
Встановити ІНФОРМАЦІЯ_4 строк для подання звіту про виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 04.10.2024 - п'ятнадцять днів, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 04 жовтня 2024 року.
Головуючий В. М. Мочальська