вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2024 р. Cправа № 902/599/24
Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,
представники сторін не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, м. Київ, 01011)
до: Фізичної особи-підприємця Міхалевського Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 )
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про: солідарне стягнення 361 180,44 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Фізичної особи-підприємця Міхалевського Віталія Петровича, до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 361 180,44 грн заборгованості, з яких 353 960,88 грн - заборгованості за кредитом та 7 219,56 грн - заборгованість за відсотками, за кредитним договором №011/64695/00749798 від 24.12.2019.
У відповідності до вимог ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Судом здійснено запит № 902/599/24/623/24 до Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Барської міської ради, щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку міської ради щодо гр. ОСОБА_1 .
Підчас перебування судді у відпустці 26.07.2024 до суду від Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Барської міської ради надійшла відповідь на запит, в якій останній повідомив суду, що гр. ОСОБА_1 , зареєстрована АДРЕСА_3 .
Відповідно до частини 1 статті 176 ГПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
05.08.2024 суддя Маслій приступив до роботи.
Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі №902/599/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.09.2024.
На визначену судом дату в судове засідання 02.09.2024 представники сторін не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що стверджується наявними в справі доказами.
Ухвалою суду від 02.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 25.09.2024.
На визначену судом дату в судове засідання 25.09.2024 представники сторін не з'явились.
Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, а саме ухвали суду були направлені останньому в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Щодо повідомлення відповідачів суд зазначає наступне.
Ухвали суду, направлені на адресу відповідача1 зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП та ГФ: АДРЕСА_1 та на адресу відпвідача2 повідомлену суду Відділом "Центр надання адміністративних послуг" Барської міської ради: вул. Данила Нечая, буд. 28, м. Бар, Вінницька обл, 23000. Конверти з ухвалами повернуто до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами за відсутності в судовому засіданні представників сторін.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.09.2024 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без її проголошення в зв'язку з неявкою представників сторін.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24 грудня 2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (надалі також - позивач, Банк, Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Міхалевським Віталієм Петровичем (надалі також - відповідач1, боржник, Позичальник) укладено Кредитний договір №011/64695/00749798 (надалі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) у формі невідновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 500 000, 00 грн (надалі - ліміт), а Позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором.
Згідно з п.1.3 Кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту 24.12.2022, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 Договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за Договором в повному обсязі).
Кредит надається Позичальнику на розвиток бізнесу, а саме: фінансування витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності Позичальника, за винятком та надання а о повернення фінансової допомоги, внесків до статутного фонду, благодійних внесків, виплати дивідендів. До правовідносин не застосовується Закон України “Про споживче кредитування» (п1.4. Кредитного договору).
Протягом строку фактичного користування кредитом до кінця терміну погашення Кредиту визначеного п. 1.3. Договору включно Позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 23 % річних, в т.ч. за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3 Договору (п. 2.1 та п. 2.2 Кредитного договору).
Нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за _ кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується : день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі (п. 2.3 Кредитного договору).
Відповідно до умов п. 3.2. Кредитного договору Кредитор, після виконання Позичальником обов'язкових умов, вказаних в п. 3.1. Договору, на підставі письмової заяви Позичальника, надав в межах Ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку, шляхом безготівкового перерахування на зазначений Позичальником поточний рахунок в АТ “Райффайзен Банк», для подальшого використання за цільовим призначенням.
Згідно умов п. 5.1 - 5.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язався здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному Кредитним договором. Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно Ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання. Позичальник зобов'язується здійснювати погашення Кредиту та Процентів ануїтетними платежами у валюті Кредиту кожного місяця, 24 числа, та при погашенні заборгованості за Кредитом в повному обсязі.
Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового виконання Позичальником зобов'язань за Договором.
Позичальник, відповідно до ст. 10 Кредитного договору засвідчив та гарантував що на момент укладення Договору є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно норм чинного законодавства України, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, має всі повноваження для достатнім виконання умов Кредитного договору та не існує жодної з обставин Дефолту укладення кредитного договору. До укладення договору останній отримав необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація - достатня для правильного розуміння та доступна, умови Договору зрозумілі та відповідають інтересам Позичальника є розумними та справедливими.
Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором. При підписанні документів щодо виконання, зміни, припинення Договору Сторони визнають обов'язковим скріплення підписів Позичальника/уповноважених осіб печаткою відповідної Сторони, від імені яких діють такі особи (п. 12.1. Кредитного договору).
Між сторонами до кредитного договору було укладено ряд Додаткових угод від 22.04.2021, 08.09.2021, 07.12.2021 та 27.11.2023 року. Відповідно до яких Кредитор та Позичальник досягли згоди про врегулювання простроченої заборгованості строк сплата якої настав, збільшення строку Кредиту, зменшення розміру щомісячного ануїтетного платежу за Кредитом, та тимчасове зменшення процентної ставки на період з 30.11.2023 по 24.04.2024 року. Підписано Графіки погашення кредиту в оновленій редакції, фактична заборгованість за кредитом збільшена на суму заборгованості за процентами, таке збільшення не супроводжується видачою кредитних коштів Позичальнику, Клієнт зобов'язується здійснити погашення Заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до укладених Графіків.
В подальшому, у зв'язку із несплатою Відповідачем-1 у процесі кредитування відсотків такі прострочені відсотки шляхом реструктуризації заборгованості були капіталізовані до суми кредиту, відповідно до заяви Позичальника про реструктуризацію заборгованості. Таке збільшення суми кредиту не супроводжувалося виданою кредитних коштів Позичальнику (відображено у Розрахунку заборгованості у рядках “Реструктуризація»). Зазначена реструктуризація направлена на зменшення фінансового навантаження на Відповідача та проведена дистанційно без підписання паперових угод.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Позивачем та ОСОБА_1 (надалі “Поручитель», “Фінансовий поручитель», “Відповідач2») було укладено Договір поруки № 011/64695/00749798/П від 24.12.2019 (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язання Відповідача1, які виникають з умов Кредитного договору.
Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов'язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У такому випадку Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпечуваними зобов'язаннями.
Поручитель зобов'язується, самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання Позичальником забезпечених зобов'язань перед Кредитором (п. 2.6. Договору поруки).
Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі (п. 2.2. Договору поруки).
Сторони встановили, що у разі невиконання або не належного виконання зобов'язань, встановлених цим Договором, Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Договору. До врегулювання правовідносин, які не врегульовані цим Договором, застосовуються відповідні норми чинного законодавства України (п. 6.1. Договору поруки).
Відповідно до п. 7.2. Договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлений договором становить п'ять років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання.
За твердженням позивача, всупереч вимогам Кредитного договору та укладених до нього Додаткових угод Відповідач-1 не виконує взяті на себе договірні зобов'язання: не здійснює погашення кредитної заборгованості, чим порушує умови Договору та права АТ “Райффайзен Банк».
У зв'язку з порушенням умов Кредитного договору станом на 02.04.2024 року заборгованість за Кредитним договором становить 361 180,44 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі - 353 960,88 грн., в тому числі простроченої заборгованості у розмірі - 23 984,91 грн, заборгованість за відсотками - 7 219,56 грн, в тому числі простроченої заборгованості у розмірі - 6 784,36 грн.
З метою досудового врегулювання спору АТ "Райффайзен Банк" 04.04.2024 надсилав вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором Позичальнику - та Поручителю. Проте, за наявними матеріалами справи доказами, зазначені вимоги повернуті відправнику з відміткою поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Таким чином, враховуючи невиконання Позичальником та Поручителем договірних зобов'язань, передбачених Кредитним договором та Договором поруки, Банк звернувся до суду за захистом порушеного права.
З урахування встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 180 Господарського Кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу1 грошові кошти в сумі 500 000,00 грн на підставі Кредитного договору №011/64695/00749798 від 24.12.2019.
Протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 23 % річних, в т.ч. за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного в п. 1.3 Договору (п. 2.1, 2.2 Кредитного договору).
Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
За умовами Кредитного договору та додаткових угод до нього відповідач1 мав здійснювати повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з Графіком упродовж строку кредитування (до 24.05.2026).
Оскільки умовами Кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового виконання Позичальником зобов'язань за Договором.
У зв'язку із невиконанням відповідачем1 умов Кредитного договору, в частині своєчасного погашення кредитної заборгованості, позивач направив на адреси відповідачів вимоги про виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором, в яких заначено про необхідність повного погашення кредиту, сума якого станом на 02.04.2024 становить 361 180,44 грн.
За Договором поруки відповідач2 надав поруку по виконанню зобов'язань відповідачем1 за Кредитним договором.
Таким чином, відповідачі відповідно до умов Договору поруки та чинного законодавства України, несуть солідарну відповідальність перед позивачем за невиконання Кредитного договору № 011/64695/00749798 від 24.12.2019.
Як встановлено судом, відповідачами 1, 2 прострочено виконання зобов'язання перед позивачем щодо повернення кредитних коштів за Кредитним договором та Договором поруки, що в свою чергу є підставою для солідарного стягнення з них суми боргу за кредитом та відсотками, позаяк, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Натомість відповідачами не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, та доказів про повернення кредиту.
Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідачів в рівних частках відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Міхалевського Віталія Петровича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) 353 960,88 грн - заборгованості за кредитом та 7 219,56 грн - заборгованість за відсотками.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міхалевського Віталія Петровича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) 2708,86 грн - витрат пов'язаних із сплатою судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) 2708,86 грн - витрат пов'язаних із сплатою судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Примірник рішення направити позивачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", відповідачам рекомендованим листом.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 03 жовтня 2024 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу 1( АДРЕСА_1 );
3 - відповідачу 2 ( АДРЕСА_2 )