Справа №173/2632/24
Провадження №2/173/922/2024
04 жовтня 2024 р. м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бурхан С.М.,
за участю секретаря судового засідання: Салтикової С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи
за позовом ОСОБА_1 ,
до ОСОБА_2 ,
про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про розірвання шлюбу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач вказує на те, що 05.07.2008 року вона зареєстрував шлюб з Відповідачем. Мають спільних дітей: доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що подружнє життя з Відповідачем не склалося, у них відсутні спільні інтереси, зникло взаємопорозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. На даний час вони з Відповідачем не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, спільного господарства не ведуть. Фактично сім'я припинила своє існування з 09.05.2020 року.
На даний час Позивач вважає подальше збереження шлюбу з Відповідачем неможливим, оскільки вона спільно проживає у громадянському шлюбі з іншим чоловіком та знаходиться на 23 тижні вагітності.
04.09.2024 згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України судом було зроблено запит про зареєстроване місце проживання (перебування) Відповідача.
12.09.2024 року судом була отримана відповідь № 2474/0/2-24 від 10.09.2024 року від Верхньодніпровської міської ради щодо зареєстрованого місця проживання Відповідача.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 року відкрито провадження у справі № 173/2632/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 04.10.2024 року.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Строк на примирення просила не надавати.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, строк на примирення просив не надавати.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Розглянувши подані заяви і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
05.07.2008 року (актовий запис про шлюб № 59) між позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 05.07.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області. Сторони мають чотирьох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Сімейне життя позивача та відповідача не склалось, відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, відсутнє взаємопорозуміння і взаємоповага.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 605/434/18, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України унормовано, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Положеннями статті 111 Сімейного кодексу України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Таким чином, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з того, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі та в подружніх відносинах.
Судом встановлено, подружнє життя у них з Відповідачем не склалося, у них відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, відсутнє взаємопорозуміння, зникло почуття любові та поваги один до одного. Сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, не ведуть спільне господарство, не мають спільних інтересів.
На даний час Позивач спільно проживає у громадянському шлюбі з іншим чоловіком та знаходиться на 23 тижні вагітності, що підтверджується довідкою № 11 від 02.10.2024 року.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 113 СК України - особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи позицію позивача, яка просила суд залишити їй прізвище, обране під час реєстрації шлюбу, суд вважає за можливе після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище, обране при реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ».
Відповідно до ст. 115 СК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану громадян для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Враховуючи позицію позивача, який не просив суд стягувати з відповідача понесені ним судові витрати, суд вважає за можливе віднести понесені судові витрати за рахунок позивача.
Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 76, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу - задовольнити.
2. Розірвати шлюб, зареєстрований 05.07.2008 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відділом реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області актовий запис про шлюб № 59.
3. Згідно зі ст.115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
4. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище “ ОСОБА_7 ».
5. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
6. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 . Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомо, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Суддя С.М.Бурхан