Справа № 344/24050/23
Провадження № 22-ц/4808/1150/24
Провадження№ 22-ц/4808/1149/24
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Фединяк
01 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Максюти І.О., Василишин Л.В.
серкетаря Струтинської Д.В.
з участю ОСОБА_1 його представника адвоката Рогів Т.Р.
представника Приватного товариства «Транс Логістик»
адвоката Денисенка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2024 року, постановлене в складі судді Бабій О.М. в м. Івано-Франківську, повний текст складено 10 червня 2024 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2024 року, постановлене в складі судді Бабій О.М. в м. Івано-Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного товариства «Транс Логістик», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного товариства «Транс Логістик», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 грудня 2021 року близько 17.50 годин в м. Івано-Франківську ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки INTERCARGO TRUCK F17221 д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на нього, коли він рухався на велисипеді у попутному напрямку праворуч автомобіля. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, як таких, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечним для життя в момент спричинення. Проходив тривале лікування в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради». Вироком Івано-Франківського міського суду від 23.08.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та встановлено, що ДТП сталося у зв'язку із порушенням ОСОБА_2 правил дорожнього руху внаслідок чого ОСОБА_1 зазнав ушкоджень, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень. Оскільки шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом, то правові підстави відповідальності за даний вид шкоди передбачені ст. 1187 ЦК України. Власником автомобіля марки «INTERCARGO TRUCK F17421», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії та номером НОМЕР_3 є Приватне підприємство «Транс Логістик». На момент ДТП, обвинувачений ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП «Транс Логістик» та виконував свої трудові обов'язки. Після отримання травм, позивач більше не має змоги працювати, пересуватися у звичному режимі, підтримувати побут та господарство. По даний час позивача турбують нестерпні болі в місці заживання ампутованої кінцівки правої ноги, відчувається постійний дискомфорт, свербіж та часто гострі різкі болі. Його дохід обмежується виплатою пенсії по інвалідності, якої практично не вистачає на придбання медикаментів та частково продуктів харчування. На момент ДТП автомобіль марки «INTERCARGO TRUCK F17421», реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» з наступними лімітами відповідальності страховика: 260 000 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю; 130 000 грн за шкоду, заподіяну майну; 2000 грн (дві тисячі) розмір франшизи. 13.05.2022 року ПАТ «СК «ВУСО» було виплачено позивачу 19 885,16 грн. страхового відшкодування, за шкоду пов'язану з тимчасовою втратою непрацездатності. В подальшому рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.02.2023 року стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» в користь позивача 240 114 грн. за шкоду заподіяну здоров'ю, з яких 51 789,57 грн. витрат на лікування, 75 238,24 грн шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, 113 086,79 грн шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, чим повністю вичерпано ліміт відповідальності страховика, а тому такий вид шкоди як моральна вказаними виплатами не покривалася взагалі. Обсяг завданої моральної шкоди оцінює в розмірі 1 500 000 грн, що є справедливим та співмірним обсягу завданої йому шкоди немайнового характеру. Просить стягнути з Приватного товариства «Транс Логістик» на його користь 1 500 000 грн моральної шкоди та судові витрати по справі.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до Приватного товариства «Транс Логістик», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з приватного товариства «Транс Логістик на користь ОСОБА_1 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Стягнуто з приватного товариства «Транс Логістик на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України із зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1500 гривень.
Додатковим рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2024 року стягнуто з приватного товариства «Транс Логістик» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1650 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухваленням нового про задвоволення позову в повному розмірі, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що при пред'явленні позову обсяг моральної шкоди визначено у грошовому еквіваленті в сумі 1 500 000 гривень з урахуванням пережитих в минулому і постійно переживаючих душевних страждань, пов'язаними з фізичним болем та негативні наслідки від отриманих в ДТП травм, які супроводжуватимуть його до кінця життя. Внаслідок ДТП отримав тілесні травми правої ноги, з неповним травматичним відривом правої гомілки на межі середньої та нижньої третини з обширним дефектом м'яких тканин та кісток правої гомілки, пошкодженням правої передньо-гомілкової артерії, закритим черезверельним переломом стегнової кістки, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які викликали стійку втрату працездатності не менш ніж на одну третину (60%), рана в лівій паховій ділянці,, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення; закрита тупа травма тазу із переломами обох сідничних кісток, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Вказує, що зазнав непоправимої шкоди для свого здоров'я у вигляді втрати правої ноги та став особою з інвалідністю. Протягом лікування переніс численну кількість оперативних втручань, пов'язаних з наявними травмами та намаганнями усунути заподіяні наслідки травми. Однак намагання лікарів та всі вжиті для цього заходи, зокрема проведені численні оперативні втручання, щоб зберегти кінцівку пошкодженої правої ноги, не мали результатів та в подальшому зазнав її ампутації. За наслідками ДТП зазнав зміни всього звичного ритму життя та більше не може виконувати свої трудові обов'язки. Зазнав розриву соціальних зв'язків та був звільнений з роботи. Після отримання травм, більше не має змоги працювати, пересуватися у звичному режимі, підтримувати побут та господарство, став відчувати себе тягарем для рідних, оскільки по даний час потребує стороннього догляду. Вказує, що невірне визначення розміру моральної шкоди, потягло за собою невірний розподіл процесуальних витрат, ставить питання про скасування додаткового рішення та стягнення всіх судових витрат, понесених ним при розгляді справи.
29 липня 2024 року представник ПП «Транс Логістик» Денисенко В.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що відповідач надав грошові кошти для покриття витрат позивача на відшкодування моральної та матеріальної шкоди у розмірі 7 000 Дол США, що підтверджується розспискою від 29 травня 2023 року. При цьому ОСОБА_1 підтвердив, що не буде мати жодних майнових претензій. Таким чином, винуватець ДТП ОСОБА_2 відшкодував потерпілому ОСОБА_1 шкоду в повному розмірі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задовольнити.
Представник ПП «Транс Логістик» Денисенко В.М. заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає рішення суду законним та обгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, яку беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди останній зазнав чималих фізичних страждань, перебувала в стані пригнічення і дискомфорту, втрати спокою. Разом з тим, позивач не надав належних доказів на підтвердження заявленої суми моральної шкоди у розмірі 1 500 000 грн, ця сума є завищеною, незважаючи на характер тілесних ушкоджень, які отримав позивач та враховуючи те, що винуватець ДТП добровільно відшкодував шкоду. Верховний суду України в своїх численних рішеннях зазначав, що «Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу». Враховуючи все вище зазначене суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, та стягнення із відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень.
Постановляючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача підтверджено належними доказами факт надання адвокатських послуг, їх обсяг та оплату. Рішенням Івано-Франківського міського суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 6,6 % від заявлених позовних вимог (100 000,00 грн. х 100 % : 1 500 000,00 грн.), а тому витрати на професійну правничу допомогу виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог, підлягають зменшенню з 25 000 грн. до 1650 грн.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 01 грудня 2021 року в м. Івано-Франківськ по вул. Вовчинецька сталась ДТП за якої водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 , вчинив наїзд на ОСОБА_1 який рухався на велосипеді в попутньому напрямку. Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікувального закладу
Вироком Івано-Франківського міського суду від 23.08.2023 року ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.5-6).
На момент ДТП автомобіль марки «INTERCARGO TRUCK F17421», реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» з наступними лімітами відповідальності страховика: 260 000 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю; 130 000 грн. за шкоду, заподіяну майну; 2000 грн. (дві тисячі) розмір франшизи.
13.05.2022 року ПАТ «СК «ВУСО» було виплачено позивачу 19 885,16 грн страхового відшкодування, за шкоду пов'язану з тимчасовою втратою непрацездатності.
Позивач звертався до відповідача із листом - зверненням від 18.07.2022 року про надання матеріальної допомоги (а.с.20).
Згідно довідки про доходи позивача загальна сума його доходу за період з 06.01.2021 року по 31.12.2021 року становив 102 721,64 грн (а.с.32).
Відповідно до розписки від 02.12.2021 року дружина позивача отримала від заподіювача шкоди - ОСОБА_2 20 000 гривень.
Згідно розписки від 29.05.2023 позивач отримав від ОСОБА_2 7 000 доларів США, в розписці зазначається, що позивач жодних претензій матеріального і морального характеру особисто до ОСОБА_2 не має (а.с.114).
Згідно довідки про доходи позивача №1401 7548 0234 7415 сума пенсії за період з 01.07.2022 року по 31.03.2023 року становила 18 439,35 грн (а.с.33).
Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 13.02.2023 року стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» в користь позивача 240 114,60 грн за шкоду заподіяну здоров'ю, з яких 51 789,57 грн. витрат на лікування, 75 238,24 грн шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, 113 086,79 грн шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, чим повністю вичерпано ліміт відповідальності страховика (а.с.22-25).
Як вбачається із копії подорожнього листа, на момент ДТП третя особа ОСОБА_2 виконував роботу для відповідача, керував транспортним засобом, який належить відповідачу (а.с.13-15).
Згідно виписки №63 із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 24 лютого 2023 року встановлено посттравматична ампутаційна кукса в/3 правої гомілки. Консолідований черезвертельний перелом правої стегнової кістки. Стан п/о 10.12.21 р. МОС БС правої стегнової кістки, 24.12.21р.-ампутація правої гомілки на рівні в/3. Посттравматичний правобічний гонартроз II ст. та правобічний коксартроз П1 ст. 3 больовим синдромом та комбінованою контрактурою суглобів. Консолідований множинний перелом кісток тазу. Порушення функції опори і ходи помірне. Період перебування в стаціонарі з 09.02.2023 по 24.02.2023 . (а.с.34)
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 №484811 від 19.09.2023 встановлено друга група інвалідності (а.с.30)
Згідно висновку судово-медичної експертизи №173 експерта ОСОБА_4 . ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми правої ноги, з неповним травматичним відривом правої гомілки на межі середньої та нижньої третини з обширним дефектом м'яких тканин та кісток правої гомілки, пошкодженням правої передньо-гомілкової артерії, закритим черезвертельним переломом стегнової кістки (верхня третина) із зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операцій: «Висічення уражених ділянок шкіри та підшкірної тканини ноги». Остеосинтез» «Тракція, монтування системи скелетного витягу», «Тромбектомія із стегнової вени. Тромбектомія з сафено - неморального з'єднання справа, «Кросектомія справа», «Закрита репозиція перелому стегнової кістки з внутрішньою фіксацією», «Секвестректомія великогомілкової кістки», «Ампутація нижче коліна», «висічення м'яза, некротомія тканин кукси правої гомілки», «Ампутація нижче коліна. Реампутація», «Дермальний клапоть. Аутодермопластика», - яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які викликали стійку втрату працездатності. В процесі відновлення позивачу було ампутовану кінцівку (а.с.8-9).
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.
Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Установлено, що внаслідок ДТП, яка сталася через неправомірні дії ОСОБА_2 , який на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, ОСОБА_1 завдано тілесних ушкоджень, які спричинили фізичний біль та душевні страждання.
За змістом частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції визначає справедливий розгляд справи, як елемент принципу верховенства права, із чого виходить у своїх рішеннях і Європейський Суд з прав людини, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій закріплених статтею 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають права на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (пункт 32 рішення «Наталія Михайленко проти України» від 30 травня 2013 року).
Разом з тим, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди (100 000,00 грн), суд першої інстанції недостатньо урахував вимоги частини третьої статті 23 ЦК України щодо розумності і справедливості, та ураховуючи тривалість лікування позивача, який потребує постійної допомоги, фізичні та моральні страждання та перенесення періодичного болю, які на тривалий час істотно змінило спосіб життя ОСОБА_1 , у тому числі і на майбутнє, оскільки він постійно потребує сторонього догляду, внаслідок ДТП отримав тілесні травми правої ноги, з неповним травматичним відривом правої гомілки на межі середньої та нижньої третини з обширним дефектом м'яких тканин та кісток правої гомілки, пошкодженням правої передньо-гомілкової артерії, закритим черезверельним переломом стегнової кістки, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, рана в лівій паховій ділянці, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, закрита тупа травма тазу із переломами обох сідничних кісток, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, значної тривалості перенесення болю, який продовжується, колегія суддів вважає не обгрунтованим визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідач та дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування шкоди, завданої позивачу ушкодженням здоров'я. Необхідно збільшити розмір відшкодування моральної шкоди з 100 000 грн до 500 000 грн з урахуванням усіх встановлених обставини у справі в їх сукупності, глибини душевних страждань позивача, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, такий розмір моральної шкоди не призведе до збагачення, а буде достатнім, співмірним та справедливим. Тому з приватного товариства «Транс Логістик» слід стягнути на користь ОСОБА_1 500 000 грн (п'ятсот тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини першої вказаної статті).
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судових збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судових збір».
Ураховуючи наведене, з приватного товариства «Транс Логістик на користь держави підлягає стягнення судовий збір в розмірі 7 500 гривень за подання позовної заяви та 11 250 грн за подання апеляційної скарги.
З огляду на висновок апеляційного суду щодо часткового задоволення апеляційної скарги позивачки, рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правову допомогу понесених ОСОБА_1 підлягає зміні пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, із приватного товариства «Транс Логістик» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 250 гривень - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2024 року змінити. Збільшити розмір моральної шкоди та стягнути з приватного товариства «Транс Логістик» на користь ОСОБА_1 500 000 грн (п'ятсо тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з приватного товариства «Транс Логістик на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України із зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 7 500 гривень за подання позовної заяви та 11 250 грн за подання апеляційної скарги.
Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2024 року змінити та стягнути з приватного товариства «Транс Логістик» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 250гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 жовтня 2024 року.
Судді: В.Д.Фединяк
Л.В.Василишин
І.О.Максюта