Справа № 190/1192/23
Провадження №2/190/25/24
24 вересня 2024 року м.П»ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.
за участю секретаря Пронської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.П'ятихатки Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошової компенсації за частку автомобіля,-
встановив :
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за нею право власності на частину легкового автомобіля марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , в сумі 109923 грн. 15 коп. та понесені судові витрати, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 02 квітня 2016 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу ними було придбано за спільні сумісні кошти автомобіль марки «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , який зареєстрвано за відповідачем. 03.05.2022 року за рішенням суду шлюб між ними було розірвано. Кошти, за які був придбаний автомобіль, були їхніми спільними з відповідачем, так як вони проживали разом, вели спільне господарство мали спільний сімейний бюджет. Таким чином, зазначений автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. Добровільно сплачувати вартість частини легкового автомобіля відповідач, позивачу ОСОБА_1 , не бажає. Згідно звіту №67 про оцінку транспортного засобу від 20.05.2023 року, ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , на дату оцінки на 26.05.2023 року, становить 219846 грн. 30 коп., тобто частина його вартості складає 109923,15 грн., яку позивач просить стягнути на її користь з відповідача.
22 червня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовче судове засідання.
26.07.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 , - адвоката Сербіна Б.О., до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 , відповідач не визнає і просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що ним ще до шлюбу було замовлено автомобіль із-за кордону, вартість якого сплачена повністю, однак зареєстровано в Україні вже під час шлюбу 12.03.2019 року після доставлення його в Україну розмитнення та здійснення всіх необхідних операцій. 01.09.2015 року ним було отримано позику на автомобіль у розмірі 100 000,00 грн., тобто спірний автомобіль відповідачем придбано за власні кошти, тому підстав для задоволення позову не вбачається.
31.07.2023 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона вказує на те, що відповідач не надав достовірних доказів придбання ним автомобіля за власні кошти до укладення шлюбу, та вказує на те, що ними у шлюбі за їх спільні кошти було придбано даний автомобіль. Автомобіль був зареєстрований за відповідачем на тій підставі, що вона не має водійського посвідчення на право керування транспортним засобом. Тому просить відмовити відповідачу у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
В зв'язку з тим, що відповідач не погоджувався із вартістю автомобіля, ухвалами суду від 12.09.2023 року та від 22.04.2024 року по справі призначалась судово-автотоварознавча експертиза, однак ухвали суду були залишені експертом без виконання в зв'язку з не проведенням оплати вартості експертизи.
Ухвалою суду від 23.08.2024 року провадження у справі відновлено.
24.09.2024 року позивачка в судове засідання не явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Сербін Б.О. в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, надали заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність, у позові просять відмовити, а відзив на позов підтримують у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою сторін, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази у справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Судом встановлено, що 02.04.2016 року сторони зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Зорянської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської обалсті, про що в книзі реєстрації шлюбів в зроблено відповідний актовий запис №9. (а.с.7)
Згідно копії рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03.05.2022 року (справа №190/369/23, провадження №2/190/218/22), - шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 03.06.2022 року. (а.с.8)
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час проживання у шлюбі сторонами було придбано майно - автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 , який зареєстровано 12.03.2019 року за відповідачем. Відповідно до свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником вказаного автомобіля є ОСОБА_2 . (а.с.39)
Відповідно до Звіту №67 про оцінку транспортного засобу від 20.05.2023 року визначено ринкову вартість транспортного засобу, складеного ПАТ «Харківський центр науково- технічної та економічної інформації» ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 станом на 26.05.2023 року складає 219846,30 грн. (а.с.9-11)
Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 12.07.2023 року №31/4-2580 вбачається, що згідно з Єдиним державним реєстром ТЗ станом на 10.06.2023 року транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Е 270 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номер двигуна НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_2 , 12 березня 2019 року зареєстрований за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.32)
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний автомобіль відповідачем було відчужено.
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №3542/2023/3982311 від 09.08.2023 року, - ОСОБА_2 передав у власність покупцеві ОСОБА_7 транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Е 270 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно з п.3.1 вказаного договору, - ціна транспортного засобу за домовленістю Сторін складає 35000, 00 грн. (а.с.48)
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.70 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно п. п. 23, 24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. за № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст.60,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
За таких обставин, для поділу спільного майна необхідно встановити його обсяг станом на дату розірвання шлюбу.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Судом встановлено, що автомобіль був придбаний подружжям в період перебування у шлюбі, отже є їх спільною сумісною власністю, згідно із ст.60 СК України.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у цивільній справі № 209/3085/20 зауважує, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя» роз'яснив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
При розгляді справи, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено той факт, що автомобіль був проданий без згоди позивача.(а.с.48)
Сторони не погодили між собою вартість автомобіля, що підлягає поділу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відчуження спірного автомобіля без згоди позивачки та використання коштів на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї, надає право позивачу на отримання половини його вартості (правові висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах: від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16; від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1587цс16).
Вирішуючи питання про розмір компенсації суд керується наступним.
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до положень ч.2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст.65 СК України, при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
В силу ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Частиною 3 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
З даної норми закону випливає, що сторони володіли вищезазначеним майном на праві власності в рівних частках.
Нормами ч. 1 ст. 357 ЦК України визначено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2017 року № 11 роз'яснено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року №17-рп/2012, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
Як зазначено в пп. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі Постанова) суд, вирішуючи спори між подружжям про майно, повинен встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи, та те, що перебуває у третіх осіб.
Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Звертаючись до суду з позовом, позивач надала суду на підтвердження своїх позовних вимог Звіт №67 про оцінку транспортного засобу, який виготовлено ПАТ «Харківський центр науково-технічної та економічної інформації» за замовленням позивача, відповідно до якого станом на 20.05.2023 року ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz Е 270 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, становить 219846 грн. 30 коп. Відповідач на підтвердження вартості вказаного автомобіля надав копію договору купівлі-продажу транспортного засобу №3542/2023/3982311 від 09.08.2023 року, згідно з яким відповідач продав автомобіль ОСОБА_7 за 35 000, 00 грн.
У частині першій статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Визначаючи вартість вказаного автомобіля, суд надає перевагу звіту №67 про оцінку транспортного засобу від 20.05.2023 року, адже в ньому зазначено саме той автомобіль, вартість якого підлягає визначенню.
Тому, суд визначає ринкову вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz Е 270 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску у розмірі - 219846,30 грн.
Поділ автомобіля, суд здійснює шляхом стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , - 109923 грн. 15 коп. грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Mercedes-Benz Е 270 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із встановлених обставин справи, з огляду на те, що автомобіль марки «Mercedes-Benz Е 270 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випускупридбано сторонами в період шлюбу, тому майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а відповідач після розірвання шлюбу та під час розгляду даної справи продав спільне сумісне майно (автомобіль), а також враховуючи право позивача на компенсацію своєї частки у придбаному (проданому) майні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу - автомобіля марки «Mercedes-Benz Е 270 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року у розмірі - 109923 грн. 15 коп., а тому позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1099 грн. 25 коп..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 57, 60, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 206, 141, 206, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошової компенсації за частку автомобіля, - задовольнити.
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, Vin код: НОМЕР_2 в сумі 109923 (сто дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) гривні 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1099 (одна тисяча дев'яносто дев'ять) гривень 25 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_6 .
Повний текст рішення складено та підписано суддею 03 жовтня 2024 року.
Суддя П'ятихатського районного суду
Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева