Справа № 577/5230/24
Провадження № 1-кс/577/1655/24
"04" жовтня 2024 р. м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі клопотання слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024205450000558 від 18.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -
Слідча ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із клопотанням в якому просить накласти арешт на зазначене в клопотанні майно, а саме посів сільськогосподарської культури «сої» на земельних ділянках державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5920984600:07:001:0080 та кадастровий номер 5920984600:07:001:0079 на території Буринської ОТГ Конотопського району Сумської області (за межами населеного пункту с. Михайлівка), що належить Буринській міській раді (Код ЄДРПОУ: 04058025), які використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і самовільно зайнята невстановленою слідством особою, позбавивши особу, яка самовільно володіє даним посівом «сої» права відчуження, розпорядження та користування ним. Передати посів сільськогосподарської культури «сої» на земельних ділянках державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5920984600:07:001:0080 та кадастровий номер 5920984600:07:001:0079, на відповідальне зберігання Буринській міській раді (Код ЄДРПОУ: 04058025), (41700, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1 Конотопського району Сумської області).
Своє клопотання мотивує тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження №12024205450000558 від 18.09.2024 за ст.197-1 ч.2 КК України встановлено, що 17.09.2024 до ЧЧ ВПД № 1 (м. Буринь) Конотопського РВП надійшло повідомлення про те, що невстановлена особа самовільно засіяла рослинами сої земельні ділянки з кадастровими номерами: 5920984600:07:001:0080 площею 20 га та 5920984600:07:001:0079 площею 13.6591, розташовані в с. Михайлівка, Конотопського району. Окрім того, 18.09.2024 до ЧЧ ВПД № 1 (м. Буринь) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області надійшло повідомлення про незаконний збір врожаю, який є власністю держави, на полі біля с. Михайлівка Конотопського району. 18.09.2024 в ході огляду місця події - поля, в межах якого знаходяться дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 5920984600:07:001:0080 площею 20 га 5920984600:07:001:0079 площею 13.6591 га, що розташоване між с.Михайлівка та хутором Темний Буринської ОТГ Конотопського району Сумської області, виявлено факт самовільного захоплення вказаних земельних ділянок, власником яких є Буринська міська ради. Проведеним додатковим оглядом місця події від 20.09.2024 а зафіксовано факт самовільного зайняття земельних ділянок державної власності на території Буринської ОТГ Конотопського району Сумської області з кадастровими номерами 5920984600:07:001:0080 площею 20 га 5920984600:07:001:0079 площею 13.6591 га, які становить єдиний масив і однорідно засіяні сільськогосподарською культурою «соєю» загальною площею 33,6591 га з боку невстановлених слідством осіб. Під час огляду спеціалістом було здійснено заміри поля та ділянки даного поля, на якій ще не здійснений збір урожаю «сої», її площа склала 17,8867 га. Враховуючи викладене, виникла необхідність забезпечити збереження речових доказів у кримінальному провадженні - посіву с/г культури «сої», що росте на самовільно зайнятій земельній ділянці до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та подальшого повернення врожаю в дохід держави, в тому числі з метою відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
У судове засідання слідча ОСОБА_4 не з'явилася, надала заяву з проханням розгляд клопотання провести у її відсутності, клопотання підтримує і просить задовольнити.
Власник посіву сої досудовим слідством не встановлений, а тому участі у розгляді клопотання не приймає.
Згідно вимог ч.4 ст.107 КПК України вказане клопотання розглядається без застосування технічних засобів фіксування.
Слідчий суддя, дослідивши представлені дізнавачем матеріали, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий , прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами , одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядуванн, фізичних, юридичних осіб.
Аналізуючи наведені норми, можливо дійти висновку про те, що підлягає арешту майно лише те, зокрема, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
За змістом ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати, крім іншого, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні .
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна, як один із заходів забезпечення кримінального провадження, не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що зможе бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні , може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Як вбачається з клопотання, що СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № № 12024205450000558 від 18.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України. Так, з доданого витягу з ЄРДР вбачається, що невстановлена особа самовільно засіяла рослинами сої земельні ділянки з кадастровими номерами: 5920984600:07:001:0080 площею 20 га та 5920984600:07:001:0079 площею 13.6591, розташовані в с. Михайлівка, Конотопського району, а саме охоронна зона навколо (уздовж) об'єкти енергетичної системи (а.с.4)
Разом з тим із наявних доказів, на даний час, неможливо зробити остаточного висновку про самовільне зайняття вказаних земельних ділянок, до того ж не встановлена особа, якій інкримінується вчинення правопорушення.
За таких обставин слід дійти висновку про недоведеність слідчим, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.
Не заслуговують на увагу також і доводи в клопотанні, з посиланням на норми ст.ст. 90, 96, 212 ЗК України, що передбачають повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, оскільки санкція ч.2 ст.197-1 КК України не передбачає конфіскацію врожаю, а тому таке питання має вирішуватися на підставі відповідного позову, який на даний час відсутній , не визначений і не доведений можливий розмір збитків.
Крім того, суд вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, а саме на посів сої, в даному випадку, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, в той час як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Також стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22 червня 2004 року).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. При цьому, як у справі «Бакланов протии Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен протии Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літтоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з'ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрог проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).
З урахуванням вищевикладеного, в даному випадку, застосування арешту на посіви сої, може завдати суттєвих збитків та свідчити про порушення вимог статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, що є неприпустимим.
Керуючись ст. 98, 107, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024205450000558 від 18.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України на посіви сої на земельних ділянках державної власності сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5920984600:07:001:0080 та кадастровий номер 5920984600:07:001:0079 на території Буринської ОТГ Конотопського району Сумської області (за межами населеного пункту с. Михайлівка), з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування даним посівом сої, відмовити.
Апеляція на ухвалу може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення .
Слідчий суддяОСОБА_1