Справа № 299/5783/23
Закарпатський апеляційний суд
03.10.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Слободіна А. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/892/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.11.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, громадянин України, військовослужбовець, який перебуває у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце перебування: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення № ЗхРУ № 005360 від 26.08.2023 та постанови судді від 24.11.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем строкової військової служби, який перебуває у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання - старший солдат, проходячи військову службу у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.08.2023 близько 06 год 10 хв, перебуваючи на напрямку прикордонного знаку № 32, на території Пийтерфолвівської сільської громади Берегівського району Закарпатської області, виконуючи обов'язки з охорони державного кордону України у складі прикордонного наряду «Секрет», спав на місці несення служби, чим допустив порушення правила несення прикордонної служби, передбаченого абзацом п'ятнадцятим пункту 11 глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 за № 1261 (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836 (надалі - Інструкція), де закріплено, що прикордонним нарядам забороняється відволікатися від несення служби, що вчинено в умовах особливого періоду, зокрема воєнного стану,
-2-
введеного в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженим Законом України від 24.02.2022 під № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який діє з 05 год 30 хв 24.02.2022, до теперішнього часу. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови судді від 24.11.2023 та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відомості не відповідають фактичним обставинам справи та не відображають явну обстановку. Також вказує, що судом не здійснено його виклик та свідка ОСОБА_3 , а також розглянуто справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268. 271 КУпАП. При цьому враховується думка захисника-адвоката Слободіна А. С., який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Слободіна А. С., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
-3-
З аналізу ст. 251, 252 КУпАП вбачається, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 172-18 КУпАП порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду, тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 19 Закону на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається протидія і запобігання кримінальним та іншим правопорушенням особового складу Державної прикордонної служби України.
За приписами до ч. 2 ст. 33 Закону за протиправні дії чи бездіяльність військовослужбовців та працівники Державної прикордонної служби України несуть відповідальність згідно із законом.
Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даної справи суд першої інстанції дотримався вказаних норм права та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Апеляційний суд визнає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 005360 від 26.08.2023 вбачається, що 26.08.2023 близько 06 год 10 хв на напрямку прикордонного знаку № 32, на території Пийтерфолвівської сільської громади Берегівського району Закарпатської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час раптової перевірки старшим інспектором прикордонної служби групи адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 прикордонного наряду « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у складі старшого солдата ОСОБА_1 , який виконував наказ на охорону державного кордону в межах прикордонного знаку № НОМЕР_1 в період з 20 год 25.08.2023 до 22 год 26.08.2023, було виявлено, що ОСОБА_1 спав під час виконання наказу на охорону державного кордону. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2 підпункту 11 розділу ІІ Інструкції, пунктів 2, 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.06.2016, тобто перебуваючи в наряді з охорони державного кордону, порушив правила несення прикордонної служби, чим вчинив адміністративне правопорушення в умовах особливого періоду, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
-4-
Рапортом старшого інспектора прикордонної служби групи адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 від 26.08.2023 встановлено, що 26.08.2023 приблизно о 06 год 10 хв на напрямку прикордонного знаку № 32 під час перевірки прикордонного наряду «Секрет» було виявлено солдата ОСОБА_1 , який спав під час виконання наказу на охорону державного кордону.
З витягу штатно-посадового списку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) станом на 26.08.2023 вбачається, що молодший інспектор прикордонної служби 3 категорії - водій ОСОБА_1 має особистий номер 125.
Витягом з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) від 26.08.2023, встановлено, що військовослужбовець з особистим номером 125 виконував наказ на охорону державного кордону в складі прикордонного наряду «С», на ділянці прикордонного знаку № 32, час служби: з 20 до 22 год.
Згідно графіка служби для п/н « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 26.08.2023, складеного старшим зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , час сну для ОСОБА_1 був визначений з 10 до 14 год на напрямку прикордонного знаку № 32.
Відповідно до службової характеристики від 26.08.2023, ОСОБА_1 характеризується із задовільної сторони.
Висновки місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП викладені на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду справи у суді першої інстанції та перевіреними на предмет належності, достовірності і достатності апеляційним судом. Тому апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 -18 КУпАП.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що уповноважена на складання протоколу особа - начальник ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , був упереджений під час виконання своїх функціональних обов'язків, що у нього були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, такі не додано до апеляційної скарги, сторона захисту не посилається на такі в апеляційній скарзі.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть підтвердити факт зацікавленості начальника ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 у результатах розгляду справи, - такі дані відсутні у матеріалах справи, їх не додано і до апеляційної скарги. Відтак, апеляційний суд доходить висновку, що начальник ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , при виконанні своїх посадових обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги жодних підтверджуючих відомостей, які вказують на те, що стосовно ОСОБА_1 з боку уповноважених на складання протоколу осіб були вчинені незаконні методи, примус чи інші дії,- стороною захисту не додано доказів, які можуть свідчити про цей факт. Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався із заявою до правоохоронних органів щодо неправомірності дій посадових осіб, у матеріалах справи немає.
-5-
Доводи ОСОБА_1 про те, що розгляд справи був проведений за його відсутності, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки останній згідно протоколу про адміністративне правопорушення знав про перебування у провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області справи щодо нього, між тим ходом розгляду справи не цікавився. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, справа була призначена до розгляду на 24.11.2023, про що ОСОБА_1 було повідомлено шляхом надіслання йому смс-повідомлення, відповідно до наданої ним заяви, разом з тим, в судове засідання, призначене на 24.11.2023 ОСОБА_1 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на
-6-
вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 172-18 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не допитав свідка ОСОБА_3 , не спростовують доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП. При цьому, апеляційний суд враховує і те, що виклик свідків та їх допит у судовому засіданні здійснюється за клопотання сторони в справі, а в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про виклик та допит у судовому засіданні як суду першої інстанції, так і апеляційного суду будь-яких свідків, у тому числі й ОСОБА_3 .
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченому ч. 2 ст. 172-18 КУпАП адміністративному правопорушенні; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.11.2023 щодо нього - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя