Справа № 308/5647/24
Закарпатський апеляційний суд
03.10.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/534/24, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2024.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою, до 07.11.2024 із раніше визначеним розміром застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, раніше судимого;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, раніше судимого, обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12023071030002573, внесеному 26.12.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З ухвали вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 26.12.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071030002573 про обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яке мотивовано тим, що вказані особи обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, і в разі доведення їх вини, обвинуваченим загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років. Необхідність продовження строку тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвала мотивована тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України,
-2-
оскільки обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, представника потерпілого особи, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ними діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останнім вини у вчинені кримінального правопорушення, можуть в подальшому продовжити злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б давали підстави для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено. Також судом враховано, що обвинуваченим інкримінується вчинення тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв'язку з якими відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали і не зменшились, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ними покладених на них процесуальних обов'язків, тому суд дійшов висновку, що відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 07.11.2024 включно.
Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі вказує на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Заперечує свою причетність до інкримінованого йому злочину та вважає, що наведені в ухвалі суду ризики є тільки припущенням, які не підтверджено належними та допустимими доказами. На його думку, оскаржувана ухвала прийнята з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а тому просить її змінити та визначити йому заставу в меншому розмірі, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , посилаючись на аналогічні обставини, порушує питання про зміну ухвали суду від 10.09.2024 та визначення йому застави у меншому розмірі, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Апеляційні скарги розглядається у відсутності прокурора, обвинувачених та їх захисників, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає їх розгляду. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційних скарг від вказаних осіб не надходило.
Перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги обвинувачених задоволенню не підлягають з таких підстав.
При оцінці доводів апеляційних скарг, які подали обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також прийнятті судового рішення, апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії,
-3-
передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Згідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
За приписами до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок суду першої інстанції про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, і в разі доведення їх вини, обвинуваченим загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років.
-4-
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , тяжкість кримінального правопорушення, а також те, що судове провадження не закінчено, дають достатні підстави уважати, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, представника потерпілого особи, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ними діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останнім вини у вчинені кримінального правопорушення, можуть в подальшому продовжити злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, колегія суддів бере до уваги такі факти та обставини: обвинувачений ОСОБА_5 неодружений, утриманців не має, раніше судимий, у інших кримінальних провадженнях до нього обирався запобіжний захід під час якого він вчинив нове кримінальне правопорушення, крім того, обвинувачений ОСОБА_6 непрацюючий, раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, однак йому пред'явлене обвинувачення у вчиненні інших кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України.
Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ризики, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний момент не відпали та не зменшилися, і продовжують існувати, а більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, можуть бути недостатніми для запобігання цих ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених під час судового провадження.
З матеріалів контрольного провадження також вбачається, що сторона захисту під час розгляду клопотання не посилалась на наявність даних, які б підтверджували, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, встановлені при обранні та продовженні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшилися або відпали.
На наявність таких даних обвинувачені не посилаються і в апеляційних скаргах.
У зв'язку з чим, доводи апеляційних скарг про те, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, на які посилається у клопотанні прокурор, відсутні, стороною обвинувачення існування таких не підтверджено належними та допустимими доказами, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.
Колегія суддів уважає, що продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинувачених.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що застосований щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 запобіжний захід із урахуванням його тривалості та в співвідношенні із тяжкістю обвинувачення кореспондується з характером суспільного інтересу, у зв'язку з чим, з огляду на сукупність викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у силу характеру інкримінованого їм діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, з чим погоджується й колегія суддів уважаючи, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених та дієвості кримінального провадження.
-5-
Колегія судів не перевіряє доводи обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про безпідставність їх обвинувачення, оскільки суд апеляційної інстанції не повинен дублювати повноваження суду першої інстанції і може перевірити вищевказані доводи тільки під час оскарження остаточного рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об'єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.
Апеляційний суд приймає до уваги те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.
Тому, доводи апеляційних скарг про те, що обвинувачені безпідставно тримаються вартою апеляційний суд не бере до уваги і відхиляє як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження їм строку тримання під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачені й не мають на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких мали місце кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Окрім того, всупереч доводів апеляційних скарг, визначений слідчим суддею обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про їх особу, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , обставини його вчинення, колегія суддів погоджується із висновками суду про визначення обвинуваченим застави в розмірі саме 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативи застосованому обвинуваченим запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинувачених та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 та ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.
-6-
Посилання обвинувачених на те, що суд першої інстанції встановив розмір застави, який не відповідає їх майновому стану та є непомірним для них, колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів щодо майнового стану обвинувачених стороною захисту не надано, при цьому враховується і те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
При цьому колегія суддів ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене вимоги апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо скасування ухвали суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під ватою задоволенню не підлягають.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів, не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги, які подали обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , залишити без задоволення а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2024, щодо них - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді