Справа № 602/740/24
Провадження № 2/602/267/2024
/заочне/
"24" вересня 2024 р. м. Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі секретаря судового засідання Майхрук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК» або позивач) через свого представника ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказує на те, що 20.10.2022 між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР» або Товариство) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9625946785 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 158035,50 грн терміном на 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 0,01 % річних від суми боргу, зі сплатою щомісячних процентів у розмірі 2,49% від суми кредиту, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити за його використання відсотки на умовах договору.
В подальшому, 21 жовтня 2022 року, права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року. Відповідно позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 9625946785 від 20.10.2022. Однак всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на вимогу погасити борг, відповідач не виконав свого зобов'язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги борг не погасив. Внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору позичальник перед банком має заборгованість станом на 10.07.2024 року в сумі 214341,76 гривень, з яких: 143745,92 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 14,17 грн - заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена), 70581,67 грн - заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена), яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 31.07.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 серпня 2024 року.
Ухвалою суду від 27.08.2024 розгляд справи відкладено на 24 вересня 2024 року.
Представник позивача АТ «ТАСКОМБАНК» в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання та не подав відзиву на позов.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою «Заочний розгляд справи» ЦПК України.
Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з'явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідив та оцінив матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.
Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України», ТОВ «ФК «ЦФР» (код за ЄДРПОУ 35725063) була видана ліцензія на здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 24.04.2012 зі строком дії до 16.02.2023. У зв'язку із заявою ліцензіата вказана ліцензія була анульована 16.02.2024. Отже на момент укладення договору - 20.10.2022 у Товариства була чинна ліцензія щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
20 жовтня 2022 ОСОБА_1 на офіційному сайті ТОВ «ФК «ЦФР» за допомогою ОТР-пароля, переданого Товариством через мобільного оператора на мобільний телефон відповідача, підписав кредитний договір (індивідуальна частина) 9625946785 (а.с. 11-15) та Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5946785 (а.с. 16-17).
У пункті 3.6 кредитного договору, підписаного відповідачем, зазначено, що цей договір, Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція від 02.02.2022 складають єдиний кредитний договір. Позичальник, підписавши цей договір підтверджує, що свій примірник цього договору він отримав.
До позовної заяви позивачем додано Умови отримання фінансових кредитів, затверджені наказом Генерального директора ТОВ «ФК «ЦФР» №4 від 02.02.2022 (а.с. 18-22).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Нормою частини 2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Таким чином, акцептувавши пропозицію ТОВ «ФК «ЦФР» відправкою СМС-повідомлення з ОТР-паролем, відповідач визнав та погодився на запропоновані йому умови отримання та користування кредитними коштами.
Тим самим між ТОВ «ФК «ЦФР» (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) був укладений кредитний договір № 9625946785 (далі у тексті - Кредитний договір).
Згідно з пунктом 1.1 укладеного Кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах встановлених договором.
Умовами укладеного Кредитного договору передбачено надання кредиту на будь-які цілі в сумі 158 035,50 грн строком на 60 місяців, початковий процент при наданні кредиту - 5% від суми кредиту, щомісячні проценти - 2,49% від суми кредиту, річні проценти загальні - 0,01 % від суми боргу.
У пункті 1.4 Кредитного договору зазначено, що підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту 150 510 грн на відповідний рахунок у АТ «ТАСКОМБАНК», отримувач - ОСОБА_1 .
Згідно з платіжною інструкцією № 1269887380 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЦФР» здійснило переказ грошових коштів зі свого рахунку на рахунок відповідача за реквізитами, вказаними у п. 1.4 Кредитного договору (а.с. 37).
Отже, між Товариством та відповідачем на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.
У зв'язку зі встановленим вище, саме 20.10.2022 у відповідача виник обов'язок повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах встановлених договором, а у ТОВ «ФК «ЦФР» - право вимагати виконання такого обов'язку.
Разом з тим, 01 вересня 2021 року АТ «ТАСКОМБАНК», як Новий кредитор з однієї сторони, та ТОВ «ФК «ЦФР», як Первісний кредитор з іншої сторони підписали (уклали) договір про відступлення права вимоги №01/09/21, за пунктом 2.1 якого у відповідності до умов цього договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а Новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а.с. 28-34).
У пункті 9.2 згаданого вище договору про відступлення права вимоги його сторони погодили, що цей договір діє протягом 1 (одного) року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
21 жовтня 2022 року Товариство та АТ «ТАСКОМБАНК» підписали Реєстр прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021, у якому зазначено: номер кредитного договору - 9625946785, ПІБ відповідача, його ідентифікаційний код, дата видачі кредиту - 20.10.2022, загальна сума заборгованості - 158158,51 грн, сума основного боргу за кредитом - 158035,50 грн, сума нарахованих процентів - 0,04 грн, сума нарахованого щомісячного проценту - 122,97 грн, ціна договору за кредитом - 158158,51 грн (а.с. 36).
Покликаючись на згадані вище документи: договір про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 та Реєстр прав вимоги від 21.10.2022, позивач стверджує, що право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшли від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК» і він є новим кредитором за Кредитним договором.
Оцінюючи аргументи позивача щодо переходу до нього права вимоги за Кредитним договором від первісного кредитора, суд, з огляду на наведені нижче норми права та висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зазначає наступне.
У частині першій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов'язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 викладено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
У цій справі суд встановив, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 боргові зобов'язання за Кредитним договором від 20.10.2022 ще не існували, а відтак не могли бути передані кредитодавцем (ТОВ «ФК «ЦФР») позивачу під час укладення договору відступлення права вимоги.
У договорі про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору в частині визначення його предмета (обсягу і змісту прав, які переходять до нового кредитора, зокрема, які виникли з Кредитного договору, укладеного між Товариством і відповідачем). Інформація про це конкретне право вимоги безпідставно зазначена у Реєстрі прав вимоги від 21 жовтня 2022 року, тобто більше, ніж через рік після укладення договору відступлення права вимоги.
До того ж зі змісту договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 убачається, що він діє протягом 1 (одного) року, з чого слідує, що дія договору закінчилася 01 вересня 2022 року.
Вочевидь, що підписання Реєстру прав вимоги від 21.10.2022 із зазначенням боргового зобов'язання відповідача, що виникло на підставі Кредитного договору, після закінчення дії договору про відступлення права вимоги, не тягне юридичних наслідків у вигляді переходу відповідного права вимоги до позивача.
Частинами першою, п'ятою і шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором, АТ «ТАСКОМБАНК» не можна вважати належним позивачем у цій справі. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що права позивача відповідачем не порушені.
Відтак у задоволенні заявленого позову слід відмовити повністю.
На підставі наведеного вище, відповідно до статей 509, 512, 514, 525, 526, 626, 628, 638 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
1. У позові Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ПОЗИВАЧ: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443.
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: В. А. Наумчук