Справа № 474/992/24
Провадження № 3/474/567/24
Іменем України
03.10.24р. с-ще Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., розглянув справу про адміністративне правопорушення, матеріали по якій надійшли від СРПП Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює в Маринівському професійному аграрному ліцеї, гр. України, має на утриманні неповнолітню дитину, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
встановив:
18.09.2024р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 147044 від 06.09.2024р. (далі - протокол), згідно якого “...31.08.2024р. ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законодавством вимог, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, обов'язків щодо проживання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , 03.05.2012 грубою брутальною лайкою...» Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 16 год. 40 хв. 03.10.2024р. не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (телефонограма № 507 від 23.09.2024р.), про причини неявки до суду не повідомила. Водночас 03.10.2024р. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, в якій просила призначити адміністративне стягнення на розсуд суду.
Враховуючи приписи ст. 268 КУпАП, згідно з якими участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду справи є необов'язковою, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю встановленим таке.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей та тягнуть за собою попередження, або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково зазначаються суть адміністративного правопорушення.
Протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Натомість, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 147044 від 06.09.2024р. не вказана суть адміністративного правопорушення, а саме не зазначено які саме умови ОСОБА_1 не забезпечила для неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення не конкретизувала суть скоєного правопорушення.
Встановив вказані обставини приходжу до такого висновку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії» (“Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії» (“Karelinv.Russia», рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 184, 247, 245, 280, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутню складу і події адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ф.Г. Сокол