Справа № 442/6274/24
провадження №2-о/457/103/24
19 вересня 2024 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого-судді Марчука В.І.,
секретар судового засідання Ярова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Східницька селищна рада, Перша Дрогобицька нотаріальна контора,-
ОСОБА_1 звернулась до Трускавецького міського суду Львівської області з заявою про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час його смерті. Просила суд встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини у зв'язку із смертю ОСОБА_3 .
Заявниця в судове засідання не з'явилась, однак подала суду заяву в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, заяву підтримує, просить її задовольнити.
Представник заінтерисованої особи Східницької селищної ради в судове засідання не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив.
Представник заінтерисованої особи Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори в судове засідання також не з'явився, однак від представника на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, з приводу розгляду заяви покладається на думку суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано: АДРЕСА_2 , є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер у віці 68 років ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_2 постійно проживав разом із своєю бабусею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 . Обставини постійного спільного проживання спадкодавця ОСОБА_2 разом із його бабусею ОСОБА_3 на час її смерті підтверджуються фактом наявності у нього усіх правовстановлюючих документів, що належали ОСОБА_3 , в тому числі оригінал Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Серії ЛВ №056892 від 19.04.1996р. Оскільки у спадкодавця ОСОБА_2 інших спадкоємців першої черги за законом немає, заповітів спадкодавець теж не вчиняв, а з метою оформлення ОСОБА_1 , своїх спадкових прав на спадкове майно батька я як його спадкоємець за законом, вона подала до державного нотаріуса Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори Кушніра О.І. заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало спадкодавцю на час його смерті. До такого спадкового майна ОСОБА_2 належать: житловий будинок АДРЕСА_3 , що належав батькові на праві приватної власності, а також на земельну ділянку (земельний пай) площею 1,24 га, розташований у селі Опака Дрогобицького району Львівської області, що належав ОСОБА_3 (бабці спадкодавця) на підставі сертифікату на право власності на землю (середню земельну частку) ЛВ№056892, що виданий 19.04.1996 року. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , то після її смерті зазначена земельна ділянка (земельний пай) площею 1,24га перейшла у спадок батькові ОСОБА_2 як спадкоємцю за заповітом, який спадщину прийняв, оскільки постійно спільно проживав разом із бабусею по день її смерті включно, але не оформив своїх спадкових прав на це нерухоме майно. Однак, державним нотаріусом Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори Кушніром О.І. відмовлено їй, ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , 1955 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на середню земельну частку (пай), розташований у селі Опака Дрогобицького району Львівської області, з підстав не подання нею документів, що підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті його баби ОСОБА_3 , а отже не доведено, що заявлений пай (земельна ділянка площею 1,24га) входить у склад спадкового майна після смерті ОСОБА_2 .
Для доведення факту постійного проживання спадкодавця ОСОБА_2 разом із його бабою ОСОБА_3 на час її смерті включно, заявниця звернулась із відповідною заявою до суду для встановлення такого юридичного факту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, статтею 1268 ЦК України для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Судом встановлено, що від встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 на час її смерті залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення заявниці до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна. На даний час заявниця ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину. Нотаріусом відмовлено заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , 1955 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на середню земельну частку (пай), розташований у селі Опака Дрогобицького району Львівської області, з підстав не подання нею документів, що підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті його баби ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також те, що заявниця позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання її батька зі спадкодавцем, суд приходить до переконання, що заяву слід задовольнити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 263-265, 319 ЦПК України, суд,-
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини у зв'язку із смертю ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. І. Марчук