Справа № 459/3880/14-к
27.09.2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представників потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальне провадження №12014140380000211 про обвинувачення
ОСОБА_9 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Городно Любомильського району Волинської області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , одруженого, раніше несудимого,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого та проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше несудимого,
ОСОБА_11 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Павлівка Іваничівського району Волинської області, проживаючого по АДРЕСА_3 , громадянина України, раніше несудимого,
за ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються у таємному викраденні 131кг дизельного палива, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що караність діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , усунута у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024р.
В судовому засіданні обвинувачені та захисники просили закрити кримінальне провадження з вказаних підстав.
Представник потерпілого, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду кримінального провадження, в судове засідання не прибула, участі в режимі відеоконференцзв'язку не прийняла.
Вислухавши сторони, дослідивши клопотання та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положення ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024р., який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподатковиний мінімум доходів громадян це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Зі змісту обвинувального акта встановлено, що вартість викраденого майна, яке інкриміновано обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є меншою від розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (відповідно до п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України та ст.51 КУпАП в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024р.).
Відповідно до ч.1 ст.3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положення ч.3, ч.6 ст.3 Конституції України також містяться в ч.1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд дійшов висновку, що в даному випадку, з врахуванням передбаченого ст.58 Конституції України та ст.5 Кримінального кодексу України принципу зворотної дії в часі, наявні підстави закриття кримінального провадження, оскільки з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024р. підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, а вартість вміненого у вину обвинуваченим майна є нижчою від цієї межі.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта не підлягають стягненню, оскільки з аналізу статтей 122, 124, 126 КПК України встановлено, що чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту).
Керуючись ст.ст.5, 12, 49 КК України, ст.ст.284-288 КПК України, суд
Закрити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 ч.2 ст.185 КК України у зв'язку втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази: 156 літрів дизельного палива, які передані на відповідальне зберігання начальнику бази депо «Львів-Захід» - залишити у володінні ДГТО «Львівська залізниця»; речові докази, які є письмовими документами - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_1