Справа №443/1563/24
Провадження №3/443/723/24
іменем України
03 жовтня 2024 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
19 серпня 2024 року о 21:08 год в м. Жидачів по вул.Д.Галицького, 70, Стрийського району Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Peugeot 205», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився у присутності лікаря. Таким чином, ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду повторно не з'явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
При цьому ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в суді шляхом направлення повістки за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення Серія ААД №917313 від 19.08.2024 року. Проте, направлене на його адресу рекомендоване повідомлення повторно повернуто до суду з відміткою органу поштового зв'язку «адресат за зазначеною адресою відсутній» та «за закінченим терміном зберігання», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17) є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним.
Крім того, повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи на 03.10.2024 о 09:00 год. було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Жидачівського районного суду Львівської області).
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомляв суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавав інших клопотань.
Враховуючи вищевикладене, у відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, що притягається до відповідальності, який не з'явився за викликом суду, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належно та вчасно.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено правила дорожнього руху.
Нормами п.2.9 “а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.5 ПДР).
Згідно ч.2 ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч.3 ст.266 КУпАП).
Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.20215 року за № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до пунктів 9, 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, тощо.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведеною повністю.
Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №917313 від 19.08.2024 року;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.08.2024 року, у якому зазначено заклад охорони здоров'я, куди скеровується ОСОБА_1 , а саме: КНП «Стрийська районна лікарня», та в результаті огляду, проведеного поліцейськими, в останнього виявлені наступні ознаки сп'яніння: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці;
-відеозаписом події на CD-диску, з якого вбачається, що 19.08.2024 року о 21.08 год. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Peugeot 205», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції та на пропозицію працівника поліції пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння, останній погодився. Однак перебуваючи в приміщенні медичного закладу ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. Після того працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про те, що на нього буде складено протокол про адміністративне правпорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відмовою від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Судом не встановлено з боку інспектора патрульної поліції порушень вимог КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В даному випадку суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився та не надав суду жодного доказу на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративні правопорушення.
Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.
Обставин, що відповідно до ст.ст.34,35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.
При накладенні стягнення відповідно до ст.33 КУпАП враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» зі ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок судового збору.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.І. Сливка