Справа №442/7528/24
Провадження №2/442/1778/2024
26 вересня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Крамара О.В., з участю секретаря судового засідання Малик О.Я., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить: розірвати шлюб, визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягувати з відповідачки аліменти на користь позивача, на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.
Позов мотивує тим, що 27 вересня 2008 року він та ОСОБА_2 , уклали шлюб, який зареєстрували у Гірській сільській раді Миколаївського району Львівської області, актовий запис № 27.
За час перебування в шлюбних відносинах, у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протягом останніх років їхнє сімейне життя стало погіршуватись. Шлюбні відносини між ними фактично припинені, спільне господарство не ведеться. Відповідачка проживає окремо від позивача та їх дітей. За таких обставин вважає, що нормальні шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені.
Протягом цього часу, дружина не займається вихованням та утриманням їх сина, не бере участі у його житті, тобто самоусунулася від виховання малолітнього ОСОБА_3 , останній проживає з батьком та знаходиться на повному його забезпеченні.
За таких обставин вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам та інтересам дочки, а тому вирішив звернутися в суд з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 , подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві. Просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_7 подала клопотання про розгляд справи без її участі та визнання позову.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.
Підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 27 вересня 2008 року уклали шлюб, який зареєстрували у Гірській сільській раді Миколаївського району Львівської області, актовий запис № 27. Після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_2 ».
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні, оскільки не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Як встановлено, причиною припинення шлюбно-сімейних відносин сім'ї сторін по справі є те, що між подружжям втрачено почуття любові одне до одного. Сім'я розпалася та існує формально. Подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
При таких обставинах суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, внаслідок чого їхній шлюб слід розірвати.
Що стосується позову в частині визначення місця проживання дитини, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно з Витягу з Реєстру територіальної громади від 30.07.2024р., ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , складеного спеціалістами відділу СуСД Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, в квартирі проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , умови проживання у будинку задовільні, дитина забезпечена усім необхідним для проживання, розвитку та навчання.
Відповідно до Характеристики з місця роботи, виданої ТОВ «ТЕРМОПЛАСТ БУД» на ОСОБА_11 ,, останній характеризується як терплячий, акуратний, врівноважений, старанний, організований, спокійний, витриманий, миролюбний, сторониться конфліктних ситуацій, уміє коректно триматися з усіма.
Згідно письмових пояснень від родичів та друзів сім'ї, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_3 дуже близький із батьком, вони разом проводять дозвілля, а оскільки відповідач планує їхати закордон, останній хоче залишитись проживати з батьком.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до вимог статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини..
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Згідно ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, вважає за можливе визначити місце проживання дитини з батьком, оскільки зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Крім того, суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини участь обох батьків у вихованні дітей є важливою, та, останніми, як батьками неповнолітньої дитини, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дітей.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дитини з батьком, що не позбавляє матір права та можливості особистого спілкування з дитиною, обов'язку брати участь в її утриманні та вихованні.
Що стосується позову в частині стягнення аліментів, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, батько (- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2ст. 51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Обов'язок утримувати дитину це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків, які можуть надати таку допомогу. Батьки повинні робити все можливе для його виконання, оскільки неповнолітні діти, через свій молодий вік, стан фізичного розвитку, навчання, як правило, не можуть самі себе утримувати, не мають можливості повноцінно працювати.
Відповідно доч.1ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до вимог ст. 182 СК України суд враховує, що позивач виховує та проживає з неповнолітньою дитиною.
Частиною 2 статті 182СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Згідно до ч. 1 ст. 184 СК України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № З "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 104 ч. 2, 105 п. 3, 110, 112, 141, 160, 180, 182, 183 СК України, суд -
Позов задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 вересня 2008 року у Гірській сільській раді Миколаївського району Львівської області, актовий запис № 27.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як основним та єдиним утримувачем та таким, що самостійно виховує неповнолітню дитину ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 аліменти на утримання: сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 вересня 2024 року і до досягнення ним повноліття.
Рішення суду, після набрання ним чинності, направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації факту розірвання шлюбу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2024.
Суддя О.В. Крамар