Справа №442/5135/24
Провадження №2/442/1284/2024
26 вересня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Крамара О.В.
секретаря судового засідання Малик О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час навчання, -
24 червня 2024 року, позивач звернулася в суд із вказаним вище позовом, який мотивує тим, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.03.2018, розірвано шлюб між сторонами та ухвалено стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання дочок: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у твердій грошовій сумі по 2000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.01.2018 і до досягнення дітьми повноліття.
23.04.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом ухвалено рішення № 442/1420/21, яким змінено спосіб стягнення та розмір аліментів.
14.06.2024 дочка ОСОБА_3 досягла повноліття, що підтверджується копією ID картки. На даний час, згідно довідок № 18/5/Т/22 від 15.12.2022 та довідки № 69/Т/24 від 03.04.2024, дочка з 01.09.2021 є ученицею технікуму для молоді «Косинус» в м.Лодзь в республіці Польща на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток.
Оскільки повнолітня дочка потребує матеріальної допомоги на навчання, харчування, придбання підручників, одягу, а відповідач має можливість таку надавати, то вона змушена звернутися з даним позовом в суд.
Ухвалою від 25.06.2024 відкрито провадження в справі та постановлено розглядати таку в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 18.07.2024, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
18.07.2024 ухвалою суду, здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 10.09.2024.
25.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву суду та докази направлення такого позивачу. В якому зокрема просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 , в судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 , заперечили щодо задоволення позову з підстав викладених у письмовому відзиві.
Суд з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, таке право є абсолютним, виражає демократичні засади суспільства, спрямоване на всебічний захист прав людини та громадянина.
Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, «здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є батьками повнолітньої ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є ученицею технікуму для молоді «Косинус» в м.Лодзь в республіці Польща.
Як зазначено вище, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивач - це особа, на захист прав та інтересів якої відкрито провадження у справі. З цього випливає, що позовна заява подається для захисту порушених прав, а саме порушення в часі повинно існувати до відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею ст.141СКУкраїни встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно вимог ч.3ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Позивачем не надано доказів проживання разом із дочкою, яка продовжує навчання, як і не надано доказів того, що повнолітня дочка потребує матеріальної допомоги.
Слід зазначити, що позивачка у поданому позові стверджує факт проживання дочки в Республіці Польща.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів - із поданих позивачами доказів, не вбачається яке саме їх право порушено.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статей 78, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду немає правових підстав для задоволення позов, а тому у задоволені позову слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у позові, судові витрати слід покласти на позивача.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що між адвокатом Гарницьким П.П.. та ОСОБА_2 28.06.2024 підписано Договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати захист ОСОБА_2 та надавати йому правову допомогу.
Понесені витрати ОСОБА_2 , у зв'язку із наданням послуг правничої допомоги, становлять 25000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 27 від 24.07.2024.
Вказані обставини свідчать, що витрати в сумі 25000,00 грн. пов'язані з розглядом справи, є обгрунтованими та пропорційними до предмета спору, тому такі слід стягнути з позивача в користь відповідача.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 263, 265, 280 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час навчання - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 1211,20 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2024.
Суддя О.В. Крамар