Справа № 145/1219/22
03 жовтня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в режимі відеконференції з ДУ " ВУВП" клопотання прокурора в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2022 за №12022020080000247 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться на розгляді вищевказане кримінальне провадження.
03.10.2024 у даному судовому засіданні прокурор підтримав подане через канцелярію суду письмове клопотання про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки такий строк стікає, а ризики, які стали підставою для його застосування не змінилися та не відпали, а саме обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, так як станом на теперішній час він засуджений до реальної міри покарання вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.11.2022 до покарання у виді 2 років обмеження волі; на момент затримання обвинувачений перебував у розшуку; останній проживає із матір'ю , не одружений, дітей не має, а тому вважає, що ОСОБА_5 не має на волі соціально стримуючих факторів , у зв'язку з чим, зможе переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тому вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість злочинів в яких обвинується ОСОБА_5 та міру можливого покарання за ці злочини; особу обвинуваченого; його репутацію та соціальні зв'язки. Особиста порука, вважає, що не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та зможуть доставити ОСОБА_5 до суду на першу вимогу; при цьому не може бути застосована до останнього застава, оскільки він не працевлаштований та не має офіційного джерела доходів, а в разі сплати застави іншою особою він зможе продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від слідства та суду. Зазначає, що всі вище вказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам. У зв'язку з чим, просить суд продовжити строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою на 60 днів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 також не заперечував з приводу задовлення клопотання прокурора, підтримавши позицію обвинуваченого.
Заслухавши клопотання прокурора, з'ясувавши міркування обвинуваченого та захисника, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає , що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким що підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Суд вважає, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 є раніше судимою особою; по даному кримінальному провадженню ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені двох тяжких злочинів; обвинувачений не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання на території України; не одружений, дітей не має, на час затримання офіційно не працював, перебував у розшуку, а тому суд вважає, що обвинувачений не має на волі соціально-стримуючих факторів.
Тому суд вважає, що обвинувачений на волі може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, йому доцільно продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме - по 01.12.2024 включно, таким чином задовольнивши клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст. 331, 376 КПК України, суд-
Письмове клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, - строком на шістдесят днів, тобто по 01 грудня 2024 року включно.
Оголосити перерву в судовому засіданні до 14.30 год. - 12.11.2024 у зв'язку з прийняттям судом обвинувального акту із зміненим обвинуваченням прокурором в суді відносно ОСОБА_5 .
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_6