Справа № 128/2583/24
03 жовтня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши заяву першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Гайворона В.М. про забезпечення позову,-
Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури Гайворон В.М. звернувся до Вінницького районного суду із позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України», про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою шляхом скасування наказу, скасування державної реєстрації прав та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Карпінської Ю.Ф. від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом першого заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури Гайворона В.М., розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Карпінської Ю.Ф. від 16.09.2024 задоволено заяву прокурора про відвід судді Карпінської Ю.Ф. від розгляду даної справи. Матеріали цивільної справи передано для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б. від 18.09.2024 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б. від 20.09.2024 задоволено заяву позивачапро відвід судді Саєнко О.Б. від розгляду даної цивільної справи. Матеріали цивільної справи передано для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Васильєвої Т.Ю. від 24.09.2024 задоволено заяву позивачапро відвід судді Васильєвої Т.Ю. від розгляду даної цивільної справи. Матеріали цивільної справи передано для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 вказану цивільну справу передано на розгляд судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. від 03.10.2024 прийнято до провадження судді Шевчук Л.П. цивільну справу за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою шляхом скасування наказу, скасування державної реєстрації прав та зобов'язання повернути земельну ділянку.
В матеріалах цивільної справи міститься заява першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Гайворона В.М., що надійшла до суду 18.09.2024 про забезпечення позову, в якій просить:
1) накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:007:0753, площею 0,085га, що роташована на території Агрономічної сільської ради;
2) заборонити відповідачу ОСОБА_1 вчиняти дії спрямовані на відчуження, поділ чи об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:007:0753, площею 0,085га, що роташована на території Агрономічної сільської ради;
3) заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:007:0753, площею 0,085га, що роташована на території Агрономічної сільської ради;
4) заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:007:0753, площею 0,085га, що роташована на території Агрономічної сільської ради.
Заяву мотивовано тим, що, оскільки позивачем подано позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування наказу, скасування державної реєстрації прав та зобов'язання повернути земельну ділянку, яка вибула із державної власності в порушення вимог закону при вибутті земельної ділянки державної форми власності у приватну, та в разі задоволення його позову, при вчиненні відповідачем ОСОБА_1 будь-яких дій із вказаною земельною ділянкою унеможливить виконання рішення суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині першій статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ч.ч. 5-7, 10-11 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 р. у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ «9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605цс16 від 25.05.2016 р., винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд, розглянувши вищезазначену заяву, враховуючи обґрунтування заявника, приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, враховуючи, що вимога про забезпечення позову подана з додержання вимог встановлених ст. 151 ЦПК України. Заявником в заяві про забезпечення позову зазначено причини, у зв'язку з чим потрібно забезпечити позов. Заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, безпосередньо пов'язані з предметом спору, є співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний кодекс України враховує принцип рівноправ'я сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі, відповідачів. Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Судом враховано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Відповідність забезпечувальних заходів заявленій вимозі полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню. Таким чином, враховуючи вищевикладене, у відповідності до ч. 7 ст. 153 ЦПК України, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Щодо вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно та державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки слід відмовити, оскільки арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2024 (справа № 567/459/23) та від 04.09.2024 (справа №404/839/24).
Підстав для вирішення питання зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 3, 4, 12 ЗУ «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 149, 150, 152, 153, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Гайворона В.М. про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,085 га, кадастровий номер 0520680200:01:007:0753, що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, які на праві власності належить ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Стягувач: Держава.
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 .
Ухвалу про забезпечення позову направити для негайного виконання, яке доручити Вінницькому відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Вінниця, вул. Винниченка, 26).
Роз'яснити положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України, згідно якої особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.П. Шевчук