Справа № 344/11036/24
Провадження № 33/4808/900/24
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В.
Суддя-доповідач Кукурудз
03 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., з участю захисника Бойчука М.Й. в інтересах ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою з доповненням захисника Бойчука М.Й. на постанову Івано-Франківського міського суду від 05 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
З матеріалів справи, слідує, що водій ОСОБА_1 05.06.2024 року приблизно о 22 год. 03 хв., в по вул. Прикарпатська №32, в м. Івано-Франківську, керував транспортним засобом марки "Fiat Ducato" д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного спяніння. Огляд на стан спяніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу "Alcotest Drager", результат позитивний 1,03% проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9"а" Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Оскаржуючи вказану постанову захисник Бойчук М.Й. вважає її незаконною, необґрунтованою, оскільки прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд не з'ясував всіх фактичних обставин справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам та обставинам справи, спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Стверджує, що суд першої інстанції взагалі не досліджував наявні в матеріалах справи докази та не дав їм належну правову оцінку. Зокрема, судом не встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки наявних доказів матеріали справи не містять.
Зазначає, що при розгляді адміністративної справи, крім допитаних свідків за його клопотанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в залі судового засідання не було опитаного жодного іншого свідка, однак з матеріалів справи судом опитано ще одного свідка ОСОБА_4 , покази якого не можна вважати належним доказом у даній справі.
Просить постанову суду скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП закрити на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши апелянта, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга з доповненням захисника ОСОБА_5 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи (а.с.1) ОСОБА_1 порушив пункт 2.9 а Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи і його висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами є обґрунтованим.
Дані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові суду доказами, яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №612710 від 09.06.2024 року (а.с.1), висновком приладу "Alcotest Drager", результат позитивний 1,03% проміле, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмовими поясненнями свідків, відеоматеріалами.
Наведені докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та встановленими законом способами, будь які сумніви їх достовірності відсутні.
Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Наявний в матеріалах справи висновок "Alcotest Drager", результат позитивний 1.03% проміле, підтверджує, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Суддя, розглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять ознаки правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
З відеоматеріалів вбачається, що ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд на стан спяніння за допомогою технічного засобу "Alcotest Drager", результат позитивний 1,03% проміле, про що свідчать наявні матеріали провадження.
Враховуючи, що огляд водія ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу, з результатом огляду ОСОБА_1 погодився, пропозицію проїхати в медичний заклад водій відмовився. після чого, працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, порушень під час проведення огляду суддею не встановлено, тому підстав вважати висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння помилковим або невірним немає.
Що стосується апеляційних доводів захисника, що судом першої інстанції було безпідставно залучено свідка ОСОБА_4 та враховано його пояснення, то вони є необгрунтовані та спростовуються матеріалами справи, а саме в матеріалах справи при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 наявні письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , в яких він 05.06.2024 року детально висвітлив події які відбулися того дня за його участю.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Доводи наведені в апеляційній скарзі з доповненням щодо скасування постанови Івано-Франківського міського суду від 05.03.2024 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП, оскільки судом не доведено факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, суд розцінює їх як ухилення останнього від адміністративної відповідальності.
Доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 складені з грубими процесуальними порушеннями вважаю безпідставними, та такими, що не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу з доповненням захисника Бойчука М.Й. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.09.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз