Справа № 346/3629/24
Провадження № 11-кп/4808/483/24
Категорія ст. 81 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
03 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою прокурора, на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 27.08.2024 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , -
Вказаною ухвалою задоволено подання начальника державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, призначеного вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.09.2020 року.
Своє рішення суд мотивував тим, що засуджений відбув 3/4 строку покарання, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Підстав зазначених у поданні достатньо для застосування ст. 81 КК України.
Прокурор не погодився з ухвалою та оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, вважає, що засуджений ОСОБА_7 не досяг того рівня виправлення та перевиховання, які б давали суду підстави для застосування до нього умовно-дострокового звільнення. Вказує, що сумлінну поведінку та добросовісне відношення до праці засуджений повинен проявляти протягом всього часу відбування покарання, тобто така поведінка повинна бути стабільною та носити системний характер. Проте, як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, працевлаштування останнього було періодичне. За час відбування покарання допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, за що було накладено три дисциплінарні стягнення. Аналіз матеріалів особової справи засудженого дає підстави дійти висновку, що хоча у поведінці засудженого ОСОБА_7 мають місце позитивні тенденції, в тому числі і заохочення, проте у своїй сукупності вони не доводять, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Дотримання порядку та умов відбування покарання, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов'язком, і процес виправлення та перевиховання має бути стабільним і послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Просить оскаржувану ухвалу, з наведених підстав скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Засуджений ОСОБА_7 не погодився з апеляційною скаргою прокурора та подав заперечення на неї, в якій вказує, що якщо б він не став на шлях виправлення, то установа покарання не подавала б подання до суду про його УДЗ. Вказує, що судом правильно враховано всі обставини у справі і на його думку рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Просить апеляційну скаргу прокурора відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу, а засуджений ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та прокурора, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як передбачено п.3 ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
При цьому, основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Вимогами ч.2 ст.67 КВК України, встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався та належним чином мотивував своє рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_7 відбув 3/4 строку покарання. За час відбування покарання в ДУ «Селидівська виправна колонія (№82)» не допускав порушення встановленого порядку відбування покарання. Оголошено чотири заохочення. З 16.04.2022 року відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)». За час відбування покарання допускав порушення установленого порядку відбування покарання, за що було накладено 3 дисциплінарні стягнення, які погашено. Працевлаштований в державному підприємстві ДУ «Коломийська ВК (№41)» електрогазозварювальником цеху №3. Також виконує роботи по благоустрою місць позбавлення волі, розуміє необхідність їх виконання. До роботи відноситься добре. Оголошено шість заохочень. За характером спокійний, врівноважений. У відношенні до інших засуджених не конфліктний. Заборгованість за виконавчим листом в сумі 8248,91 грн. за час відбування покарання в установі, засудженим ОСОБА_7 погашено достроково. Вину у скоєному злочині визнав повністю.
Зазначені обставини суд першої інстанції правильно оцінив у сукупності та дійшов обґрунтованого висновку, що позитивні зміни в поведінці засудженого свідчать, про його виправлення.
Що стосується доводів прокурора, що роботи до яких залучався засуджений мають періодичний характер, то апеляційний суд не може погодитись з таким висновком, які спростовуються довідкою №114 виданою ДУ «Коломийська ВК (№41)» про працевлаштування засудженого ОСОБА_7 , згідно якої він систематично залучався до оплачуваної праці, а тому такі доводи прокурора є безпідставними.
Як пояснив в судовому засіданні засуджений, він завжди виконував запропоновану йому адміністрацією роботу. Працював кожного дня. Разом з тим, у звіт адміністрації йде лише оплачувана робота, наявність якої залежить від наявності замовлень. В інші дні (коли не було оплачуваної роботи) він також працював на роботах з благоустрою установи.
Про сумлінне ставлення засудженого до праці свідчить добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до виконання покладених на засудженого трудових обов'язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки тощо.
На переконання апеляційного суду цього достатньо для висновків про виправлення засудженого ОСОБА_7 .
Що стосується наявних у засудженого стягнень, апеляційний суд не вважає їх такими, що спростовують висновки про його виправлення.
Так, засуджений пояснив, що стягнення були оголошені внаслідок того, що формений одяг не встиг висохнути після прання, а тому він вдягнув інші штани. Порушення користування планшетом полягало в тому, що він зайшов на сторінку свого сина в соціальній мережі, оскільки не має з ним іншого зв'язку. Всі свої порушення усвідомив та виправився. На даний час стягнення погашені.
За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновків, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 27 серпня 2024 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4