Справа № 350/295/24
Номер провадження 2/350/199/2024
25 вересня 2024 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Ошуста С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди -
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на його користь грошові кошти в розмірі 134900 (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот) гривень в якості компенсації за завдану йому моральну шкоду в результаті незаконних дій органу поліції. Стягнути з Державного бюджету України на його користь вартість понесених витрат в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, пов'язаних з поданням юридичної допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Стягнути з Державного бюджету України на його користь вартість понесених мною матеріальних витрат в розмірі 15476 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 09 копійок, пов'язаних із розглядом справи про адміністративне правопорушення. Стягнути з Державного бюджету України на його користь вартість понесених мною витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.05.2022 о 22 год.50 хв. на автодорозі М-06 Київ - Чоп, 594 км. в с. Пісочне Стрийського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Hyundai 130, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням, та автомобіля марки Citroen Space Toure реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Під час даної пригоди були пошкоджені транспортні засоби, а йому спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин голови та обличчя.
Зафіксована в протоколі огляду місця ДТП, схемі та фотознімках матеріальна обстановка беззаперечно вказувала на те, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля марки Hyundai 130 H.3.WJ 646». При цьому, з порушенням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, не встановивши всіх обставин ДТП, та не вживши заходів щодо об'єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП співробітник поліції ОСОБА_3 склав у відношенні нього протокол серії ААД №141351 від 20.07.2023 за ст.124 КУпАП.
Із змісту протоколу вбачається, що 04.05.2022 о 22 год.50 хв. на автодорозі М-06 Київ - Чоп, 594 км. в с. Пісочне водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Хюндай 130, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши переваги автомобілю марки Citroen Space Toure реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення цих автомобілів, які отримали технічні пошкодження, чим порушив вимоги пункти 1.3, 2.3 «б», «д», 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху.
Проте, інкриміновані йому порушення Правил дорожнього руху не знайшли свого підтвердження. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року у справі №447/1766/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП, закрито за відсутності у його діянні складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП. Рішення набрало законної сили 16.01.2024.
В результаті незаконних дій уповноваженої особи Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 йому було спричинено моральну та матеріальну шкоду.
Так, після зазначених подій та у зв'язку з незаконним обвинуваченням його у вчинення адміністративного правопорушення у нього суттєво змінився спосіб його життя, звички та бажання. Він є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання, йому протипоказане значне фізичне навантаження та нервові потрясіння. Протягом тривалого часу (понад 19 місяців) він змушений був прикладати значні зусилля, кошти та витрачати певний час, щоб довести свою непричетність до адміністративного правопорушення.
Загалом він прийняв участь в 12 судових засіданнях, зокрема: 01.05.22, 05.05.22, 16.08.22, 12.09.22, 05.10.22, 27.10.22, 10.04.22, 01.05.23, 17.05.23, 29.08.23,29.08.2023 та 15.01.24.
Через значне фізичне навантаження та постійне душевне страждання у нього погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим він був госпіталізований в неврологічне відділення КНП «Рожнятівська БЛ», де перебував з 04.07.2022 по 11.07.22, та витратив на лікування (придбання медикаментів) 2501.20 грн.
Крім того, він поніс матеріальні витрати, пов'язані з поїздкою в суд. Для здійснення цих поїздок він використовував власний автомобіль марки Мерседес БЕНС 312 н. з. НОМЕР_3 1998 року випуску. Відстань від місця його проживання (с. Нижній Струтинь Калуського району Івано - Франківської області) до суду (м. Миколаїв Львівська область) та у зворотному напрямку становить 262 км. Для поїздки в суд він витрачав в середньому 30 літрів дизельного палива із розрахунку 10 л. на 100 км. та не менше 3 (трьох) годин. Загалом було затрачено близько 36 год. (розрахунок: 3x12=36), загальна відстань, яку він проїхав на власному автомобілі, складає 3144 км. (розрахунок 12x262=3144). Згідно даних фіскальних чеків його витрати, пов'язані з придбанням пального (30 л. палива на одну поїздку), становлять 12975,70 грн.
Всього, його матеріальні витрати склали 15476,9 грн. (розрахунок: 2501,20 грн. витрати на лікування + 12975,70 грн. транспортні витрати).
У зв'язку із неправомірним притягненням його до адміністративної відповідальності, він був позбавлений можливості протягом тривалого часу здійснити ремонт автомобіля Hyundai 130, зареєструвати його в сервісному центрі та користуватися ним, що є також однією з причин його моральних страждань.
Відповідно до договору від 16.08.2022 у даній справі йому надавалась юридична допомога. Згідно умов договору та додатку № 1 до цього договору, акту виконаних робіт від 24.01.2024, квитанції до прибуткового касового ордера від 16.08.2022 ним сплачено адвокату у зв'язку з поданням юридичної допомоги 5000 (п'ять тисяч) грн. Замість того, щоб витрачати свою мізерну пенсію (2750 грн.) на прожиття та лікування, він тратив її на потреби, пов'язані з доведенням своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
У серпні 2023 року він поніс чергове нервове потрясіння, після того як отримав претензію від страхової компанії про відшкодування шкоди, яка містила відомості про те, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні ДТП та вимогу перерахувати на користь ПрАТ «УСК КНЯЖА ІНШУРАНС ГРУП» кошти в розмірі в розмірі 489799,65 грн., сплачені страхувальнику автомобіля марки Citroen Space Toure р. н. НОМЕР_2 (претензія від 07.08.2023 №220000564817-1).
У зв'язку з пережитим нервовим потрясінням та постійним стражданням, у нього значно погіршився стан здоров'я, підвищився артеріальний тиск, появилися постійні головні болі. Після чого у нього почались проблеми із слухом та загальна слабість.
Таким чином, факт заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди має очевидний характер, яка визначається встановленим рішенням суду за фактом неправомірно притягненням його до адміністративної відповідальності уповноваженою особою Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3
01.03.2024 представником відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на Державну казначейську службу України за дії інших органів чи органів місцевого самоврядування. Органи казначейства згідно своїх функціональних обов'язків здійснюють платежі лише за дорученням відповідного розпорядника коштів. Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди не завдало. Щодо спричиненої моральної шкоди, то позивачем не надано жодного доказу, підтверджуючого завдання йому моральної шкоди, у зазначеному у позовній заяві значному грошову розмірі. У задоволенні позовних вимоги просить відмовити.
04.03.2024 (первісний відповідач) Головне управління Національної поліції у Львівській області подало відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із викладеними у ній доводами та вважає її такою, що не враховує всіх обставин справи і не базується на нормах чинного законодавства. У відзиві зазначає, що доводи позивача зводяться до незгоди з постановою про адміністративне правопорушення, яку виніс поліцейський, в результаті якої на думку позивача йому завдано моральної шкоди, яка полягає в негативних емоціях, моральних стражданнях та душевних переживаннях, які він відчув внаслідок незаконних дій поліцейського. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження порушення особистих немайнових чи процесуальних прав позивача, завдання шкоди його здоров'ю та душевних страждань, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. На підтвердження позовних вимог позивач зазначив лише певні обставини, що теоретично можуть свідчити про незаконність (протиправність) дій (бездіяльності) працівників поліції, однак він належно не обґрунтував та не надав доказів, які б підтверджували яким чином завдано йому моральну шкоду, в чому така полягає та необхідність відшкодування такої. Представник ГУНП у Львівській області зазначив, що позивач вказує, що додає до позовної заяви оригінали чеків на придбання пального та на придбання медичних препаратів, проте як таких в матеріалах не вбачається. Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана матеріальна шкода, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні такої шкоди; необхідність нести витрати на пальне; неможливість пересуватися менш затратним шляхом, та як наслідок виправданість понесених матеріальних втрат, приходимо до висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на проїзд.
Крім того, вказав, що протокол про адміністративне правопорушення було складено працівником УПП ДПП у Львівській області ОСОБА_3 . Відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються» затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, відтак вказаний працівник перебуває у трудових відносинах з Управлінням патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області, а не з ГУНП у Львівській області, відтак працівниками ГУНП жодних протиправних дій не вчинялось по відношенню до позивача, оскільки такі брали участь лише при огляді місця дорожньо-транспортної пригоди, відтак немає об'єктивних причин у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди. У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі .
12.04.2024 представник відповідача Департамент патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції у Львівській області подав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що з стягненням моральної шкоди не погоджується в категоричній формі. Так, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП працівником патрульної поліції, на якого не поширюється Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", адже, даний, закон поширюється на працівників кримінальної поліції та органів досудового розслідування, окрім того, працівник поліції ОСОБА_3 (далі-Поліцейський) відносно позивача склав протокол про адміністративне правопорушення, проте, штраф за даною статтею 124 КУпАП має право накладати тільки суд, враховуючи, що до Позивача Поліцейським не застосовувався адміністративний арешт чи виправні роботи, незаконна конфіскація майна чи накладення штрафу, як про це вказано у вищезазначеному законі (на який також посилається Позивач), керуючись ч. 6 ст. 1176 ЦК України, завдана шкода може бути відшкодована на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, і лише в разі визнання дій Поліцейського незаконними, а також сукупності інших правових підстав.
Враховуючи вищенаведені норми та релевантні позиції Верховного Суду, беручи до уваги те, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (працівника), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Окрім цього, на місці ДТП 04.05.2022 працювала СОГ (слідчо-оперативна група) ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, тобто, саме слідчий даного відділу поліції складав протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, креслив схему ДТП та складав інші матеріали. Згодом, дані матеріали були передані на розгляд в УПП у Львівській області ДПП, у зв'язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення, тому Поліцейський складав протокол відносно Позивача уже за наявними матеріалами справи (схемою місця ДТП), а отже, в діях Поліцейського не було ознак неправомірності та й бути не могло. Разом з тим, факт закриття провадження у справі №447/1766/22 від 15 січня 2024 року не є підставою для стягнення шкоди, адже в постанові у даній справі абсолютно нічого не вказано щодо неправомірних дій Поліцейського в даному випадку. Тому, для стягнення моральної шкоди немає факту вчинення неправомірних дій Поліцейським, а також немає причинно-наслідкового зв'язку між цими діяннями. Розмір моральної шкоди в сумі 134900 (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот) гривень Позивач аргументує тим, що 19 (дев'ятнадцять) місяців перебував під слідством чи судом. Вважають, що даний факт є неправдою, адже, як вбачається із матеріалів справи, факт ДТП за участі Позивача мав місце 04.05.2022, а протокол про адміністративне правопорушення відносно Позивача Поліцейський склав 20.07.2022, тобто, трохи більше, ніж за 2 (два) місяці з моменту виникнення ДТП, разом з тим, до Позивача не було застосовано заходи примусу, Позивач не перебував у якості обвинуваченого, не був позбавленим чи обмеженим волі, а відносно нього було лише складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, рішення по якому має право приймати тільки суд. Позивача не було позбавлено чи обмежено у праві на працю, тому він міг працювати та таким чином заробляти собі на комфортне проживання, відтак, як стягнення моральної шкоди, так і її сума не є підтвердженими Позивачем належними та допустимими доказами.
Що стосується заявлених вимог про стягнення матеріальної шкоди, то такі вимоги також є безпідставними та необґрунтованими. Так, згідно договору про надання правничої допомоги від 16 серпня 2022 року, між Позивачем та Адвокатом Хомином Василем Дмитровичем укладено цей договір щодо представництва інтересів Позивача у справі №447/1766/22, яка розглядалась Миколаївським районним судом Львівської області. Тобто, враховуючи вищенаведене, окрім того, що згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ст. 124 КУпАП, є необов'язковою, беручи до уваги те, що даний адвокат представляв інтереси Позивача під час розгляду зазначеної вище справи та діяв від імені Позивача, очевидно, що Позовні вимоги є безпідставними, адже Позивач не довів обов'язку своєї присутності при розгляді зазначеної справи. Разом з тим, не доведено сукупності підстав для стягнення моральної та матеріальної шкоди, тому, дані доводи мають абсолютно "штучний" характер, відтак, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн, то з вказаними витратами на правничу допомогу, категорично не погоджуються, вважають необгрунтованими такими, що стягненню не підлягають. Просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви у зв'язку з безпідставністю такої. Розглянути справу без участі сторони відповідача.
Позивач не надав відповіді на відзиви.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2024 замінено неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області на належного - Департамент патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції у Львівській області.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 по даній справі закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2024.
ІІІ. Пояснення учасників процесу в судовому засіданні
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Крім того пояснив, що він дуже багато зусиль потратив на доведення своєї невинуватості в аварії. Саме, через дії поліцейського, який склав відносно нього адміністративний протокол, який був направлений до суду він змушений був їздити в суд. На поїздки у м. Львів і м. Миколаїв ним витрачено коштів для придбання дизпалива загальною сумою 17475,30 гривень. Паливо він придбавав завчасно, тому дати в чеках і дати судового засідання не збігаються. Було таке, що він позичав паливо, щоб поїхати на справу. Через судову справу, а також вимоги страхової в нього піднявся цукор, він проходив амбулаторне лікування. Так само, на лікування було потрачено 2501,20 грн. Просить стягнути з відповідачів в його користь моральну шкоду та всі понесені ним витрати.
Представник позивача - адвокат Ошуст С.Є. підтримав вимоги ОСОБА_1 . Вважає, що неправомірними діями поліцейського позивачу була заподіяна, як матеріальна так і моральна шкода, яку слід стягнути згідно позовних вимог.
Відповідачі в судове засідання не прибули.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
V. Мотивована оцінка доводів сторін, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до таких висновків.
20.07.2022 заступник начальника ВРОМ ДТПУПП у Львівській області ДПП майор поліції Шкурпіта А. склав відносно ОСОБА_1 адміністративний протокол за ст.124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 141351 від 20.07.2022 ОСОБА_1 04.05.2022 о 22 год. 50 хв на автодорозі М-06 Київ - Чоп 594 км. в с. Пісочна Стрийського району Львівської області керуючи автомобілем марки "HYUNDAI I30" н.з. НОМЕР_4 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "CITROEN SPACE TOURER" н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному напрямку. Після зіткнення автомобіль "HYUNDAI I30" н.з. НОМЕР_4 здійснив зіткнення з автомобілем Reunault Master н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_4 Автомобілі отримали технічні пошкодження, чим була спричинена матеріальна шкода. Водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Таким чином, згідно протоколу ОСОБА_1 порушив вимоги п.1.5, 2.3 б, д, 12.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
В результаті розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 141351 від 20.07.2022 складеного відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП Миколаївським районним судом Львівської області 15 січня 2024 року прийнято постанову, якою на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП провадження закрито за відсутності у його діянні складу адміністративного правопорушення. Рішення набрало законної сили 26.01.2024.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що поліцейський Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції щодо нього 20.07.2023 протиправно склав протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 141351, за ознаками правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, чим йому спричинено матеріальну шкоду та завдано моральних страждань.
Позивач зазначає, що матеріальна шкода викликана необхідністю явки до суду, а саме витрати на пальне до його автомобіля, а також витрати на лікування. Крім того, матеріальна шкода, виразилась у витратах на юридичний захист у суді.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то позивач зазначив, що моральна шкода полягає у незаконному обвинуваченні його у вчиненні адміністративного правопорушення, через що у нього суттєво змінився спосіб його життя, звички та бажання. Він протягом тривалого часу змушений був прикладати значні зусилля, щоб довести свою непричетність до адміністративного правопорушення. У зв'язку з пережитим нервовим потрясінням та постійним стражданням, у нього погіршився стан здоров'я.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Конституційний Суд України у рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз'яснив поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 24 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ІІК України).
При цьому, враховуючи норми ч. 3 ст. 13, ст. 49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб'єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Частиною 3 ст. 12, ст.ст. 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Предметом позову є стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої незаконними діями Департаменту патрульної поліції, внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, з підстав понесення позивачем фінансових витрат на усіх етапах доведення своєї невинуватості. Правовою підставою відшкодування шкоди є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідачі заперечують належність відповідачів у справі та доведення заявником факту шкоди, її розміру, заперечують свою вину та винні дії.
У пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За загальним правилом, підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Суд погоджується із мотивами позивача, що ініціювання притягнення його до адміністративної відповідальності вчинене інспектором УПП Департаменту патрульної поліції, однак, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення не свідчить про незаконні дії посадової особи, яка ініціювала та здійснювала вказане провадження (складання протоколу).
Загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є: наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов'язання. Наявність шкоди і її розміри доводить потерпілий; протиправність дій того, хто завдав шкоду. За загальним правилом, шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодуванню не підлягає, якщо інше не встановлене законом (до таких винятків відноситься, наприклад, відшкодування шкоди, заподіяної в стані крайньої необхідності); причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла. Для виникнення деліктних зобов'язань необхідний безпосередній причинний зв'язок між цими явищами, тобто протиправні дії повинні породжувати шкідливий результат ;- вина, того, хто завдав шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
У справі, що розглядається, позивач належним чином умотивованих доводів на обґрунтування позовної вимоги не навів, узагальнено виклав обставини, які стосуються заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу матеріальну та моральну шкоду. Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, який викладено у постанові 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18 (провадження № 61-14401св19).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) визнання порушення становить достатню справедливу сатисфакцію моральної шкоди.
В даному випадку, відшкодування шкоди та її обґрунтованість є похідним від визначення судом правомірності рішення поліцейського про складання протоколу, а оскільки суд прийшов до висновку що поліцейський діяв в межах своєї компетенції, не підлягає до задоволення вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди заявленої позивачем.
Позивач жодних обставин спричинення йому матеріальної та моральної шкоди Управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, крім самого факту складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, у позові не навів, тому його позов не підлягає до задоволення.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області не є належним відповідачем у цій справі.
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача, такий висновок викладено у постанові постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17.
Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши правовий характер спірних правовідносин, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки, в задоволенні позову суд відмовляє повністю, то судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, пунктами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
ухвалив:
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.10.2024.
Головуючий: