Справа № 346/5349/24
Провадження № 1-в/346/525/24
03 жовтня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого-судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника адміністрації колонії ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№ 41)» про звільнення від покарання та пом'якшення покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Погірці Самбірського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, судимого 23.06.2016 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; засудженого 27.06.2022 року вказаним судом за ч. ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185 КК України, на підставі ст. ст. 70, 71 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, без конфіскації майна,-
в клопотанні вказано, що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України « Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, яким збільшені межі застосування Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень, зокрема, викрадення чужого майна. Зокрема, ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2022 року ОСОБА_5 засуджено за викрадення чужого майна на загальну суму 622,50 грн. Тому ініціатор звернення просить, з урахуванням ст.5 КК України, вирішити питання щодо приведення вироків суду у відповідність до вимог вказаного Закону.
Представник адміністрації виправної колонії в судовому засіданні клопотання підтримав із вказаних підстав, у його вирішенні покладається на розсуд суду.
Засуджений в судовому засіданні підтримав вказане клопотання та у його вирішенні покладається на розсуд суду; послугами захисника під час його розгляду скористатись не бажає.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що слід виключити із вказаного вироку покарання за крадіжку, яка підлягає криміналізації, враховуючи завдану шкоду.
Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2022 року ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185 КК України до покарання: за ч.2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання покарання невідбутого за попереднім вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2016 року, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна; ухвалою Львівського апеляційного суду від 29.01.2022 року зараховано з 05.04.2021 року по 29.11.2022 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (а.с. 2-7, арк. особ. справи 37-42, 44-47).
Згідно з п. 13 ч. 1 статті 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини 2 статті 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно з ч. 6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня 2017 року становив 1 600 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, на момент вчинення (у 2017 році) ОСОБА_5 діяння, за яке він засуджений вироком суду від 27.06.2022 року, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становить 1 600 грн. (800*2=1 600).
Водночас, вартість викраденого майна, що встановлена вищевказаним вироком суду від 27.06.2022 року, становила в загальному розмірі 622,50 грн.
При цьому судом встановлено, що вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2022 року ОСОБА_5 призначено остаточне покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за ч.2 ст. 185 КК України ( 2 роки позбавлення волі ) більш суворим за ч.2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання покарання невідбутого за попереднім вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2016 року, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна.
Вищевказаним Законом №3886-ІХ фактично частково декриміналізовано (в залежності від обсягу вартості майна, яким заволоділа особа) відповідальність за ст. ст. 185, 190, 191 КК України.
Разом із тим, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, за вчинення якого ОСОБА_5 відбуває покарання, відповідно до вимог закону не є таким, що входить до поняття «дрібного викрадення чужого майна». Декриміналізація вищевказаного епізоду не може вплинути на міру призначеного йому покарання.
Інших нормативно-правових актів, які б скасовували або пом'якшували відповідальність за вчинення дій, за які засуджений ОСОБА_5 , Верховною Радою України не приймалося.
Суд також звертає увагу на те, що положеннями КК України та КПК України не передбачено можливості вирішення на стадії виконання питання про приведення вироку суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання, при цьому норми, на які посилається представник установи виконання покарань, передбачають лише можливість вирішення питання про звільнення засудженого від призначеного судом покарання.
Відтак, з урахуванням наведеного, оскільки вироком суду від 27.06.2022 року призначено покарання на підставі ч. 1 ст.70, ст.71 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за ч.2 ст. 185 КК України більш суворим за ч.2 ст. 289 КК України та з урахуванням невідбутої частини покарання за вироком від 23.06.2016 року, що виключає можливість вирішення судом питання про звільнення останнього від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
На пiдставi Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 336, 537, 539 КПК України, суд,-
в задоволенні клопотання начальника Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» Міністерства юстиції України про звільнення від покарання та пом'якшення покарання засудженого ОСОБА_5 , засудженого 27.06.2022 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, - відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 04.10.2024 року о 09:00 год.
Головуючий суддя : ОСОБА_1