Справа № 344/11611/24
Провадження № 1-кп/344/1047/24
03 жовтня 2024 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Великий Бичків Рахівського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, студента, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, -
ОСОБА_5 вчинив: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Положеннями статтей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються за Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь яких збройних формувань, не передбачених законом.
Пуктом 9 ст. 1 Закону України “Про національну безпеку» від 21.06.2018 №2469-VІІІ (далі - ЗУ “Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
У відповідності до п.2 ст. 1 ЗУ “Про національну безпеку», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного контитуційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020 року, основиним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні із спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава враховує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
Пунктом 22 частини ІІІ Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішеням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 року (далі - Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-ХІІ (далі - Закон) Збройні Сили України (далі - ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
ЗСУ забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
У відповідності до ст. 3 Закону організаційно ЗСУ складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно ст. 12 Закону підготовка ЗСУ до виконання покладених на них Контитуцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілілзаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров'я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у ЗСУ здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законук України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважаються збройною агресією.
Статтею 4 ЗУ “Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну, Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
Положеннями ст. 1 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3542-ХІІ встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а ЗСУ, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в України або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 8 ст. 4 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно п. 2 ст. 22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Пунктами 1, 3 цієї ж статті вищевказаного закону зобов'язано громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Пуктом 2 ст. 26 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ст. 17 ЗУ “Про оборону України», ст. 1 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ захис Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п.1 “Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м.Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пуктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п.9 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після чого, 24.02.2022 року на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в АРК, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, ЗУ “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено і наразі він діє строком до 11 серпня 2024 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі його продовжено з 11 серпня 2024 року.
На виконання вимог Законів України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», “Про оборону України», “Про військовий обов'язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномаштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Івано-Франківської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами ЗСУ та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України.
Житель м.Івано-Франківська ОСОБА_5 , знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 , умисно, вирішив перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.
З метою перешкоджання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів ОСОБА_5 08.02.2023 року вирішив створити загальнодоступну тематичну інформаційну групу в месенджері “Viber», для збору, консолідації і трансляції повідомлень з відомостями про місця і час проведення відповідних заходів указаними військовими формуваннями громадянам України, які мають намір ухилитися від виконання своїх обов'язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період.
Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.
Умислом ОСОБА_5 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як військових формувань ЗСУ. При цьому, ОСОБА_5 усвідомлював об'єктивно існуючу небезпеку свого діяння та бажав настання передбачуваних наслідків.
Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань здійснювалось ОСОБА_5 без корисливої мети за відсутності ознак державної зради, яка виражається у проведенні підривоної діяльності проти України.
ОСОБА_5 шляхом адміністрування, організував забезпечення постійного функціонування групи, публікацію інформації в тематичній групфі, наповнення контентом - інформаційними повідомленнями відповідної тематики, що надало змогу залучити до її діяльності якомога більшу кількість учасників.
08 лютого 2023 року ОСОБА_5 перебуваючи в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області, використавши мобільний телефон з СІМ-карткою з телефонним номером НОМЕР_1 створив в месенджері Viber інформаційну групу з назвою “Повістки Снятин - Косів р-н.».
Таким чином, із змісту функціонального призначення інформаційної групи встановлено, що ОСОБА_5 чітко усвідомлював, що розміщуючи у Viber-групі з зазвою “Повістки Снятин - Косів р-н.» інформацію про вручення повісток працівниками центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уникнення громадян України від призову на військову службу, він перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період та бажав настання суспільно небезпечних наслідків.
Окрім того, ОСОБА_5 з метою приховування своєї протиправної діяльності закрив у налаштуваннях групи контактні дані (номера) всіх учасників групи, в тому числі і свої. Указане також свідчить, що ОСОБА_5 усвідомлював, що здійснює протиправну діяльність та не бажав бути викритим у її вчиненні.
При цьому, ОСОБА_5 визначив “суперадміном» групи особисто себе (користувач з ніком “Адмін»).
Крім того, ОСОБА_5 здійснив її налаштування таким чином, щоб користувачі самостійно надсилали інформацію у вигляді текстових, фото, аудіо та відео повідомлень із зазначенням місця, часу та адреси де військовослужбовцями відповідних подрозділів ЗСУ та інших збройних формувань проводяться мобілізаційні заходи, чим інформували цільову аудиторію з числа громадян України, які ухиляються від призову та/або мобілізації і військового обліку, про місця виконання службових обов'язків співробітниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на території Коломийського та Косівського району, що об'єктивно перешкоджало законній діяльності відповідних підрозділів ЗСУ.
Так, у період часу з 01.02.2024 року по 14.02.2024 року у вайбер-групі “Повістки Снятин - Косів р-н.» з метою перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань розміщено 15 інформаційних повідомлень із зазначенням конкретних місць, де співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснювалася відповідна службова діяльність за наступними адресами:
01.02.2024 - АДРЕСА_3 ;
01.02.2024 - АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 ;
02.02.2024 - АДРЕСА_5 ;
02.02.2024 - АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 ;
03.02.2024 - АДРЕСА_7 , АДРЕСА_3 ;
06.02.2024 - АДРЕСА_8 , АДРЕСА_3 ;
07.02.2024 - АДРЕСА_9 , АДРЕСА_3 ;
07.02.2024 - АДРЕСА_10 , АДРЕСА_3 ;
07.02.2024 - АДРЕСА_11 , АДРЕСА_3 ;
07.02.2024 - вул.Міцкевича, вул. Косівська, м.Коломия, Івано-Франківська обл.;
07.02.2024 - АДРЕСА_12 , АДРЕСА_3 ;
07.02.2024 - АДРЕСА_13 , АДРЕСА_3 ;
12.02.2024 - АДРЕСА_7 , АДРЕСА_3 ;
13.02.2024 - АДРЕСА_5 ;
14.02.2024 - АДРЕСА_14 обл.
При цьому, ОСОБА_5 розроблено механізм перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань і, незважаючи на те, що вказана інформація поширювалась не лише ним, а й іншими учасниками Viber-групи, які не перебувли у злочинній змові з ОСОБА_5 , вся діяльність Viber-групи охоплювалась його злочинним умислом. Тобто, ОСОБА_5 чітко знав та усвідомлював, що у Viber-групі систематично розміщується інформація, яка чинить перешкоди зазначеній діяльності ЗСУ.
Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, війдомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст.ст. 1, 14, 33, 34 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов'язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резирвістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резирвістів.
Таким чином, організувавши розміщення в Viber групі “Повістки ІНФОРМАЦІЯ_7 » повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 втрутився в законну діяльність відповідних РТЦК та СП та створив перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Перешкоджання з боку ОСОБА_5 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.
19 червня 2024 року між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному проваджені - начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, згідно з умовами якої прокурор та підозрюваний дійшли згоди, що кримінальне правопорушення підозрюваним було вчинено саме при викладених вище обставинах, підозрюваний беззастережно визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, щиро кається в учиненому, беручи до уваги, що збитки чи інші наслідки від скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення не настали та керуючись положеннями ч. 2 ст. 75 КК України сторони прийшли до згоди про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й звільнення його судом на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з випробуванням. При цьому сторони угоди погодились на застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язків згідно ст.76 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 , якому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, дав згоду на призначення узгодженого покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнав повністю та беззастережно, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про визнання винуватості від 19.06.2024 року просив затвердити.
Захисник ОСОБА_4 підтримав думку обвинуваченого та просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор вважає, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.
Суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_5 в ході розгляду справи суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права передбачені ч.4 ст.474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч.2 ст.473 КПК України, з'ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінального провадження шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок.
Суд також враховує наступне.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам, та виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.
Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з якими погоджується обвинувачений ОСОБА_5 , є обґрунтованими і свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.
Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Кваліфікація діянь ОСОБА_5 є правильною оскільки вона ґрунтується на зазначених вище обставинах вчинення кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.
При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліках в ОПНД та ОНД не перебуває, позитивно характеризується по місцю реєстрації, є студентом денної форми навчання Івано-Франківського професійного будівельного ліцею, збитки чи інші наслідки від кримінального правопорушення не настали.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність матеріальної шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину в умовах воєнного стану.
Визначаючись у призначенні покарання, із врахуванням особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити покарання обвинуваченому за ч.1 ст. 114-1 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. А також, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_5 , а саме те, що він повністю визнав вину у скоєному, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочину, за місцем реєстрації проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, сторони умотивовано дійшли згоди про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнення судом його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді п'яти років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком. При цьому сторони угоди погодились на застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язків згідно ст.76 КК України.
Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_5 є правильною, а запропоноване угодою покарання також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушення, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відсутні.
Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч.15 ст. 615, ст.ст. 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд, -
Угоду про визнання винуватості від 19 червня 2024 року укладену між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному проваджені - начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України та призначити покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Речові докази:
- мобільний телефон марки “CUBOT», модель “Р80»із наявною сім-картою із закріпленим номером телефону НОМЕР_1 , який постановою старшого слідчого від 18.06.2024 визнано речовим доказом - повернути ОСОБА_5 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.
Суддя ОСОБА_7