Справа № 182/4854/24
Провадження № 2-а/0182/75/2024
Іменем України
03.10.2024 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 31.07.2024 року ним було отримано Лист-відповідь від ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за вих.№ 43/2-аз-166, де повідомлено, що ОСОБА_2 , згідно з перевіркою ІПНП Інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», у вкладці «Призовник, військовозобов'язаний, резервіст», значиться в розшуку Нікопольським районним ТЦК з 28.06.2024 року. При цьому, представник позивача зазначає, що підстава для розшуку позивача їм невідома. У відповіді на адвокатський запит від поліції не зазначено обставин, які надавали б змогу встановити причини розшуку ОСОБА_2 з 28 червня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як позивачем виконані всі вимоги законодавства, передбачені Постановою № 560 Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року, а саме: він уточнив свої облікові дані через електронний кабінет призовника, на виконання вимоги п.22 Постанови № 560 КМУ, а також у позивача наявна довідка ВЛК від 24.06.2024 року № 5332/5332, про що попереджено Відповідача листом за 13 серпня 2024 року. 05 серпня 2024 року вони звернулись до Відповідача з адвокатським запитом з проханням надати інформацію про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.210 та/або ст.210-1 КУпАП (якщо так, то чи наявна Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності). 15 серпня 2024 року Відповідач надіслав лист-відповідь за № 4/4516, в якому повідомлено, що громадянин ОСОБА_2 , з 28 червня 2024 року по теперішній час не притягувався до адміністративної відповідальності за ст.210 та ст.210-1 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, за незрозумілих обставин, позивача оголошено в розшук, хочв, його не притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210 та ст.210-1 КУпАП та наявного кримінального провадження відносно Позивача за ст.336 КК України не відкрито. Про даний факт Позивачу стало відомо лише після надання відповіді правоохоронним органом, а після звернення до відповідача, взагалі невідомо, з яких причини Позивач знаходиться у розшуку, якщо стосовно нього не складався протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.210 та ст.210-1 КУпАП. Тому, враховуючи вищевикладені обставини, змушений звернутись до суду та просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) і скасувати перебування в розшуку у вкладці «Призовник, військовозобов'язаний, резервіст» громадянина ОСОБА_2 , яке здійснено на підставі звернення 28.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також стягнути з відповідача судові витрати.
Суддя, розглянувши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У свою чергу, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що, згідно зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Оскільки, згідно зі статтею 16 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які, в свою чергу, полягають, на думку позивача та його представника, у визнанні протиправними та неправомірними, у зв'язку з чим, спір стосується сфери публічно-правових відносин.
В силу вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до вимог ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особи, які беруть участь у справі, здійснюють надані їм законом процесуальні права, як під час судового розгляду справи, так і поза межами судового засідання, а суд забезпечує здійснення цих прав процесуальними засобами та відповідними діями поза межами судового розгляду.
Відповідно до ч.1-4 ст.44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Отже, порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.
У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності. Рішення, дії чи бездіяльність судів та суддів, вчинені у зв'язку з розглядом судових справ, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Тобто, враховуючи вимоги чинного законодавства, суддя вкотре, у урахуванням заявлених вимог та суб'єктного складу, приходить до думки, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в порядку передбаченому нормами КАС України, тобто у порядку адміністративного судочинства, а спір фізичної особи (позивач) виник з суб'єктом владних повноважень (відповідач) з приводу рішень, дій відповідача, а тому з урахуванням вище викладеного та зазначеного спір між сторонами виник не з приводу справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, визначених ч.1 ст. 20 КАС України, у зв'язку з вище викладеним, що дає підстави вважати, що дана справа не підсудна Нікопольському міськрайонному суду Дніпропетровської області, а тому відсутні передбачені законом підстави для розгляду цієї справи цим судом.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі № 803/3/18 (реєстраційний номер рішення в Єдиному реєстрі судових рішень: 79684990) сформовано правову позицію, за якою адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за сукупності таких умов: - вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; - такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції (абз.28 постанови), так як заявлені вимоги про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, тому, в даному випадку, не носить приватноправовий характер та відносить до адміністративної юрисдикції.
Згідно до ч.2 ст.20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
У зв'язку з тим, що загальними положеннями КАС України не передбачено вирішення питання про повернення позовної заяви позивачу для звернення до належного суду чи передачу справи до належного адміністративного суду у разі встановлення, що справа належить до предметної юрисдикції (підсудності) іншого суду, вважаю за необхідне, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, застосувати аналогію закону, а саме: в даному випадку застосувати п.2 ч.1 ст.29 КАС України.
Пунктом 2 ч.1 ст.29 КАС України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч.8 ст.29 КАС України, передача адміністративної справи з одного суду до іншого, на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Таким чином, вважаю за необхідне зазначений вище позов для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина та для розгляду належним судом встановленим законом передати за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 20, п.2 ч.1, ч.8 ст.29, ч.1 ст.30, 256 КАС України,-
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - передати за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м.Дніпро, вул.Академіка Янгеля, буд.4).
Ухвалу може бути оскаржено в Третій апеляційний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал