Справа № 485/1749/24
Провадження №2/485/466/24
іменем України
02 жовтня 2024 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді - Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У серпні 2024 року ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37363,53 грн, яка складається з тіла кредиту - 7000,00 грн, відсотків за користування кредитом - 3780,00 грн, прострочених відсотків - 10962,00 грн, а також стягнути інфляційні витрати - 9999,03 грн, три відсотки річних - 2262,50 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
З урахуванням уточнень, позовні вимоги обґрунтовують тим, що 26 березня 2019 року між ТОВ Авентус Україна та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №736239, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу позику у сумі 7000 грн до 25 квітня 2019 року. Вказує, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 7000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. 12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем укладений договір факторингу №1, відповідно до якого останній став новим кредитором та отримав право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання фінансового кредиту №736239 від 26.03.2019. Умови кредитного договору відповідач не виконував належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої 37363,53 грн, яка складається з тіла кредиту - 7000,00 грн, відсотків за користування кредитом - 3780,00 грн, прострочених відсотків - 10962,00 грн, а також стягнути інфляційні витрати - 9999,03 грн, три відсотки річних - 2262,50 грн. Тому позивач просить поновити строк позовної давності для подання позову, стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 37363,53 грн та судові витрати, які складаються із 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 19 серпня 2024 року прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутності, просить позов задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не повідомив.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Суд встановив, що 26 березня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №736239 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відповідно до пункту 1.1 якого вказане товариство зобов'язалося надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 7 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а останній зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою /а.с.11-13/.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 договору, позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Сторони погодили фіксовану проценту ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 1,26 % від суми позики за кожен день користування позикою (459,90 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 договору, та стандартна процента ставка - 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (657 % річних). Загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 137,80 % від суми позики або 9 646,00 грн та включає в себе проценти за користування позикою - 37,80 % від суми позики або 2 646,00 грн. Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.
Відповідно до п. 2.4 договору відповідач зобов'язався у встановлений договором строк, повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).
У відповідності до пунктів 3.1, 3.2, 3.4 договору, сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно із графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування процентів за договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2 цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку платежів. У разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою.
Згідно з п. 3.6 договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за договором: протягом пільгового періоду з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов'язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 (дев'яностого) дня прострочення.
Пунктами 4.4, 4.5 договору встановлено, що у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов'язаний сплатити товариству штраф в розмірі 84 грн за кожен день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов'язань за договором. Штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов'язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором і становить 3 500 грн.
У розділі 7 вказаного договору зазначено реквізити сторін, міститься запис «Клієнт (підписано електронним підписом 26.03.2019 08:53:34)» /а.с.13/.
Згідно з графіком платежів, який є додатком №1 до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №736239 від 26.03.2019, сторони погодили дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - 25.04.2019, суму позики - 7 000 грн, суму нарахованих процентів - 2 646 грн, разом до сплати: 9 646 грн /а.с.14/.
За даними довідки про ідентифікацію, де зазначені особисті дані відповідача, його фінансовий номер телефону, дата укладання договору - 26.03.2019; номер договору - 736239, дата повернення кредиту - 25.05.2019, в якій також вказано, що прийняття та підтвердження умов договору, його підписання позичальником, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (далі otp-пароль) відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»: сума отриманих коштів - 7 000 грн; процентна ставка, річна - 1,8%; Otp-пароль - 339188; заявка на кредит подана - 26.03.2019 о 09:36:55 год; фінансовий номер телефону, на який відправлено otp-пароль - НОМЕР_1 ; дата банківського переказу - 26.03.2019 о 08:54:06 /а.с.17/.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №736239 від 26.03.2019, станом на дату відступлення прав вимоги, загальна сума заборгованості відповідача становить 25 102 грн, з яких: 7 000 грн - за основною сумою боргу; 3780 грн - за відсотками; 10962 грн - за простроченими відсотками; 3 360 грн - інші штрафи /а.с.18, 40-48/.
За даними розрахунку суми заборгованості за кредитним договором №736239 від 26.03.2019, інфляційних витрат та 3% річних, основна сума боргу з 22.05.2021 до 22.05.2024 - 25102,00 грн; сума інфляційних витрат за останній період 22.05.2021-22.05.2024 - 9999,03 грн; 3% річних - 2262,50 грн. Так, загальна заборгованість (період прострочення грошового зобов'язання 1097 днів) - 37363,53 грн /а.с.37-39/.
12 квітня 2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №1, згідно з п.2.1 якого, клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнту за плату на умовах, визначених цим договором /а.с.29-34/.
Згідно з п. 4.1 зазначеного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до реєстру прав вимог №25 від 12.09.2019, позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за кредитним договором №736239 від 26.03.2019, на загальну суму заборгованості 10 780 грн (сума заборгованості за основною сумою - 7 000 грн; за відсотками - 3 780 грн.
За даними Протоколу № 1706 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», було змінено найменування Товариства та затверджено наступне повне найменування товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС». Наведене узгоджується з наказом №55-к про зміну назви ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» від 25.07.2024 /а.с.21, 24-25/.
Норми права, які застосовує суд
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором № 736239 від 26 березня 2019 року, до позивача у справі.
Відповідач не довів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не надав.
Щодо індексу інфляції та трьох процентів річних
Так, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до положень ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Відтак, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню з відповідача з 24 лютого 2022 року по 22 травня 2024 року.
Таким чином, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 22 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року складає 1675,75 грн, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 22 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року складає 573,56 грн.
Оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору №736239 від 26.03.2019, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ВІН Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року зі справи №922/445/19 та від 22.11.2019 року зі справи № 910/906/18 викладено правову позицію відповідно до якої положення частини п'ятої статті 126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В матеріалах справи на підтвердження повноважень представника позивача у справі міститься Договір №33 від 22 березня 2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: додаткову угоду до Договору №33 про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 09 серпня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» щодо стягнення кредитної заборгованості.
Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатським бюро роботи, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Щодо судових витрат
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 27351,31 грн заборгованості за кредитним договором, задовольнивши 73,20 % позовних вимог.
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1773,20 грн.
На підставі викладеного, ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 634, 638, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст. 76-89, 141, 223, 263-265, 268, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити частково позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №736239 від 26 березня 2019 року у розмірі 27351,31 грн (двадцять сім тисяч триста п'ятдесят одна гривня тридцять одна копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч гривень) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1773,20 (одна тисяча сімсот сімдесят три гривні двадцять копійок) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Повне рішення складено 02 жовтня 2024 року.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О.П.Бодрова