Справа № 487/6840/23
Провадження № 1-кс/487/4418/24
01.10.2024 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , особи, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району міста Миколаєва скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову від 10.05.2024 року старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, відомості про яке 18.07.2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013160260000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365 КК України,
Адвокат ОСОБА_3 звернувся 13.08.2024 року до Заводського районного суду міста Миколаєва зі скаргою в інтересах ОСОБА_4 , в якій просив скасувати постанову від 10.05.2024 року старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, відомості про яке 18.07.2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013160260000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365 КК України; визнати протиправними дії слідчого; зобов'язати уповноважених осіб органу досудового розслідування провести повне, об'єктивне та неупереджене досудове розслідування по даному кримінальному провадженню.
В обґрунтування скарги зазначено, що органом досудового розслідування не здійснено необхідних дій направлених для встановлення всіх обставин, що мають значення для розслідування кримінального провадження №42013160260000021; не прийнято відповідних законних процесуальних рішень та не здійснено слідчих дій направлених на досягнення виконання завдань кримінального провадження; ухвали слідчих суддів Центрального районного суду м. Миколаєва не виконані; потерпілий ОСОБА_4 з 18.07.2013 року по теперішній час, тобто більше 10 років здійсненого досудового розслідування цього провадження, не допитаний; протиріччя між двома судово-медичними експертизами, якими визначалася ступінь тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 (легкі тілесні ушкодження, середньої тяжкості тілесні ушкодження) не усунуто; не проведена почеркознавча експертиза протоколів явок з повинною ОСОБА_4 , оскільки останній їх не підписував; свідок ОСОБА_6 не допитана; не встановлено яка посадова особа давала розпорядження на переміщення ОСОБА_4 з СІЗО АДРЕСА_1 ; не встановлено хто здійснював конвоювання ОСОБА_4 з СІЗО № 20 м. Миколаєва до ІТТ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області; не встановлено чому 01.04.2003 року при поступленні ОСОБА_4 до СІЗО № 20 м. Миколаєва скарг на здоров'я не надходило, а при поверненні з ІТТ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області 21.04.2003 року надійшли від ОСОБА_4 скарги на стан свого здоров'я; не витребувано та не досліджено журнал відвідувачів Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області за квітень 2003 року; при різниці показань потерпілого ОСОБА_4 та фактично підозрюваних осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не проведено одночасного допиту; не встановлено хто з посадових осіб мав доступ до матеріалів особової справи ОСОБА_4 , звідки зникли вимоги на його переміщення; не допитані посадові особи, які мали доступ до матеріалів особової справи ОСОБА_4 ; не виконано інших слідчих та процесуальних дій для виконання завдань та загальних засад кримінального провадження. Тому, і достатніх підстав для закриття кримінального провадження, немає.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 та особа, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_4 , просили скасувати оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження від 10.05.2024 року.
Слідчий у судове засідання не з'явився, що, згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.
Надано матеріали кримінального провадження №42013160260000021.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №42013160260000021, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, згідно ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; розумність строків, тощо.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.
За змістом ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 18.07.2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013160260000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365 КК України.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені після отримання постанови Центрального районного суду міста Миколаєва від 01.04.2013 року (справа №490/2068/13к) про скасування постанови від 07.09.2012 року старшого слідчого прокуратури Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_10 про відмову в порушення кримінальної справи за наслідками перевірки заяви ОСОБА_4 про застосування до нього заборонених методів ведення слідства, та направлення матеріалів, що стали підставою для її винесення, для проведення додаткової перевірки. В обґрунтування постанови зазначено, що предметом прокурорської перевірки у даному випадку була скарга ОСОБА_4 , зроблена ним 28 березня 2005 року, про застосування до нього працівниками міліції заборонених методів ведення слідства, а саме фізичного насильства з метою примусити його до дачі показань та зізнання у вчиненні злочинів, які він не вчиняв. З акту судово-медичного дослідження № 1384 від 07.07.2011р. слідує, що під час дослідження медичної картки СІЗО № 20 м. Миколаєва на ім'я ОСОБА_4 було виявлене тілесне ушкодження у вигляді посттравматичного невриту обох ліктьових нервів, яке за ступенем тяжкості належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та могло утворитися при довгостроковому здавлюванні обох лучезап'ястних суглобів наручниками. Даючи пояснення з приводу своєї скарги ОСОБА_4 , крім іншого, повідомив, що вказане тілесне ушкодження йому було заподіяно під час тортур, що застосовувалися до нього у період з 02 квітня 2003 року по 09 квітня 2003 року в кабінеті працівника ВКР Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області майора Мосура, куди він доставлявся з ІТТ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області, працівниками міліції, зокрема заступником начальника УКР УМВС України в Харківській області ОСОБА_11 ; начальником відділу УКР УМВС України в Харківській області ОСОБА_12 ; старшим оперуповноваженим УКР УМВС України в Харківській області ОСОБА_13 та співробітником УКР УМВС України в Одеській області ОСОБА_14 . Як слідує зі змісту постанови, що оскаржується, відмовляючи у порушенні кримінальної справи, слідчий керувався п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року та послався на те, що є нескасована постанова від 02.10.2003р. старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 про відмову у порушенні кримінальної справи за фактами, що викладені у зазначеній вище заяві ОСОБА_4 . Однак, зі змісту вказаної постанови старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 неможливо зробити висновок, що предметом прокурорської перевірки у даному випадку були обставини отримання ОСОБА_4 зазначеного вище тілесного ушкодження, наявність якого та факт його походження під час перебування під вартою, тобто під повним контролем правоохоронних органів держави, об'єктивно зафіксовано у відповідних медичних документах. За такого, посилання слідчого на наявність вказаної вище постанови старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 як на підставу відмови у порушенні кримінальної справи, передбачену п. 11 ч. 1 ст.6 КПК України 1960 року, є необґрунтованим.
Після внесення відомостей до ЄРДР, органом досудового розслідування неодноразово приймались постанови про закриття даного кримінального провадження, які були скасовані.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 16.05.2014 року у справі №490/4235/14-к (провадження №1-кс/490/1579/2014) було скасовано постанову від 18.03.2014 року старшого слідчого СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження №№42013160260000021 з наведенням відповідного обґрунтування.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 04.11.2014 року у справі №490/12190/14-к (провадження №1-кс/490/3909/2014) було скасовано постанову від 11.09.2014 року старшого слідчого СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження №№42013160260000021 від 18.07.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. В обґрунтування постанови зазначено, що підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження від 18 березня 2014 року з боку слідчого судді стало те, що докази, які містяться у кримінальному провадженні N?42013160260000021, а саме факт переведення ОСОБА_4 без необхідності до ІТТ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області, написання ним саме у період перебування у цьому ITT (не до і не після 12 явок з повинною), з яких принаймні одна не підтвердилася (тобто ОСОБА_4 обмовив себе в вчиненні злочину, якого не вчиняв), виявлення в нього після його переведення з ІТТ до СІЗО ознак посттравматичного двостороннього невриту серединного нерву, що є характерним при тривалому здавлюванні рук наручниками, вказують на наявність підстав вважати, що повідомлені ОСОБА_4 обставини застосування до нього працівниками міліції тортур мали місце у дійсності. До таких висновків слідчий суддя прийшов виходячи з аналізу наступних обставин. Під час допиту його в якості свідка (т. 1 арк. 14-17) ОСОБА_17 повідомив, що у вказаний період, коли він знаходився в ІТТ Миколаївського РВ УМВС УМВ України в Миколаївській області його доставляли до кабінету працівника ВКР Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області майора, де працівниками міліції, зокрема співробітники УКР УМВС України в Харківській області ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 , ОСОБА_7 застосовували до нього тортури. При цьому ці співробітники міліції примушували його обмовити себе та інших осіб у вчиненні злочинів, до яких він немає ніякого відношення, в результаті чого він підписав складені цими працівниками міліції явки з повинною щодо вчинення ним злочинів, які він не вчиняв. Після його повернення до СІЗО N? 20 м. Миколаєва він звернувся до фельдшера щодо спричинених йому тілесних ушкоджень. Наступного дня він був оглянутий лікарем медчастини СІ30 і в нього було виявлене тілесне ушкодження у вигляді гострого двостороннього посттравматичного невриту. Як слідує з висновку судово-медичної експертизи N? 1920 від 29.11.2013р. (т. 1 а.с. 308-369) в медичній документації є дані, які вказують на наявність ознак посттравматичного двостороннього невриту серединного нерву, а саме обмеженість руху 1-2 пальців обох рук, зниження чутливості 1- З пальців обох рук, однак у цьому висновку експерт доходить висновку про недостатність цих ознак для виставлення остаточного діагнозу "посттравматичний двосторонній неврит серединного нерву", який виставлений лікарем СІЗО, зазначаючи при цьому, що такі ознаки можуть мати місце як при травмі, так і при інфекційній етіології. Такий висновок експертизи не спростовує наведених вище пояснень ОСОБА_17 , у тому числі й того факту, що виявлені в нього обмеженість руху 1-2 пальців обох рук, зниження чутливості 1-3 пальців обох рук є наслідком застосування до ОСОБА_4 тортур за викладених вище обставин. Як слідує з матеріалів кримінального провадження на період з 02 квітня 2003 року по 20 квітня 2003 року ОСОБА_4 було переведено із СІЗО N? 20. м. Миколаєва до ІТТ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області, при цьому вказане ІТТ також знаходиться в м. Миколаєві, тобто у тому ж населеному пункті, що й СІЗО N? 20, а тому є незрозумілою необхідність такого переведення. Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час знаходження ОСОБА_4 в ІТТ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області, з ним приводилися слідчі дії, які можливо було провести й без переведення ОСОБА_4 до цього ITT. У той же час під час знаходження ОСОБА_4 у цьому ІТТ ним було підписано 12 явок з повинною про вчинення ним злочинів (т. 4 арк. 2-40, 113-161), при цьому принаймні одна з них щодо вчинення ним крадіжки майна ОСОБА_20 , як слідує з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (т. 1 арк. 319-320), не підтвердилася, оскільки злочин, про який йдеться у цій явці з повинною, вчинено не ОСОБА_4 , а іншою особою, про що є відповідний вирок суду. Однак, зазначені в ухвалі слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2014 року обставини слідчим так і не були не з'ясовані. При цьому слідчим було лише здійснено допит в якості потерпілого ОСОБА_4 , якій докладно описав механізм нанесення тілесних пошкоджень та здійснення тортур, їх місце та осіб, що їх спричинили. Так, слідчим не було встановлено причини та документальні підстави переведення ОСОБА_4 в період з 02 квітня 2003 року по 20 квітня 2003 року із СІЗО N? 20 м. Миколаєва до ІТТ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївській області. Також залишилися не з'ясованими процесуальні рішення за результатами підписаних ОСОБА_4 явок з повинною, крім тих, що стосуються злочинів, за які його засуджено вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 20.06.2007р. Крім того, після відновлення досудового розслідування слід здійснити допит лікарів Миколаївського СІЗО, які проводили огляд (лікування) ОСОБА_4 після 20 квітня 2003 року з наданням їм медичної документації (медичної картки) слідчо-заарештованого з метою уточнення діагнозу та причин виникнення захворювань в цей період. У разі необхідності, слід вирішити питання стосовно уточнення висновків судових експертів щодо можливості отримання виявлених у ОСОБА_4 тілесних пошкоджень внаслідок самостійного стискання одягнених на руки ручних браслетів або призначити повторну судово-медичну експертизи для усунення суперечності між раніше наданими висновків. Таким чином, виходячи з викладеного вище, прийняте за результатами досудового розслідування оскаржуване процесуальне рішення неможливо визнати законним і неупередженим, в якому усім обставинам кримінального провадження надано об'єктивну правову оцінку.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 10.02.2016 року у справі №490/1009/16-к-к (провадження №1-кс/490/376/2016) було скасовано постанову відпостанову слідчого СВ прокуратури Миколаївської області радника юстиції ОСОБА_21 про закриття кримінального провадження №42013160260000021 від 30.12.2015 року. В обґрунтування ухвали зазначено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, 04.11.2014 року слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва було скасовано попередню постанову про закриття кримінального провадження, із наданням вказівок здійснити допит лікарів Миколаївського СІЗО, які проводили огляд (лікування) ОСОБА_4 після 20 квітня 2003 року, наданням їм медичної документації (медичної картки) слідчо-заарештованого з метою уточнення діагнозу та причин виникнення захворювань в цей період. Слідчим суддею було зазначено, що слід вирішити питання стосовно уточнення висновків судових експертиз щодо можливості отримання виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень внаслідок самостійного стискання одягнених на руки наручних браслетів або призначити повторну судово-медичну експертизу для усунення суперечності ніж раніше наданими висновками. Разом із тим, в ході проведення досудового розслідування зазначені вказівки суду виконано не було. Оскільки судом встановлено лише виконання доручення слідчого щодо встановлення місця знаходження лікаря невропатолога ОСОБА_6 , яке визначити не виявилось можливим. На підставі викладеного, суд вважає, що постанову про закриття кримінального провадження було винесено передчасно, у зв'язку із не виконанням вказівок слідчого судді відповідно до ухвали від 04.11.2014 року, а тому постанова про закриття кримінального провадження від 30.12.2015 року підлягає скасуванню. Так, в ході проведення поновленого досудового розслідування необхідно встановити лікарів, окрім свідка ОСОБА_6 , які проводили огляд (лікування) ОСОБА_4 після 20 квітня 2003 року, наданням їм медичної документації (медичної картки) слідчо-заарештованого з метою уточнення діагнозу та причин виникнення захворювань, а також вирішити питання стосовно уточнення висновків судових експертиз щодо можливості отримання виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень внаслідок самостійного стискання одягнених на руки наручних браслетів або призначити повторну судово-медичну експертизу для усунення суперечності ніж раніше наданими висновками.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.05.2017 року у справі №490/1595/17-к (провадження №1-кс/490/1024/2017) було задоволено скаргу ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_22 , постанову слідчого прокуратури Миколаївської області ОСОБА_21 від 30.01.2017р. про закриття кримінального провадження № 42013160000000021 скасовано. В обґрунтування ухвали зазначено, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що жодний слідчий особисто належним чином взагалі не допитав протягом досудового розслідування ОСОБА_4 , тому незважаючи на численне скасування постанов про закриття кримінального провадження, вперше в даному судовому засіданні з'ясувалося, що за твердженням ОСОБА_4 він не робив будь яких надписів на протоколах "явок з повинною". Відповідно вказане питання в ході досудового розслідування взагалі не досліджувалося. Крім того, з постанови про закриття кримінального провадження так і не зрозуміло з яких причин, для проведення яких слідчих дій, ОСОБА_4 , було переведено 02.04.2003р. з СІЗО м. Миколаєва до ІТТ Миколаївського РВ УМВС України в Миколаївської області. Версія щодо проведення слідчих дій на території Одеської області в зв'язку з наближенням ІИИ Миколаївського РВ УМВС України до м. Одеса є неспроможною, оскільки вбачається що необхідність у проведенні слідчих дій у вигляді ВООС в Одеської області виникла лише після отримання протоколу "явки з повинною" від 05.04.2003р. Також вбачається що не були здійснені всі заходи для допиту свідка ОСОБА_6 , пояснення якої є важливими для проведення судово-медичної експертизи. При проведенні досудового розслідування необхідно: слідчому особисто допитати ОСОБА_4 щодо всіх обставин, що можуть мати значення; здійснити тимчасовий доступ до оригіналів матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 , а саме до документів при затриманні, в яких міститься зразки почерку та підпису ОСОБА_4 , протоколів "Явок повинною", протоколу допиту від 17.04.2003р., протоколу ВООС від 18.04.2003р., провести почеркознавчу експертизу щодо вказаних документів; здійснити дії спрямовані на встановлення місця мешкання ОСОБА_6 , шляхом допиту посадових осіб МСЧ СІЗО м. Миколаєва, які працювали разом з нею; у відповідності до отриманих доказів прийняти правове рішення.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 09.09.2020 року у справі №490/1595/17-к (провадження №1-кс/490/1748/20) було скасовано постанову від 31.08.2018 року старшого слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_23 , якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42013160260000021 від 18.07.2013 року було закрито за відсутністю в діях працівників міліції МВС України ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. В обґрунтування ухвали зазначено, що слідчими суддями неодноразово, було скасовано постанови про закриття даного кримінального провадження та вказано на необхідність проведення всебічної та повної перевірки обставин кримінального провадження, однак вказівки слідчих суддів залишились поза увагою. Зокрема, 22.05.2017 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва скасовано попередню постанову про закриття кримінального провадження № 42013160260000021 від 31.01.2017 року та в мотивувальній частині ухвали слідчим суддею зазначено обсяг слідчих (розшукових) дій, які слід провести у даному кримінальному провадженні, а саме: слідчому особисто допитати ОСОБА_4 щодо всіх обставин, що можуть мати значення; здійснити тимчасовий доступ до оригіналів матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 , а саме до документів при затриманні, в яких містяться зразки почерку та підпису ОСОБА_4 , протоколів "Явок з повинною", протоколу допиту від 02.04.2003 року, протоколу ВООС від 18.04.2003р., провести почеркознавчу експертизу щодо вказаних документів; здійснити дії, спрямовані на встановлення місця мешкання ОСОБА_6 , шляхом допиту посадових осіб МСЧ СІЗО м. Миколаєва, які працювали разом із нею; у відповідності до отриманих доказів прийняти правове рішення. 26 травня 2017 року прокуратурою Миколаївської області було отримано вказану копію ухвали слідчого судді від 22.05.2017 року. Згідно доручення начальника слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_26 від 09.06.2018р. здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013160260000021 доручено старшому слідчому ОСОБА_23 . Однак з цього часу слідчим ОСОБА_23 протягом двох місяців взагалі не проведено жодної слідчої дії, не виконано вказівки слідчого судді згідно ухвали від 22.05.2017 року, недоліки попередніх постанов не усунуто та винесено повторну (чергову) формальну постанову про закриття кримінального провадження, що суперечить нормам чинного законодавства. Посилання прокурора на те, що у даному кримінальному провадженні були проведені усі необхідні слідчі (розшукові) дії, за результатами яких об'єктивних доказів вчинення працівниками міліції МВС України фактів, викладених у заяві ОСОБА_4 , не здобуто, та вичерпано усі можливості до їх отримання - є необґрунтованими. Так, твердження прокурора про те, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні вже допитувався та відсутня необхідність допитувати його повторно за вказівкою слідчого судді, є безпідставним, оскільки слідчий та/або прокурор не наділений повноваженнями щодо надання оцінки рішенню суду (слідчого судді) в частині його обґрунтованості. Більше того пояснення ОСОБА_4 щодо того, що він не робив будь-яких написів на протоколах явок з повинною, не була предметом з'ясування в межах проведення попередніх допитів. Відповідно і досудове розслідування в цій частині не проводилось. При встановленні процесуальних рішень, прийнятих за результатами розгляду протоколів явок з повинною ОСОБА_4 , слідчий звернувся із запитом до Приморського РВ ГУ УМВС в Одеській області та згідно інформації Приморського РВ ГУ УМВС в Одеській області зазначені матеріали на підставі явок з повинною згідно інформаційної бази «Факт-2004» були передані за підслідністю, водночас згідно акту про відбирання та знищення справ, журналів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, журнали з відмітками про передачу вищевказаних матеріалів було знищено у 2008 році. Таким чином слідчий у своїй постанові про закриття кримінального провадження та прокурор у судовому засіданні вважали, що встановити куди були передані матеріали протоколів явок з повинною ОСОБА_4 за підслідністю не можливо. Разом із тим, з копій згаданих протоколів явок з повинною вбачається про обставини вчинення кримінальних правопорушень на території м. Рені Одеської області, однак слідчим відповідні запити до органів досудового розслідування м. Рені не направлялися. Щодо встановлення фактичного місця мешкання лікаря невропатолога ОСОБА_6 . прокурор у судовому засіданні зазначив, що за останньою відомою адресою місця мешкання та за адресою реєстрації остання не проживає, за такого вичерпано усі можливості до її розшуку. Однак на переконання слідчого судді такі висновки прокурора є поспішними, оскільки слідчим в межах досудового розслідування даного кримінального провадження посадові особи Миколаївського СІЗО (зокрема медичної частини СІЗО), які працювали разом із ОСОБА_6 та можуть володіти інформацією щодо її актуального місця проживання, місця роботи, засобів зв'язку (контактного номеру телефону, адреси електронної пошти) тощо взагалі не допитувались. З огляду на викладене, прийняте слідчим рішення про закриття кримінального провадження неможливо визнати законним процесуальним рішенням, в якому всебічно, повно і неупереджено досліджено обставини кримінального провадження з наданням належної правової оцінки.
Після цього, 15.03.2021 року начальником Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_27 проведення досудового розслідування було доручено старшому слідчому Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_28 .
Через два тижні, а саме: 30.03.2021 року, не провівши жодної слідчої дії, старший слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_29 своєю постановою закрив кримінальне провадження, відомості про яке 18.07.2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013160260000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, яка була скасована ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.11.2023 року у справі №487/6840/23 (провадження №1-кс/487/3863/23).
Згідно ч. 11 ст. 232 КПК України слідчий, прокурор з метою забезпечення оперативності кримінального провадження має право провести у режимі відео- або телефонної конференції опитування особи, яка через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора. За результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв'язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. За необхідності опитування фіксується за допомогою технічних засобів аудіо- чи відеозапису. Слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів з метою встановлення особи опитуваного у режимі відео- або телефонної конференції та зазначити в рапорті, яким чином була підтверджена особа опитуваного. У разі необхідності отримання показань від опитаних осіб слідчий, прокурор проводить їх допит.
Після скасування постанови від 30.03.2021 року було проведено заходи з метою встановлення особи фельдшера медичної частини СІЗО м. Миколаєва ОСОБА_30 та проведено її опитування, про що слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_31 складено рапорт від 22.03.2024 року, який не відповідає вимогам ч. 11 ст. 232 КПК України оскільки не містить зазначення дати та часу опитування, даних про особу опитуваного, ідентифікаційних ознак засобу зв'язку, що використовувався опитуваним, зазначення в рапорті, яким чином була підтверджена особа опитуваного.
Крім того, на виконання доручення слідчого було складено рапорт старшим оперуповноваженим Першого оперативного відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_32 від 01.04.2024 року про неможливість встановити осіб та відповідно витребувати інформацію про осіб, які станом на 2003 року працювали в МСЧ СІЗО з метою їх подальшого допиту в якості свідків.
Вказівки на те, які саме дії вчинялись для встановлення вказаних відомостей (копії запитів, опитування осіб, тощо) рапорт не містить.
Інші слідчі (розшукові) дії органом досудового розслідування не проводились.
В подальшому постановою від 10.05.2024 року старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, відомості про яке 18.07.2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013160260000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, яка є ідентичною вже скасованим постановам про закриття даного кримінального провадження та доповнення вказівкою на проведених вказаних вище слідчих (розшукових) дій, при цьому вищенаведені ухвали слідчих суддів з вказівкою на необхідність проведення всебічної та повної перевірки обставин даного кримінального провадження, які залишились поза увагою.
Обов'язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції неодноразово підкреслювався ЄСПЛ (див. рішення у справі «Буїд проти Бельгії» (Bouyid v. Belgium), пункт 83, а також, наприклад, рішення у справах «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 45, від 27 листопада 2014 року, «Кулік проти України» (Kulik v. Ukraine), заява № 10397/10, пункт 59, від 19 березня 2015 року, та «Ярошовець та інші проти України» (Yaroshovets and Others v. Ukraine), заява № 74820/10 та 4 інші заяви, пункт 85, від 03 грудня 2015 року).
З матеріалів кримінального провадження №42013160260000021 вбачається, що ОСОБА_4 скаржитися на те, що він був підданий жорстокому поводженню з боку працівників міліції та не було проведено ефективного розслідування у зв'язку з цим. Опис ОСОБА_4 обставин стверджуваного жорстокого поводження є детальним і переважно послідовним.
Допит ОСОБА_17 щодо всіх наведених ним обставин, аргументів та тверджень, незважаючи на неодноразові вказівки слідчих суддів, органом досудового розслідування проведено не було.
В рішенні у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), пункти 173-180, від 15 травня 2012 року, Суд встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції.
Згідно ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами КПК України. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого.
Встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчим не було всебічно, повно й неупереджено досліджено всі обставин кримінального провадження з наданням належної правової оцінки, отже оскаржувана постанова є передчасною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 7-9, 40, 91-94, 110, 220, 284, 303-307, 309, 370, 372 КПК України,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати постанову від 10.05.2024 року старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, відомості про яке 18.07.2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013160260000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 365 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали оголошено 03.10.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1