Справа № 149/2392/24
Провадження №2/149/752/24
Іменем України
03.10.2024 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.
при секретарі Зоріній О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
30 липня 2024 року АТ "ПУМБ" звернулось до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 червня 2021 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001900992902. Оскільки відповідач належним чином умови договору не виконувала, станом на 04 червня 2024 року у неї утворилась заборгованість в розмірі 65 129,35 грн, з яких 34 934,30 грн - заборгованість за кредитом, 6,03 - заборгованість за процентами, 30 189,02 грн - заборгованість за комісією. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 65 129,35 грн та судові витрати.
Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача у встановлений судом строк надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволені позовних вимог просив відмовити, зважаючи на наступне. Так, відповідач вважає, що її заборгованість по комісії за кредитним договором, заявлена позивачем у позові, в сумі 30 189,02 грн стягненню не підлягає, оскільки банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із нею при укладенні оспорюваного кредитного договору, тому положення заяви від 22 червня 2021 року № 1001900992902 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, відповідачем протягом строку дії кредитного договору здійснювалися регулярні платежі на загальну суму 20 042,98 грн на погашення кредитної заборгованості, які були спрямовані банком на погашення заборгованості по комісії, яка, у свою чергу, не підлягає стягненню з огляду на вищезазначене, а тому, на думку відповідача, розмір заборгованості повинен становити 14 891,32 грн.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив наступне. 22 червня 2021 року відповідач звернулася до банку з метою отримання кредиту, та підписавши заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001900992902 від 22 червня 2021 року, підтвердила , що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО), яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процес; ознайомлена із ДКБО та цілком згодна з ним; всі умови ДКБО відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Договір комплексного банківського обслуговування фізичнихосіб (ДКБО) відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державнерегулювання фінансових послуг» (в редакції Закону України від 20.09.2019) є публічною частиною договору, до якої приєдналась відповідач, підписавши заяву 22 червня 2021 року, яка є індивідуальною частиною договору. Враховуючи викладене представник позивача вважає, що умова про комісію була узгоджена між банком і відповідачем, що підтверджується згодою відповідача; підписавши кредитний договір (Заяву), Паспорт споживчого кредиту, відповідач погодилася на умови кредитування; Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця на встановлення комісії. Відповідач комісію не погашала, що слідує із розрахунку заборгованості, а протилежне відповідач не довела належними та допустимими доказами.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
22 червня 2021 року між сторонами укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем заяви № 1001900992902 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписавши вказану заяву, відповідач беззастережно підтвердила, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ ''ПУМБ'' на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті АТ ''ПУМБ'': pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилась з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку). У даній заяві зазначена сума кредиту 70 000 грн, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, розмір процентної ставки 0,01% річних, строк, на який надається кредит 24 місяці, графік платежів, загальні витрати за споживчим кредитом, загальна вартість кредиту (а.с.5-6).
З копії паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем 22 червня 2021 року, слідує, що в ньому зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача (сума кредиту 70 000 грн., строк, на який надається кредит 24 місяці), інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (розмір процентної ставки 0,01% річних, комісія за обслуговування кредиту 2,99%), порядок повернення кредиту, додаткова інформація (процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 0,01 % річних за користування споживчим кредитом на суму простроченої заборгованості за основною сумою споживчого кредиту (частиною споживчого кредиту, яку не було повернуто відповідно до графіку платежів). (а.с. 7).
Із змісту Публічної пропозиції АТ ''ПУМБ'' на укладення ДКБО, яка є складовою частиною договору, слідує, що у ній зазначено умови кредитування (а.с. 10-15).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит, що підтверджується копією платіжної інструкції № TR.50146625.75418.8810 від 22 червня 2024 року (а.с. 19) та випискою про рух коштів (а.с. 22-25).
Відповідач умови договору не виконала, а тому станом на 04 червня 2024 року утворилась кредитна заборгованість у розмірі 65 129,35 грн, з яких 34 934,30 грн - заборгованість за кредитом, 6,03 - заборгованість за процентами, 30 189,02 грн - заборгованість за комісією (а.с. 20-21).
05 червня 2024 року позивачем направлено відповідачу вимогу про необхідність сплати заборгованості за договором (а.с. 16-18), але остання заборгованість не сплатила.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості за вказаним договором, але у відзиві та заяві висловлено позицію про часткове визнання заявлених позовних вимог на суму 14 891,32 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, в повному обсязі грошові кошти за кредитним договором не повернула, що також визнає відповідач.
З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що у відповідача станом на 04 червня 2024 року утворилась кредитна заборгованість у розмірі 65 129,35 грн, з яких 34 934,30 грн - заборгованість за кредитом, 6,03 - заборгованість за процентами, 30 189,02 грн - заборгованість за комісією.
Суд приходить до висновку про те, що вимога банку щодо стягнення заборгованості за комісією, як складової заборгованості за кредитним договором № 1001900992902 від 22 червня 2021 року задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Укладеним між сторонами кредитним договором встановлено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99% без уточнення систематичності запиту інформації щодо кредиту споживачем.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору, укладеного між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в розмірі 2,99 %, є нікчемним.
Також, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20), на яку посилається заявник на підтвердження наявності підстав касаційного оскарження судових рішень у справі.
Проте у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61- 22778св19), Верховний Суд встановив, що оспорюваними пунктами кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». За наслідками касаційного перегляду справи Верховний Суд положення частини другої пункту 1.10, а також пункту 6 кредитного договору від 21 листопада 2018 року, щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості визнав недійсними відповідно до положень частин першої-п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20) підставою визнання недійсними пунктів кредитного договору від 16 липня 2018 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості вказано частини першу-п'яту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61- 22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у разі коли вона відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 43)). Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 73).
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Крім того, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.
Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (п. 33.5 постанови Великої палати Верховного Суду у справі №496/3134/19).
Таким чином, позовні вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 30 189,02 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
Суд не бере до уваги надані позивачем докази копії паспорта РНОКПП ОСОБА_2 , адже надані документи не стосуються заявленої до відповідача у даній справі вимоги.
Також, суд не бере уваги твердження представника відповідача, що борг по тілу кредиту та процентам підлягає перерахуванню з врахуванням платежів в сумі 20 042,98 грн, що були внесені в рахунок погашення платежів по комісії, адже представником до суду не подано жодного розрахунку з приводу цього, а також не було заявлено зустрічних вимог про визнання недійсним Кредитного договору (або його окремих частин), застосування наслідків недійсності правочину та/або перерахунку заборгованості відповідача. Таким чином вимоги відповідача про зарахування комісії в погашення основної суми заборгованості не можуть бути задоволенні судом, оскільки суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог.
Проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази, суд приходить до висновку, що розрахунок, проведений позивачем АТ «ПУМБ», є частково обґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, однак з огляду на вищенаведене позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають до часткового задоволення в загальному розмірі 34 940,33 грн, з яких 34 934,30 грн - заборгованість за кредитом, 6,03 - заборгованість за процентами.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки задоволено 54% позову (65 129,35:34 940,33 х 100%), а сплачено 2 422, 40 грн судового збору, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 308,00 грн судових витрат (54% х 2 422,40 грн. : 100%).
Керуючись ст.ст. 509, 610, 625, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258 268, 272, 280-283 ЦПК України, суд,
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» борг в сумі 34 940 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сорок) 33 (тридцять три) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 308 (одна тисяча триста вісім) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду безпосередньо або через Хмільницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Повне рішення суду складено 03 жовтня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Представник позивача: Киричук Галина Миколаївна, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача : адвокат Виноградський Антон Павлович, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 12, кім. 6, 21050, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000626 від 03 січня 2020 р.
Суддя: