Справа № 149/2772/24
Провадження №2-а/149/75/24
Номер рядка звіту 129
іменем України
03.10.2024 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Войнаревича М.Г.,
за участі секретаря Паламарчук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП
ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст заявлених вимог
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення № 509 від 08.08.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Наведені в оскаржуваній постанові відомості не відповідають дійсним обставинам справи, а наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки позивач з липня 2014 перебуває на військовому обліку, про визнання непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Після введення обов'язку уточнення даних він прибув до ТЦК, однак стосовно нього складено протокол, а оскаржуваною постановою притягнуто до відповідальності, що встановлена Законом, який набрав чинності 18.05.2024 та не може застосований. За таких обставин позивач просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 03.09.2024 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
09.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву узагальнені доводи котрого зведено до того, що оскаржувана постанова є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки рішенням призовної комісії від 08.07.2014 позивач зарахований в запас, внаслідок чого з травня 2018 не перебував на військовому обліку, для оформлення військово-облікового документа не з'являвся, зробивши це 26.07.2024, а тому стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а оскаржуваною постановою позивача визнано винним у вчиненні цього правопорушення та накладено стягнення. За таких обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
13.09.2024 до суду надійшла відповідь на відзив доводи котрої зведено до того, що у відзиві на адміністративний позов відповідачем правомірність оскаржуваної постанови не доведено, доводів та обгрунтувань позову не спростовано. В зв"язку з чим просить позовні вимоги задоволити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
26.07.2024 стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме за те, що він не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних, особисто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення військово-облікового документа, що має ознаки ухилення від військового обліку, що є порушенням п.2ч.1 ст. 37 ЗУ "Про військовий обов"язок і військову службу" та абз. 2 пп1 п1 ч.1 Правил військового обліку призовиків, військово зобов"язаних та резервістів.
08.08.2024 постановою № 509 у справі про адміністративне правопорушення позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. За змістом оскаржуваної постанови позивач будучи зарахованим в запас рішенням призовної комісії пр. № 6м від 08.07.2014 та в порушення вимог п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, абз. 18 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, внаслідок чого позивач з травня 2018 та по теперішній час не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання та для оформлення військово-облікового документа до цього часу не з'являвся, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Позивач спричинив порушення ч. 3 ст. 1, ч. 8 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в особливий період, який діє в Україні з 2014 (Указ Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 "Про часткову мобілізацію"), тобто правопорушення є триваючим, а тому позивач підлягає адміністративній відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Позивач на розгляд справи не з'явився.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 19.08.2024 ОСОБА_1 , хворів на Covid-19.
Відповідно до посвідчення про приписку ОСОБА_1 , 13.01.2012 року було взято на облік до Хмільницького райвіськомату.
Позиція суду
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (тут і надалі - в редакції чинній на момент визнання позивача непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час) Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає:підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом (ч. 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
За змістом ч. 1, абз 3 ч. 3 ст. 16 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії на які покладається звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку.
За змістом абз. 8 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.
Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України, які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.
В оскаржуваній постанові зазначено про порушення позивачем абз. 18 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016, п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, який діє з 05.01.2023. За змістом вказаних норм взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. Однак у цих нормах не визначено строків звернення військовозобов'язаного.
Як зазначено вище, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати, які здійснюють виклик та забезпечують оповіщення та контроль за прибуття військовозобов'язаного до ТЦК.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин взяття призовників на облік військовозобов'язаних здійснювалося призовними комісіями у районних (міських) військових комісаріатах, відтак позивач, до 18.05.2024, за викликом мав прибути до ТЦК для взяття на військовий облік.
Відповідачем не надано доказів виклику позивача в період з травня 2018 по липень 2024.
Окрім того, з копії посвідчення про приписку до призовної дільниці видно, що позивач з 13.01.2012 взятий на облік, відомостей про його зняття з обліку суду не надано.
Також, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який набрав чинності 19.05.2024, внесено зміни до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом яких статтю 210 доповнено частиною 3, якою встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
На виконання цих норм позивач в липні 2024 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто у визначений Законом строк.
Також в оскаржуваному протоколі не вірно вказано дату виявлення адміністративного правопорушення, а саме «26.07.2025».
За встановлених обставин судом не встановлено порушення позивачем ч. 3 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", а також ч. 8 ст. 2 даного Закону, як про це вказано в постанові.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що правомірність прийнятого рішення, а також підстави притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
З огляду на те, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн, суд, у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, доходить висновку, що дані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 509 від 08.08.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн, а справу про адміністративне правопорушення, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Войнаревич М. Г.