Справа № 147/1303/24
Провадження № 1-кп/147/114/24
іменем України
03 жовтня 2024 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025120000049 від 23.09.2024, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він у листопаді 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідування не вдалося встановити, умисно, з метою пособництва для замовлення підробленого посвідчення водія, достовірно знаючи про процедуру оформлення офіційного документу, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «В», перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , у листопаді 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідування не вдалося встановити, у мережі Інтернет знайшов оголошення з приводу отримання посвідчення водія за грошові кошти в сумі 8 000 грн. Після чого, за допомогою російського багатоплатформового месенджера «Telegram», зв'язався із невстановленою досудовим розслідуванням особою та домовився про виготовлення посвідчення водія на своє ім'я, категорії «В», за грошові кошти в сумі 8000 грн. Водночас ОСОБА_3 надав, на вимогу невстановленої досудовим розслідуванням особи, свої повні анкетні дані, зокрема прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, зразок власного підпису, власну фотокартку. В подальшому, виконавши вищевказані дії, у лютому 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не вдалося встановити, ОСОБА_4 , отримав послугами української приватної компанії «Нова Пошта», кур'єрською доставкою до місця власного проживання, посилку з підробленим офіційним документом, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, а саме посвідчення водія видане органом ТСЦ 1242 на його ім'я, серія НОМЕР_1 , дата видачі 25.03.2024, терміном дії до 25.03.2054, яке не відповідає встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, яке перебуває в офіційному обігу на території України, попередньо, більш точний час та місце в ході досудового розслідування не вдалося встановити, сплативши за замовлену посилку, грошові кошти у сумі 8 000 гривень через банківський термінал.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, тобто пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його іншою особою.
Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він маючи намір для подальшого використання завідомо підробленого посвідчення водія для пред'явлення уповноваженим особам на підтвердження права керувати транспортними засобами, якого у останнього не було, 23.09.2024 о 11 год. 18 хв., рухаючись на автомобілі Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 , по АДРЕСА_2 , який здійснив зупинку вказаного автомобіля в зоні дії дорожнього знаку №3.34 «Зупинка, стоянка заборонена», чим порушив правила дорожнього руху. Вказане порушення правил дорожнього руху, яке вчинив ОСОБА_3 було виявлено поліцейським офіцером громади відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області. Під час перевірки необхідних документів, водій ОСОБА_3 , маючи умисел, направлений на використання завідомо підробленого офіційного документу, а саме посвідчення водія видане органом видане органом ТСЦ 1242 на його ім'я, серія НОМЕР_1 , дата видачі 25.03.2024, терміном дії до 25.03.2054, достовірно знаючи, що він його не отримував у встановленому законом порядку, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою підтвердження права керування транспортним засобом, пред'явив поліцейському офіцеру громади відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 вказане підроблене посвідчення водія, яке виготовлено не за технологією та не в умовах поліграфічного підприємства, що здійснює випуск аналогічних документів, тобто використав завідомо підроблений документ.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у пособництві в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його іншою особою та у використанні завідомо підробленого документа.
Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та правильної кваліфікації його дій за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, а саме: пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його іншою особою та використання завідомо підробленого документа.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд керується вимогами статтей 65-67 КК України та враховує роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальними проступками.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, є пенсіонером, за наркологічною допомогою в КНП «Тростянецька лікарня» не звертався, під наглядом у психіатричному кабінеті КНП «Тростянецька лікарня» не перебуває, виключений з військового обліку псіля досягнення граничного віку перебування в запасі 08.02.2021 та станом на 25.09.2024 на військову службу по загальній мобілізації другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 не призивався, не перебуває на обліку як безробітний в ІНФОРМАЦІЯ_3 та не звертався з приводу пошуку роботи.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання в межах санкцій ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 70 КК України у виді штрафу, визначивши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, що відповідатиме загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.
Ухвалюючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно зіст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Також суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Суд переконаний, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вчиненим кримінальним правопорушенням майнову шкоду не завдано.
Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру відповідно до вимог ст. 96-3 КК України не встановлено.
Пропонована винагорода викривачу не визначалась у зв'язку з відсутністю викривача у кримінальному провадженні.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні для проведення судово-технічної експертизи документів (висновок експерта Вінницького відділення КНДІСЕ від 27.09.2024 №2860/24-21) становлять 3407 грн. 76 коп., та відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Згідно із ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.
Керуючись статтями 374, 381, 382 КПК України, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 3407 (три тисячі чотириста сім) гривень 76 копійок.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 вересня 2024 року.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: посвідчення водія видане органом видане органом ТСЦ 1242 на ім'я ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 , дата видачі 25.03.2024, терміном дії до 25.03.2054 - знищити.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1