Справа № 146/1019/24
"02" жовтня 2024 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ремізової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
26 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, в якому просить винести рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50 % та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи з моменту подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття та витрат за надання правничої допомоги.
Позов обґрунтовано наступним.
14 березня 2023 року позивачка уклала шлюб із відповідачем зареєстрований у Томашпільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про що було складено актовий запис за № 38 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження якого сторони записані батьками.
В даний час сімейні відносини з відповідачем припинені та він не бере участі у вихованні і утриманні дитини, тому з цим позовом вона змушена звернутись до суду.
Ухвалою суду від 28 червня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
Станом на 02 жовтня 2024 року відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 до Томашпільського районного суду Вінницької області не надійшов, про відкриття та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження по справі останній повідомлявся шляхом оголошення на сайті суду, заперечень на позов не надав.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що у сторін є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якого батьками записані сторони, що підтверджується копією свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.3).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що позивачка 14 березня 2023 року зареєструвала шлюб із відповідачем у Томашпільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про що було складено актовий запис за № 38 (а.с.4).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 2 та 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів на інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд, визначаючись щодо стягнення аліментів та зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов'язок батьків по її утриманні, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, суд вважає справедливим та обґрунтованим стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину, щомісячно, з моменту подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі п. 3ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів. Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Лише наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано лише договір-квитанцію про оплату гонорару адвокату. Однак, як видно із вищевказаної квитанції № 65 від 21 червня 2024 року дана квитанція виписана самим представником позивача та не є квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням, іншим банківським документом чи касовим чеком, як того вимагає чинне законодавство, тому суд відмовляє в стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат за надання правничої допомоги.
На підставі викладеного, керуючись статями 180-182,198-200 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 95, 141, 263, 264, 265, 279,354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину, щомісячно, з моменту подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 26 червня 2024 року.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в сумі платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , в дохід держави 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.
В стягненні з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судових витрат за надання правничої допомоги - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. В. Скаковська