Справа № 135/1153/24
Провадження № 1-кп/135/109/24
іменем України
27.09.2024 м. Ладижин Вінницької області
Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши в режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області кримінальне провадження №12024020240000158 від 18.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Розтоки Закарпатської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий:
- 07.08.2023 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На даний час відбуває покарання у виді обмеження волі в ДУ «Бердичівський виправний центр (№ 108)»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_3 , будучи особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, маючи прямий умисел, спрямований на самовільне залишення місця обмеження волі, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 , відбуваючи покарання у виді обмеження волі в Державній установі «Бердичівський виправний центр (№108)», що знаходиться за адресою: м. Бердичів Житомирської області, вул. Низгірецька, 2, був працевлаштований згідно зі строковим трудовим договором № 208 від 16.04.2024 на посаді підсобного робітника на контрагентському об'єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та на час виконання робіт на вказаному контрагентському об'єкті проживав у гуртожитку «Дубрава», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
18.08.2024 о 13 годині ОСОБА_3 , будучи письмово ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді обмеження волі, а також попереджений про відповідальність за їх порушення та кримінальну відповідальність за самовільне залишення місця обмеження волі, перебуваючи спільно із молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки державної установи «Бердичівський виправний центр (№108)» ОСОБА_5 та засудженими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на центральній площі м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, маючи умисел на самовільне залишення місця обмеження волі, самовільно, без належного дозволу та за відсутності законних підстав, повідомив ОСОБА_5 завідомо недостовірні відомості щодо необхідності відвідування разом із ОСОБА_6 супермаркету торгівельної мережі «АТБ».
Надалі, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 отримавши згоду ОСОБА_5 на відвідування супермаркету торгівельної мережі «АТБ», зникли з поля зору останнього, викликали з належного ОСОБА_6 мобільного номеру НОМЕР_1 водія служби таксі «Перше таксі» ОСОБА_8 до магазину «Берізка», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , та не повідомляючи про свої злочинні наміри ОСОБА_8 самовільно залишили місця обмеження волі, поїхавши в м. Гайсин Вінницької області.
В подальшому, 18.08.2024 о 19 год 30 хв ОСОБА_3 був затриманий працівниками ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області на території зупинки громадського транспорту по вул. 1-го Травня в м. Гайсин Вінницької області біля ТРЦ «Європейський».
Таким чином ОСОБА_3 будучи особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, самовільно залишив місця обмеження волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 390 КК України.
Позиція обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведеними вище обставинами, щиро покаявся та надав показання, які за змістом відповідають викладеним вище фактам. Він пояснив, що відбував покарання у вигляді обмеження волі в ДУ «Бердичівський виправний центр (№108)» у м. Бердичів Житомирської області. Надалі його було працевлаштовано на контрагентському об'єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика», розташованому в м. Ладижин Вінницької області. Під час виконання робіт на цьому контрагентському об'єкті Беркела проживав у гуртожитку «Дубрава».
З порядком та умовами відбування покарання, правами та обов'язками, а також з кримінальною відповідальністю за самовільне залишення місця обмеження волі він був ознайомлений. 18 серпня 2024 року, приблизно о 13:00, він самовільно залишив контрагентський об'єкт. Перебуваючи разом із засудженим ОСОБА_6 та співробітником установи виконання покарань на центральній площі м. Ладижин, Беркела, отримавши згоду від останнього на відвідування супермаркету мережі «АТБ», разом із ОСОБА_6 зникли з його поля зору. Використовуючи мобільний телефон, що належав ОСОБА_6 , вони викликали таксі до магазину «Берізка» та вирушили в м. Гайсин, де того ж дня Беркелу було затримано співробітниками поліції. Причиною його самовільного залишення місця обмеження волі став пошук «закладок» із забороненими речовинами.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням тих документів, які характеризують особу обвинуваченого.
Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 , будучи особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, вчинив самовільне залишення місця обмеження волі, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 390 КК України.
Мотиви призначення покарання.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його позиція з цих підстав була незмінна, надавав послідовні, взаємоузгодженні з іншими доказами показання, щире каяття обвинуваченого є дійсним та відвертим.
Таким чином обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.
ОСОБА_3 будучи особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення, вчинив нове умисне кримінальне правопорушення.
Таким чином обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, дані про особу винного, який раніше судимий, належних висновків для себе не зробив, за місцем проживання компрометуючі матеріали відсутні, за місцем відбування покарання характеризується посередньо (ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середні), є осудним в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що не викликає сумнівів в його осудності, не є особою з інвалідністю, не одружений, на даний час не працевлаштований, дітей або осіб похилого віку на утриманні не має. Також судом враховується вік та стан здоров'я ОСОБА_3 .
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, стан здоров'я обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд вважає за можливе у даному випадку призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 390 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Разом з тим, згідно ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 засуджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, за яким відбув покарання частково.
Кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні останній вчинив 18.08.2024, тобто після ухвалення попереднього вироку та до повного відбуття покарання за ним.
За таких обставин покарання ОСОБА_3 слід призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, тобто до призначеного за цим вироком покарання слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2023, з урахуванням правил, передбачених в статті 72 цього Кодексу.
Мотиви ухвалення інших рішень.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого в даному кримінальному провадженні не застосовувався. Підстав застосовувати запобіжний захід до обвинуваченого самостійно у суду не має.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою судом в резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, початок строку відбування покарання.
Визначаючи початок строку відбування покарання ОСОБА_3 суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 535 КПК України, судове рішення, що набрало законної сили, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили.
Згідно з ст. 87 КВК України, особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не раніше спливу триденного та не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.
Нормами ст.ст. 88, 91 КВК України передбачено, що засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання в інше під вартою. Адміністрація колонії протягом трьох діб повідомляє суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим.
Тобто, виконання обвинувального вироку включає наступні три: звернення вироку до виконання, приведення його до виконання та процес фактичного виконання покарання.
При цьому етапи звернення вироку до виконання та приведення його до виконання не є тотожними, є різними за суб'єктами, процедурою та за часом їх здійснення.
Більше того, відносно особи, засудженої до позбавлення волі на певний строк, яка не тримається під вартою, після моменту звернення вироку до виконання до моменту приведення його до виконання має передувати фактичне затримання засудженої особи на виконання вироку суду.
У межах даного кримінального провадження щодо ОСОБА_3 не обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому початок строку відбування покарання йому необхідно рахувати саме з моменту його затримання на виконання вироку.
Керуючись ч. 3 ст. 349, 368, 373-376 КПК України, суд Керуючись ч. 3 ст. 349, 368, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2023, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його затримання на виконання вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 27.09.2024.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Ладижинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя