Справа № 132/3018/24
1-кп/132/388/24
Ухвала
Іменем України
01 жовтня 2024 року місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участі: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, клопотання та обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024020000000038 від 17 січня 2024 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.436-2 КК України,
18.09.2024 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області з Вінницької обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024020000000038 від 17 січня 2024 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.436-2 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 року, визначено склад суду з розгляду обвинувального акту: головуючого суддю ОСОБА_7 .
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 від 20.09.2024 року, призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ч.2 ст.315 КПК України, у підготовчому судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження поставлено питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила призначити кримінальне провадження до судового розгляду та викликати в судове засідання учасників процесу, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України, підстав для прийняття судом рішення, передбаченого п.п.1-4, 6 ч.3 ст.314 КПК України, немає, а розгляд справи повинен здійснюватися у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник - адвокат ОСОБА_9 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, з'ясувавши їх позицію щодо заявлених клопотань, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Щодо обвинувального акту.
Положеннями ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
У п. 51 рішення ЕСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено: «Суд також нагадує, що поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), серія А N 56, п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), серія А N 73, п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).
У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».
Згідно з ч.3 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Отже, обов'язок щодо того, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України, нормами кримінального процесуального закону покладається саме на прокурора.
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов'язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
Положеннями ч.2 ст.291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно з положеннями ст.293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.
Дослідивши обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні суд приходить до висновку, що він містить усі необхідні елементи, що визначені в ч.2 ст.291 КПК України. Зокрема, в обвинувальному акті викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення, обвинувальний акт підписано слідчим та прокурором, до нього додано усі передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Судом не встановлено таких його недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд.
Щодо призначення судового розгляду.
Кримінальне провадження підсудне Калинівському районному суду Вінницької області.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні.
Обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування було вручено обвинуваченому та його захиснику.
Під час проведення підготовчого судового засідання також встановлено, що угода про визнання винуватості, у порядку статей 468, 469, 470, 472-475 КПК України, до суду не надходила.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акта з додатками, з огляду на відсутність підстав для прийняття інших, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України рішень, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено, а тому воно має бути розглянуто у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, з'ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з'ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.316 КПК України, суд після завершення підготовки до судового розгляду постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Строки призначення судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно до ч.1 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Частиною 2 ст.316 КПК України передбачений граничний строк для призначення судового розгляду, зокрема, судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Щодо доцільності (недоцільності) складання досудової доповіді.
За приписами ст.314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Досудова доповідь не складається: 1) щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності; 2) щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 3) щодо неповнолітнього, стосовно якого прокурором у порядку, передбаченому статтею 497 цього Кодексу, складено клопотання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру; 4) щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, за наявності підстави для застосування примусових заходів виховного характеру відповідно до параграфа 2 глави 38 розділу VI цього Кодексу; 5) щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; 6) щодо особи, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, проте вона вчинила новий злочин протягом невідбутої частини покарання; 7) у разі якщо під час підготовчого судового засідання ухвалено судове рішення про затвердження угоди, передбаченої цим Кодексом.
З урахуванням норм процесуального закону, підстав для складання досудової доповіді в даному кримінальному провадженні, суд не вбачає.
Щодо клопотання про застосування запобіжного заходу.
Під час проведення підготовчого судового засідання прокурор Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник - адвокат ОСОБА_11 . вцілому не заперечували проти зазначеного клопотання, однак просили при покладенні обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, не встановлювати заборону на відлучення із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду.
Розглянувши доводи заявленого прокурором клопотання, з'ясувавши позицію сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч.3 ст.315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю . Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
При вирішенні питання доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, про що у поданому клопотанні просить прокурор, суд виходить із наявності пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення у скоєнні кримінальних правопорушень, серед яких є тяжкий злочин (ч.3 ст.436-2 КК України), санкція якого передбачає покарання у виді виключно позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, та необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, які доведені в передбаченому законом порядку.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, без використання електронних засобів контролю, з покладення на обвинуваченого наступних обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23год.00хв. по 06год.00хв. наступної доби, без відповідного дозволу суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Керуючись ст.ст.315, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Крижопіль Крижопільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.436-2 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний період доби, без використання електронних засобів контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23год.00хв. по 06год.00хв. наступної доби, без відповідного дозволу суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за їх наявності).
Строк дії ухвали щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний період доби встановити строком на два місяці, тобто до 29 листопада 2024 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що згідно положень ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченої.
Призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.436-2 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області на 03 жовтня 2024 року на 11год.30хв.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 292 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Суддя