2/130/442/2024
127/39071/23
"24" вересня 2024 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини,
У грудні 2023 року представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , як з особою яка самостійно виховує дитину віком до 18 років, за адресою реєстрації та фактичного проживання позивача, АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позицій позивача.
18.02.2014 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу сторони мають дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалось.
Фактичні шлюбні відносини між ними були припинені у квітні 2023 року, коли відповідач поїхала до Республіки Польща та залишилась там проживати і працювати. З того часу позивач проживає з дочкою за однією адресою, в м. Вінниця, позивач самостійно виховує дитину, яка перебуває на його повному утриманні. Всі зусилля для того, щоб виправити ситуацію на краще та об'єднати сім'ю не дали жодних результатів. Подружні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться з квітня 2023 року. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2023 шлюб між сторонами розірвано.
Важливим є те, що через різне місце проживання між ними виникали суперечки з приводу проживання та виховання їх неповнолітньої доньки та наразі між ними досягнута згода щодо проживання дочки разом з позивачем за його фактичною адресою проживання, проте незважаючи на таку домовленість позивач вважає за доцільне щоб даний факт був врегульований судом. Позивач повністю усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування дочки та готовий взяти на себе обов'язок самостійного її утримання та виховування, створення належних соціально-побутових умов. Також важливою обставиною є те, що проживання з батьком є волею та бажанням самої дитини, вона висловлює повну згоду на проживання з батьком.
Відповідач повністю підтримує дане рішення, адже не має достатнього доходу для забезпечення належного проживання та розвитку їх дочки.
Стислий виклад позиції відповідача.
02.07.2024 від відповідачки в особі її представника ОСОБА_5 надійшов відзив на позов, згідно якого відповідачка ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки спір між нею та батьком дитини щодо визначення місця проживання дитини з ним відсутній. Також вона приймає участь в утриманні дитини, про надала докази.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Історія справи.
15.12.2023 позивач звернувся з вищевказаним позовом до Вінницького міського суду Вінницької області.
28.12.2023 ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області вищевказану позовну заяву було залишено без руху.
03.01.2024 недоліки, вказані в ухвалі суду представником позивача усунені.
09.01.2024 ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області цивільна справа передана за підсудністю до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
02.02.2024 справа надійшла в провадження судді Заярного А.М.
Процесуальні дії, заяви та клопотання.
05.02.2024 ухвалою судді позовна заява була залишена без руху, надано строк на усунення недоліків.
09.02.2024 недоліки вказані в ухвалі суду усунені , в зв'язку з чим ухвалою судді від 15.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.04.2024.
01.04.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
02.04.2024 ухвалою суду клопотання задоволено змінено Службі у справах дітей Вінницької міської ради статус із відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Витребувано у третьої особи висновок про можливість визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком. Підготовче засідання відкладено на 04.06.2024.
18.04.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
04.06.2024 ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено, підготовче засідання відкладено на 02.07.2024.
18.06.2024 та 27.06.2024 надійшла витребувана судом інформація.
02.07.2024 від представника позивача надійшло клопотання про допит в судовому засіданні дитини ОСОБА_4
02.07.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
02.07.2024 ухвалою суду підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті на 24.09.2024.
04.07.2024 від представника третьої особи до суду надійшов висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 та позивач просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.
Представник третьої особи служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з'явився. Начальник відділу захисту прав дітей служби у справах дітей Вінницької міської ради О. Томчук у заздалегідь поданій заяві просила розгляд справи проводити без її участі. Поданий висновок підтримала.
Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила.
Суд на підставі ч. 3 ст.211, п. 1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, розглянув справу у відсутність відповідача та представника третьої особи.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.10-11).
Як вбачається з копії свідоцтва про право власності та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_6 являється власником будинку в АДРЕСА_1 , площею 53,1 (а.с.12-13). З пояснень позивача з'ясовано, що цей будинок належить його матері ОСОБА_6 , де він з донькою проживають.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.16).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 18.02.2014 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.17).
Як вбачається з копії консультативного висновку КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з наявними скаргами рекомендовані регулярні заняття з психологом (а.с.17 зворот).
Відповідно до копії характеристики учениці 4-В класу ОСОБА_4 приватного закладу «Рівненська приватна гімназія християнського освітнього центру «Даниїл» від 08.12.2023 № 368, дитина навчається у закладі з 2022 року. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна дитина, бере активну участь у житті класу. Мати ОСОБА_3 з сім'єю на даний момент не проживає, але постійно здійснює оплату за навчання дитини в школі. З класним керівником на зв'язок не виходила з початку навчального року, не цікавиться життям дитини. Батько ОСОБА_1 цікавиться шкільним життям дитини, забезпечує високий рівень її навчання, відвідує батьківські збори (а.с.18).
Згідно інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 за період з 10.04.2023 по 22.07.2023 неодноразово здійснювала перетин державного кордону України у напрямку в'їзду та виїзду через пункти пропуску Мостиська, Рава-Руська та Шегині (105-106).
Відповідно до копій платіжних інструкцій відповідач - ОСОБА_3 02.01.2024, 01.03.2024, 30.05.2024, 01.02.2024, 01.04.2024 та 02.05.2024 здійснювала переказ коштів в сумі 1700 грн на рахунок Християнського освітнього центру ОСОБА_8 за навчання доньки (а.с.119-124).
Як вбачається з довідки - відповідач ОСОБА_3 працює в Слупській агенції праці ОСОБА_9 оператором машини для лиття. Заробітна плата за тиждень становила 1926,15 злотих (а.с.126).
Відповідно до копії договору №1/2024 оренди житлового приміщення від 19.02.2024 ОСОБА_3 здійснює оренду приміщення та сплачує оренду плату відповідно до договору (а.с.126 зворот - 127). ОСОБА_3 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон (а.с.128-136).
Висновком орану опіки та піклування Вінницької міської ради від 01.07.2024 № 01/00/011/144613 встановлено, що спір між батьками щодо місяця проживання дитини відсутній, а тому орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 (а.с.148-150).
Також в судовому засіданні за клопотанням представника позивача була допитана малолітня ОСОБА_4 , яка вказала, що певний час проживала разом з матір'ю в Республіці Польща, де остання працює, проте повернулась в Україну де наразі навчається та проживає разом з батьком з яким має бажання проживати надалі. Мати періодично приїжджає в Україну, купує їй іграшки та цукерки, які за можливості їй передає. Востаннє, батько матір до неї не пустив, однак подарунки для неї прийняв та передав їй.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.
Мотиви суду. Норми права, які застосовані судом.
Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Як встановлено у судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 25 квітня 2014 року виповнилося десять років і вона висловила своє бажання жити з батьком, що підтримує батько і проти чого не заперечує матір.
Відповідно до 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з частинами 5 та 6 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
У постанові КЦС ВС від 10.07.2024 № 127/16211/23 (61-1964св24) наведено наступний правовий висновок «спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача. Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі.
Стаття 161 СК України передбачає можливість визначення судом місця проживання дитини тільки у разі, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Тому, виходячи із встановлених обставин справи, де вбачається відсутність спору про місце проживання дитини, суд не має правових підстав для задоволення вимоги позову про визначення місця проживання дитини, а тому позов має бути відхилений.
Як встановлено в судовому засіданні, між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо місця проживання їхньої малолітньої дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони обоє, як батьки, погоджуються на проживання дитини з батьком. Відповідач сплачує кошти за навчання дитини та приймає участь у її житті, більш того дитина певний час проживала разом з матір'ю, проте виявила бажання проживати з батьком в Україні. Також відповідач у відзиві посилається на те, що згодна із вибором дитини проживати з батьком. Отже, ні позивач, ні відповідачка не заперечують проти того, щоб їх дитина і надалі залишалися проживати з батьком ОСОБА_1 . Крім того, і сама дитина, яка досягла десятирічного віку виявила бажання проживати з батьком.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності спору між сторонами, порушення чи оспорювання його прав відповідачем щодо визначення місця проживання їх спільної дитини. За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом існував спір про визначення місця проживання дитини. З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що дитина фактично проживала і на даний час проживає разом з ним, при цьому мати дитини не вимагає від батька дитини змінити її місце проживання та не заперечує щодо подальшого такого проживання дитини з батьком.
Також суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради відповідно до якого встановлено, що спір між батьками щодо місяця проживання дитини відсутній, а тому орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 . тобто, такі відносини відповідають нормам, передбаченим у ст. 160 СК України.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонами.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, на підставі ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ),
ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ),
Служба у справах дітей Вінницької міської ради (місцезнаходження: 21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 50, ЄДРПОУ 25512617).
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ
Дата складання повного судового рішення 03.10.2024