Справа № 128/2967/21
03 жовтня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в режимі відеоконференції з ДУ «ВУВП (№ 1)» клопотання прокурора в кримінальних провадженнях об'єднаних в одне, відомості про які внесені до ЄРДР за №12021020050000459 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289 та за № 12019020020002708 за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться на розгляді вищевказані кримінальні провадження об'єднані в одне .
03.10.2024 у даному судовому засіданні прокурор підтримав подане письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовав тим, що строк дії застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 стікає, а ті ризики, які стали підставою для його застосування не змінилися та не відпали. Зазначає, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину; на час затримання не працював, не має на волі соціально-стримуючих факторів; окрім того, обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за ч.ч.1,2 ст.186 КК України ; вчинив даний злочин маючи не зняту та не погашену судимість; окрім цього, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені ще злочину і за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України. Тому вважає, що обвинувачений зможе переховуватися від суду; незаконно впливати на на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні; а також, перебуваючи на волі зможе продовжити свою злочинну діяльність з метою незаконного збагачення та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Також, прокурор просив суд одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , розмір застави в 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, з покладенням обов'язків передбачених положеннями КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію ОСОБА_5 .
Вислухавши клопотання прокурора, міркування щодо нього обвинуваченого та захисника, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до такого.
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.
Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).
Оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Оскільки в даному судовому засіданні по кримінальним провадженням об'єднаним в одне, ще не заслухані пояснення свідків, обвинувачених, не досліджені письмові та речові докази, тому суд вважає, що наразі продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 зможе незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни їх показів в суді на свою користь.
Окрім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 є особою будучи раніше судимою; на час затримання офіційно не працював, обвинувачується у вчинені нових умисних корисливих злочинів; не одружений , дітей не має, а тому суд вважає, що ОСОБА_5 не має на волі соціально струмуючих факторів, що свідчить про існування ризиків того, що будучи на волі останній зможе вчиняти інші кримінальні правопорушення та переховуватися від суду.
Відтак, суд приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження; не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого ОСОБА_5 , з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, останньому доцільно продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме - по 01.12.2024 включно, із одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, визначених ст.194 КПК України та встановленням розміру застави останньому - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі (станом на 01.01.2024) разом становить 60 560 гривень, таким чином задовольнивши клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст.331, 334 КПК України, суд -
Письмове клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовільнити.
Продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме - по 01 грудня 2024 включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , - обов'язків, визначених КПК України.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 60 560 гривень та надати можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.
Роз'яснити, що обвинуваченому або його заставодавцю, що вони мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави надати суду протягом двох днів підтверджуючі документи.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема:
1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;2) утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даних кримінальних провадженнях об'єднаних в одне ;3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в України; 4) не відлучатися із зареєстрованого місця проживання - без дозволу суду.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 01.12.2024 включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «ВУВП (№ 1)».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «ВУВП (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це письмово Вінницький районний суд Вінницької області. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», - для виконання; іншим учасникам кримінального провадження, вручити в залі судового засідання, - для відома.
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів: обвинуваченим - з дня отримання копії ухвали; захисником - з дня проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_7