03 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5427/23 пров. № А/857/3013/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року, прийняте суддею Чуприна О.В. в м. Івано-Франківську, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 300/5427/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо повторного не розгляду матеріалів та повернення їх без прийнятого рішення, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, який отримав захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліду 1 (першої «Б») групи, з відсотком втрати працездатності - 90%, відповідно до Порядку постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 (надалі - Порядок №850) у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України, повторно розглянути матеріали ОСОБА_1 , прийняти рішення про призначення та відповідно виплатити одноразову грошову допомогу, як особі, яка отримала захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліду 1 (першої «Б») групи, з відсотком втрати працездатності - 90%, у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме станом на 19.02.2020, відповідно до Порядку № 850, нараховану в сумі - 525 500, 00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум - 33 072, 00 грн., в розмірі, що становить до виплати - 492 428, 00 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням І групи інвалідності, без прийняття рішення відповідно до пункту 9 Порядку №850. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути документи, подані із заявою від 14.04.2023 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку №850, та прийняти рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд зазначив, що оскільки положення Закону №565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції зберіглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком №850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку №850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Суд звернув увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено І групу інвалідності, відбувся 18.03.2020, а первинно ІІ групу інвалідності встановлено 01.04.2013. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Суд зазначив, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 22.10.2020 у справі №711/1837/18 відступив від висновку, викладеного у постанові від 13.02.2018 у справі №808/1866/16. Суд вказав на відсутність правових підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення I групи інвалідності. Така позиція в цілому узгоджується із останньою актуальною судовою практикою суду касаційної інстанції щодо застосування норм права, яка сформована в постанові Верховного Суду від 04.10.2023 в справі №380/18083/22 щодо ідентичних обставин спірних правовідносин за участю колишнього співробітника органів внутрішніх справ (міліції). Виходячи із доводів позивача та матеріалів справи, суд встановив, що відповідач за наслідками подання позивачем 18.04.2023 нового пакету документів про призначення одноразової грошової допомоги, не прийняв жодного із рішень, повернувши такі документи листом від 19.06.2023 за №41216/49-10552-2023. Порядком №850 чітко встановлено обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги, яке приймає саме Міністерство внутрішніх справ України.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням в частині задоволених вимог, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що питання призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 вже було розглянуто та прийнято обґрунтоване, законне рішення. В той же час зауважується, що безпідставний перегляд матеріалів по яким вже прийняте рішення - діючим законодавством не передбачений. Отже, судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не було враховано та неправильно застосовано норми вищезазначеного законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини, а також не враховано висновки Верховного Суду по даних правовідносинах між позивачем та відповідачем, чим було порушено приписи статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи вимоги законодавства звертається увага суду, що військова служба і служба в органах внутрішніх справ (міліції) є різними поняттями, що визначаються різними нормативно-правовими актами, а отже - не є тотожними. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.01.2024 у справі № 240/4317/23. Отже, визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 № 2011-XII зі змінами відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 по справі № 3-192/2020(465/20) жодним чином не впливає на правовідносини, що виникли у ОСОБА_1 з МВС України. Зважаючи на те, що позивачем не додано документ, який свідчить про причинний зв'язок захворювання, МВС України правомірно повернуто його документи. Оскільки після первинного огляду МСЕК (2013 рік) до повторного огляду МСЕК (2020 рік) пройшло більше 2 років, тому правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850 від 21.10.2015 - немає. Такої ж правової позиції притримується і Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2020 у справі № 696/575/17. Просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та в цій частині ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 17.05.1983 по 31.10.2002 проходив службу в органах внутрішніх справ та відповідно до Наказу №54 звільнений зі служби за віком з посади начальника тиру навчально-допоміжного персоналу Прикарпатської філії Національної академії внутрішніх справ України.
Згідно експертного висновку №07 від 17.07.2008 позивачу встановлено причинний зв'язок «захворювання пов'язане із виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
30.07.2008 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності по захворюванню, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.
В подальшому, за результатами огляду МСЕК 24.04.2013 позивачу встановлено II групу інвалідності і 70% втрати працездатності пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.
Згідно експертного висновку №08 від 22.05.2013 позивачу встановлено причинний зв'язок «захворювання пов'язане із виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
18.03.2020 на підставі акта огляду МСЕК в результаті повторного огляду позивачу встановлено 90% втрати працездатності та встановлено I групу інвалідності по захворюванню, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.
Так, 07.08.2020, ОСОБА_1 звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС в Івано-Франківській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманою інвалідністю від захворювання, пов'язаного із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Листом №451/05/29-2020 від 25.08.2020 Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області відмовила ОСОБА_1 у виплаті такої одноразової грошової допомоги.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 у справі №300/2264/20 Ліквідаційною комісією УМВС України в Івано-Франківській області листом направлено Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , в тому числі й висновок ЛК УМВС України в Івано-Франківській області.
За результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що за умовами пункту 4 Порядку №850, не дає ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі та 06.05.2021 затверджено відповідний висновок.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 за №300/3096/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 за №1-р(II)/2022, справа №3-192/2020(465/20), у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII зі змінами.
Визнання таким рішенням Конституційного Суду України неконституційним пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стало підставою для звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 за № 300/3096/21 за виключними обставинами.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 у справі №300/3096/21, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2022, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій відмовлено, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 у справі №300/3096/21 залишено в силі.
Постановою Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №300/3096/21 ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2022 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №300/3096/21, залишено без змін.
Позивач, 18.04.2023 звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС в Івано-Франківській області із заявою від 14.04.2023, в якій просив повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 з висновком щодо виплати одноразової грошової допомоги для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, як особі, яка отримала захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліду 1 (першої) групи, з відсотком втрати працездатності - 90%, відповідно до пункту 8 Порядку №850, в зв'язку із втратою чинності пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2023 за №1-р(ІІ)/2022 в аналогічній справі.
До заяви від 14.04.2023 позивач долучив новий пакет документів, датований та засвідчений 14.04.2023, а саме: заяву (рапорт) щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманою інвалідністю від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; копію довідки №34 від 01.09.1988 «Про виконання службових обов'язків в зоні ЧАЕС»; копію свідоцтва про хворобу №301 від 26.12.2002; копію довідки МСЕК АБ №0036350 про відсотки втрати працездатності; копію довідки 12 ААБ №842688 від 18.03.2020 до акту огляду МСЕК; копію експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №11365 від 17.07.2008; копію експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №11365-А від 22.05.2013; довідку УСЗН Івано-Франківської райдержадміністрації від 12.04.2023 за №58; копію паспорта громадянина України та РНОКПП; номер банківського рахунку для перерахування грошової допомоги.
Листом від 19.06.2023 за №41216/49-10552-2023 МВС України повернула матеріали ОСОБА_1 без прийняття рішення, вказавши на відсутність підстав для повторного їх розгляду, оскільки за результатом попереднього розгляду матеріалів ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги 06.05.2021 було затверджено висновок про відмову в призначенні позивачу такої допомоги згідно з Порядком №850.
Про вказану обставину голова Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області листом від 03.07.2023 за №514/108/05/29.2023 повідомив позивача.
Балацко ДС., вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду матеріалів про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, який отримав захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, особі з інвалідністю 1 (першої «Б») групи, з відсотком втрати працездатності - 90%, звернувся в суд з метою захисту свого порушеного права.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ключовим питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги без прийняття рішення, оскільки відповідач за результатом розгляду документів про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги не прийняв жодного рішення, вказавши на відсутність підстав для повторного їх розгляду, оскільки за результатом попереднього розгляду матеріалів ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги 06.05.2021 було затверджено висновок про відмову в призначенні позивачу такої допомоги згідно з Порядком №850.
07.11.2015 набрав чинності Закон України №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
До набрання чинності Закону №580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII; який був чинний на час виникнення спірних відносин) та Порядком №850.
Відповідно до статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання статті 23 Закону №565-XII постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Пункт 4 Порядку №850, визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
Оскільки положення Закону №565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції зберіглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком №850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку №850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Судом встановлено, що за результатами огляду МСЕК 24.04.2013 позивачу встановлено II групу інвалідності і 70% втрати працездатності (а.с.34, 35).
В подальшому, 18.03.2020 на підставі акта огляду МСЕК в результаті повторного огляду позивачу встановлено 90% втрати працездатності та встановлено I групу інвалідності.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено І групу інвалідності, відбувся 18.03.2020, а первинно ІІ групу інвалідності встановлено 01.04.2013. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Судом першої інстанції вірно застосовано судову практику в даних правовідносинах.
Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.
Згідно пункту 2 цього Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктами 7 - 9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 750/5581/17, від 22.05.2018 у справі №285/1538/17, від 16.03.2020 у справі №641/10426/16-а, від 30.06.2021 у справі №822/2942/17, від 06.07.2022 у справі № 760/18634/16-а та від 22.09.2022 у справі №360/1605/21, Верховний Суд дійшов висновку, що МВС України, в порушення вимог пункту 9 Порядку №850, за результатами розгляду матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІIІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, конкретного рішення не прийняло, чим допустило протиправну бездіяльність.
Апеляційний суд не вбачає підстав для відступу від такої позиції та зазначає, що у цій справі судом встановлено, що позивачем 18.04.2023 було подано до відповідача новий пакет документів для вирішення питання про призначення грошової допомоги.
Однак, МВС протиправно, листом від 19.06.2023 за №41216/49-10552-2023 повернуло матеріали ОСОБА_1 без прийняття рішення, вказавши на відсутність підстав для повторного їх розгляду, оскільки за результатом попереднього розгляду матеріалів ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги 06.05.2021 було затверджено висновок про відмову в призначенні позивачу такої допомоги згідно з Порядком №850, а, відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не здійснено розгляд заяви позивача по суті та не вирішено питання про призначення або відмову у призначенні такої допомоги, тобто не прийнято конкретного рішення.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про порушення відповідачем вимог пункту 9 Порядку №850, яким чітко передбачено, що МВС приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови.
Як встановлено судом, матеріали повернуто на адресу Ліквідаційній комісії УМВС України в Івано-Франківській області на доопрацювання.
Відповідно до пункту 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ (пункт 10 Порядку №850).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що передумовою отримання особою одноразової грошової допомоги, є звернення до уповноваженого органу, в цьому випадку Головне управління МВС України в Івано-Франківській області із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати грошової допомоги, який направляється МВС для прийняття відповідного рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги.
Так, на Головне управління МВС України в Івано-Франківській області покладено обов'язок направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства внутрішніх справ України віднесено прийняття відповідного рішення.
Таким чином, компетентним органом з прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, є Міністерство внутрішніх справ України, яким питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у встановленому законодавцем порядку не вирішувалося.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі № 300/5427/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар