03 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/254/24 пров. № А/857/11895/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Меламеда Вадима Борисовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Меламеда Вадима Борисовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. про визнання дій та бездіяльності протиправними, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Смокович В.І.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08.04.2024р. м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
07.01.2024р. (реєстраційна позначка суду першої інстанції - 08.01.2024р.) за допомогою системи «Електронний суд» представник ОСОБА_2 , діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо непризначення пенсії позивачу;
скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Волинській обл. № 155250021738 від 06.04.2023р. стосовно відмови у призначенні пенсії;
зобов'язати ГУ ПФ України у Волинській обл. призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.03.2023р., здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.1-26).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) (а.с.58 і на звороті).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.61-64).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Меламед В.Б., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.67-77, 109-117).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсію. Також звернення представника позивача із такою заявою не розцінено судом як звернення особи за призначенням пенсії в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, в силу діючого закону пенсійний орган повинен був в автоматичному режимі здійснити призначення спірної пенсії, при цьому ОСОБА_1 досягла необхідного віку та має відповідний страховий стаж. У свою чергу, отримавши відповідні документи, відповідач не вжив заходів для їх належної перевірки шляхом скерування запитів тощо.
Також під час вирішення спору суд не врахував усталену практику суду касаційної інстанції вирішення спорів по аналогічній категорії справ.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон (а.с.33).
28.09.1998р. позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де перебуває і на теперішній час.
Представник позивача за довіреністю звернувся до відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявою при призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с.27-28).
Відповідно до розписки-повідомлення заяву та документи прийнято 30.03.2023р. і зареєстровано за № 2245 (а.с.29).
До поданої заяви додані наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт або ID-картка або посвідка; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000р.; довідка про прийняття на роботу (навчання) (а.с.44); свідоцтво про шлюб (а.с.31); трудова книжка (а.с.35-43) та інші документи.
Рішенням ГУ ПФ України у Волинській обл. № 155250021738 від 06.04.2023р. відмовлено у призначенні пенсії за віком; до страхового стажу позивача не зараховано період з 20.10.1986р. по 10.09.1998р. згідно копії довідки № 05.50./89 від 03.07.2019р., оскільки документи про стаж надаються тільки в оригіналах, а також документи на призначення пенсії подані по довіреності ОСОБА_3 в порушення вимог ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.30).
Розглядуваний спір стосується правомірності рішення ГУ ПФ України у Волинській обл. № 155250021738 від 06.04.2023р. про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, при цьому причинами такої відмови є непідтвердження страхового стажу та подача документів не особисто заявником чи її законним представником.
Приймаючи рішення та відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції керувався тим, що згідно вимог ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Також пунктом 1.1 Порядку № 22-1 визначено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Таким чином Порядок № 22-1 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначав такі альтернативні способи подання заяви про призначення пенсії:
шляхом особистого безпосереднього звернення із заявою у паперовій формі до сервісного центру - структурного підрозділу територіального органу ПФ України, який здійснює прийом та обслуговування громадян;
дистанційно - шляхом звернення із заявою в електронній формі через особистий електронний кабінет на вебпорталі або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України.
Згідно з п.п.2.9, 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України.
Отже, нормами Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 не передбачена можливість звернення застрахованої особи за призначенням пенсії вперше через представника за довіреністю.
Позивач ОСОБА_1 особисто не зверталася до органів ПФ України із заявою про призначення їй пенсії за віком через сервісний центр, особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг ПФ України, через засоби Порталу Дія.
Також наявність в ОСОБА_3 довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 не дає їй права на звернення із заявою про призначення пенсії останній, оскільки ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV та Порядок № 22-1 передбачають лише особисте звернення застрахованої особи (або законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи) із заявою про призначення пенсії, з належним документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Аналіз розписки-повідомлення не дає можливості встановити факт подачі документів в оригіналі, так як відсутні будь-які відомості чи відмітки щодо такого надання.
З урахуванням вищевикладених мотивів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позивачу вимоги щодо визнання дій та рішення ГУ ПФ України у Волинській обл. № 155250021738 від 06.04.2023р. стосовно відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , та бездіяльність відповідача щодо непризначення такої пенсії протиправними.
Щодо решти позовних вимог суд зауважив, що такі не підлягають задоволенню у зв'язку із відсутністю підстав для скасування рішення ГУ ПФ України у Волинській обл.
Між тим, наведені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не у повній мірі відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996р., ратифікована Законом України № 137-V від 14.09.2006р., яка набрала чинності з 01.02.2007р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Щодо тверджень відповідача в частині того, що заява про призначення пенсії за віком до органу, що його призначає, подається особисто пенсіонером або її опікуном, піклувальником, тобто, його законним представником, а не представником за довіреністю, колегія суддів підкреслює наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною третьою ст.4 вказаного Закону встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 наведеного Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФ України та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч.1 ст.44 вказаного Закону призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р.
Відповідно до п.1.9 цього Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу).
Пунктом 2.1 вказаного Порядку визначено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.
Згідно з п.2.22 зазначеного Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»), тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист).
Відповідно до п.2.22 вказаного Порядку при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає кваліфікований електронний підпис. У випадку звернення за призначенням пенсії через вебпортал з використанням електронної системи BankID для виплати пенсії заявник або представник заявника, який діє на підставі довіреності, посвідченої нотаріально, законний представник пред'являє до органу, що призначає пенсію, оригінали сканованих копій документів, що підтверджують право на пенсію.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст.46 Конституції України.
З пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009р. № 25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо призначення пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Водночас, норми Порядку №22-1 (у редакції постанов правління ПФ України № 13-1 від 07.07.2014р. та № 25-1 від 16.12.2020р.) не містять обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін «заявник» дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним Судом України в основу рішення від 07.10.2009р. № 25-рп/2009.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.01.2022р. в справі № 280/4551/21.
Наведені норми Порядку № 22-1 вже були предметом тлумачення Верховного Суду. Зокрема, в постановах від 17.07.2018р. (справа № 211/1789/17(2-а/211/116/17)) та від 31.01.2019р. (справа № 520/9721/16-а) Верховний Суд зазначив, що цією нормою передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФ України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Таким чином, твердження відповідача ГУ ПФ України у Волинській обл. в частині необхідності особистого звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком слід вважати помилковими.
Звідси, відповідачем ГУ ПФ України у Волинській обл. протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, з вищевикладених підстав.
В частині тверджень відповідача про непідтвердження страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, колегія суддів керується таким.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено порядок обчислення страхового стажу. Страховий стаж - це період (строк), упродовж якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами ПФ України відповідно до вимог Закону № 1058-IV за відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з ст.62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», якою регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п.3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.18 зазначеного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Із наведених законодавчих норм слідує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Також тривалість страхового стажу для визначення права на призначення пенсії визначається: до 01.01.2004р. - на підставі документів про стаж, що визначені постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а періоди роботи, починаючи з 01.01.2004р., - за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, на виконання Указу Президента України № 401 від 04.05.1998р. та постанов КМ України № 794 від 04.06.1998р., № 832 від 08.06.1998р. персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2002р., обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період після 01.07.2000р. за даними системи персоніфікованого обліку (п.3 постанови КМ України № 794 від 04.06.1998р.).
З урахуванням викладеного, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000р. є обов'язковим; при підтвердженні страхового стажу, зокрема, у період з 01.07.2000р. по 31.12.2003р. за даними трудової книжки, підлягають звірці з відомостями персоніфікованого обліку.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач ГУ ПФ України у Волинській обл. відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв'язку з відсутністю в останньої необхідного страхового стажу (після досягнення пенсійного віку 65 років за наявності страхового стажу в період з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. - не менше 15 років).
При цьому, у рішенні № 155250021738 від 06.04.2023р. про відмову в призначенні пенсії зазначено, що не зараховано період роботи з 20.10.1986р. по 10.09.1998р. згідно з копії довідки № 05.50./89 від 03.07.2019р., оскільки документи подаються тільки в оригіналах.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р., (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем ГУ ПФ України у Волинській обл. своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу. Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу відповідного періоду роботи, будь-яких додаткових документів не вимагав, жодних дій для їх самостійного отримання не вчиняв.
За таких обставин позивач не може бути позбавлена права на призначення пенсії в зв'язку з незарахуванням до страхового стажу спірного періоду, позаяк зі свого боку позивач вчинила всі залежні від неї дії та надала усі можливі та наявні у неї документи.
Системний аналіз норм пенсійного законодавства дає підстави для висновку, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії відповідач зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган ПФ України обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Разом з тим, сам факт невжиття відповідачем ГУ ПФ України у Волинській обл. необхідних заходів для перевірки правильності обчислення стажу не може призводити до уникнення обов'язку проведення повної перевірки: стажу роботи в КП «Міська клінічна інфекційна лікарня», сплати страхових внесків, справжності представленої довідки № 05.50./89 від 03.07.2019р. тощо.
При цьому, важливим у цій ситуації є поведінка самого відповідача ГУ ПФ України у Волинській обл., який не роз'яснив позивачу/її представнику необхідність збору та представлення відповідних документів, а також не звернувся самостійно з запитом про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, однак прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії.
В частині вирішення вимог про зобов'язання відповідача ГУ ПФ України у Волинській обл. призначити позивачу пенсію за віком колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до вимог процесуального закону суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту в цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення спірної пенсії.
Разом з тим, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови в призначенні пенсії стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні № 155250021738 від 06.04.2023р. Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої пенсії.
Вказані дії (в тому числі перевірка заявленого стажу) належать до повноважень пенсійного органу і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення пенсії за віком.
Отже, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву представника позивача про призначення їй пенсії за віком.
Також покладання такого зобов'язання на пенсійний орган буде призводити до відновлення права позивача на пенсійне забезпечення, сприятиме своєчасному вирішенню спірного питання і унеможливить виникнення умов для безпідставної тяганини через дії відповідача, який свої висновки про відмову в призначенні пенсії сформував непослідовно, нечітко і неповно.
При повторному розгляді заяви позивача також в обов'язковому порядку повинні бути враховані відповідачем ГУ ПФ України у Волинській обл. висновки судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України.
Стосовно решти вимог колегія суддів враховує, що оскільки відповідач ГУ ПФ України у Волинській обл. не приймав рішень про відмову у виплаті пенсії на вказаний у заяві від 30.03.2023р. банківський рахунок, а тому такі вимоги слід вважати передчасними.
Окрім цього, визначальними обставинами для виплати компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Звідси, право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та в разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Отже, вищевказані вимоги не підлягають до задоволення з вищевикладених мотивів.
Вирішуючи наведений спір, апеляційний суд надає перевагу найбільш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, у зв'язку з чим дійшов до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, з вищенаведених мотивів. Враховуючи викладене, належить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України у Волинській обл. № 155250021738 від 06.04.2023р. про відмову в призначенні пенсії за віком;
зобов'язати ГУ ПФ України у Волинській обл. повторно розглянути заяву представника ОСОБА_3 , діючої на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , від 30.03.2023р. (зареєстровано за № 2245) про призначення пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення;
решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки його висновки не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.
Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФ України у Волинській обл. судові витрати в розмірі 968 грн. 96 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви (а.с.3, 56) та 1453 грн. 44 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.118).
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача всю суму сплаченого судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних та апеляційних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено на користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується виключно із способом захисту порушених прав. Також з таких умов правильним є застосування принципу визначення розміру судових витрат (виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог, який стосується часткового задоволення судом вимог немайнового характеру, за якого визначити у відсотковому відношенні суму судового збору є неможливо).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Меламеда Вадима Борисовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024р. в адміністративній справі № 140/254/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов представника адвоката Меламеда Вадима Борисовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. № 155250021738 від 06.04.2023р. про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. повторно розглянути заяву представника ОСОБА_3 , діючої на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1 , від 30.03.2023р. (зареєстровано за № 2245) про призначення пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кравчука, буд.22В; код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 968 грн. 96 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1453 грн. 44 коп., всього - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 03.10.2024р.