24 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4305/24 пров. № А/857/16762/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Коць Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2024 року у справі № 380/4305/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Львівська митниця, Галицька митниця Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною (головуючий суддя першої інстанції - Зубачик Н.Б., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 13.06.2024), -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бандирський А.С., звернулася до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить визнати протиправною бездіяльність державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Курмана Богдана Григоровича, яким було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61664562 від 09.04.2020, та ОСОБА_2 , який веде виконавче провадження № 61664562 від 09.04.2020 в даний час.
Бездіяльність полягає в тому, що державними виконавцями не здійснено опис та арешт майна, яке підлягає конфіскації в дохід держави відповідно до постанови Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2020 у справі № 461/917/20, не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження; не передано дане майно на зберігання зберігачу; не здійснено реалізацію даного майна шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною та зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: здійснити опис та арешт майна, яке підлягає конфіскації в дохід держави відповідно до постанови Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2020 у справі № 461/917/20; передати дане майно на зберігання зберігачу; здійснити реалізацію даного майна шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
В обґрунтування позову покликається на те, що є вона є боржником у виконавчому провадженні № 61664562 з примусового виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2020 у справі № 461/917/20. Позивач стверджує, що державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допущено протиправну бездіяльність, так як понад три роки рішення суду не виконане, а вилучений товар не конфіскований в дохід держави. Просила позов задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.06.2024 р. позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Курмана Богдана Григоровича, яким було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61664562 від 09.04.2020, та ОСОБА_2 , який веде виконавче провадження № 61664562 від 09.04.2020 в даний час; зобов'язано відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити реалізацію даного майна шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, його висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не взяв до уваги, що на момент ухвалення рішення по справі вже тривала процедура примусової реалізації описаного майна на електронних торгах через систему електронних торгів «СЕТАМ» (відомості про електронні торги є у відкритому доступі, про пx хід можна ознайомитися за посиланнями https://setam.net.ua/auction/549234). Перші торги з реалізації майна було призначено на 17.06.2024.
На думку апелянта, вказані обставини свідчать про те, що станом на момент ухвалення рішення по справа державний виконавець вжив вичерпних заходів щодо здійснення примусової реалізації арештованого майна. Також відповідач скористався правом на подачу відповідних письмових пояснень на адресу суду першої інстанції 12.06.2024 через систему «Електронний суд» (докази направлення надаються). Таким чином, державний виконавець в рамках виконавчого провадження вжив вичерпних заходів щодо звернення стягнення на майно, що дохід підлягає конфіскації в держави, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У зв'язку із цим просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2024 року у справі № 380/4305/24, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2024 року у справі № 380/4305/24 - без змін.
Представник апелянта під час судового засідання підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, у позові - відмовити.
Позивачка та її представник просили здійснювати судовий розгляд без їхньої участі.
Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. (ч. 7 ст. 287 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено і з матеріалів справи слідує, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2020 у справі № 461/917/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, що був предметом порушення митних правил, а саме 39006,39 грн. та конфіскації в дохід держави предмету порушення митних правил, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №4012/20900/19 від 21.10.2019 р., а саме:
тапочки т.м. BIXTRA, арт. L19606 в кількості 12 шт.;
Шкарпетки т.м. BIXTRA в асортименті, арт. НL1901 в кількості 12 шт.;
Шкарпетки т.м. BIXTRA в асортименті, арт. НL1902 в кількості 12 шт.;
Шкарпетки т.м. BIXTRA в асортименті, арт. НL1914 в кількості 12 шт.;
Бюстгальтер т.м. HAN в асортименті, арт. W402 в кількості 33 шт.;
Бюстгальтер т.м. HAN в асортименті, арт. W403 в кількості 36 шт.;
Штани сірого кольору без маркування 12 шт.;
Лосини т.м. BIXTRA, арт. F067 в кількості 3 шт.;
Лосини т.м. BIXTRA, арт. 5068 в кількості 11 шт.;
Труси чоловічі т.м. MEN UNDERWEAR в асортименті, арт. HW1906 в кількості 24 шт.;
Труси чоловічі т.м. MEN UNDERWEAR в асортименті, арт. HW1912 в кількості 24 шт.;
Труси чоловічі т.м. CALIWEN KAILE в асортименті, в кількості 60 шт.;
Труси жіночі т.м. HAN в асортименті, арт. J4744 в кількості 96 шт.;
Топ спортивний т.м. BIXTRA в асортименті, арт. 0327 в кількості 24 шт.;
Топ спортивний т.м. BIXTRA в асортименті, арт. 0323 в кількості 6 шт.;
Топ спортивний т.м. BIXTRA в асортименті, арт. 0429 в кількості 11 шт.;
Труси жіночі т.м. HAN в асортименті, арт. J4563 в кількості 48 шт.;
Труси чоловічі т.м. CALIWEN KAILE в асортименті, в кількості 12 шт.;
Бюстгальтер т.м. YALISI в асортименті, арт. А902 в кількості 24 шт.;
Бюстгальтер т.м. YALISI в асортименті, арт. 9083 в кількості 12 шт.;
Труси жіночі в асортименті без маркування, в кількості 120 шт., загальною кількістю 604 штуки та вартістю 39006,39 грн. /а.с.103-105/.
09.04.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Курманом Б.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61664562 з примусового виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2020. Боржником у виконавчому провадженні ВП №61664562 є ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Стуса. Стягувачем у виконавчому провадженні ВП №61664562 є Галицька митниця Держмитслужби, адреса: Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ: 43348711. Відомості про ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні АСВП №61664562 від 09.04.2020 внесені до Єдиного реєстру боржників /а.с.25/.
02.07.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №61664562, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: 274.85 грн./а.с.26/.
02.07.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Курманом Б.Г. винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні у виконавчому провадженні ВП №61664562, якою призначено підприємство громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення» /а.с.27-28/.
10.04.2024 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом Н.О. проведено опис майна, що підлягає конфіскації в дохід держави, що підтверджується постановою. Відповідальним зберігачем товару призначено представника Львівської митниці ОСОБА_3 /а.с.108-111/.
18.04.2024 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом Н.О. з метою визначення вартості описаного майна для його подальшої реалізації винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні /а.с.112-114/.
Відтак, станом на день розгляду справи, виконавче провадження не завершене, постанова Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2020 у справі №461/917/20 в частині конфіскації товару в дохід держави є не виконаною.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково з тих підстав, що реалізацію товару, який був предметом порушення митних правил та який було вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №4012/20900/19 від 21.10.2019, не проведено, що свідчить про невиконання постанови суду та порушення прав та інтересів ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч.ч. 4, 8 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.4 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 5 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.7 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Згідно ч.1 ст.58 ЗУ «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЗУ «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Згідно ст.62 ЗУ «Про виконавче провадження» виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 № 1724 затверджено Порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митницями майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним.
Відповідно до п. 5 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митницями майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, вилучене митницями майно зберігається у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.
Згідно п. 9 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митницями майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, державний виконавець у п'ятиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний провести опис майна, що підлягає конфіскації, про що винести постанову про опис та арешт майна. Опис майна проводиться за участю представника митниці, який передає державному виконавцю супровідну документацію на майно, що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такої документації.
Конфісковане майно передається на зберігання особі, що призначена державним виконавцем у постанові про опис та арешт майна, під розписку. Представник митниці може бути призначений зберігачем майна у разі зберігання конфіскованого майна у власному приміщенні (на майданчику) митниці до моменту передачі майна для реалізації, знищення, утилізації, переробки або безоплатної передачі. Передача майна зберігачеві (крім митниці) оформлюється актом приймання-передачі, який підписується представниками митниці, зберігача та державним виконавцем. Митниця оформлює видаткову накладну на конфісковане майно, яке представник зберігача отримує на підставі матеріальної довіреності за встановленою формою.
Відповідно до п.10 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митницями майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, державний виконавець зобов'язаний підготувати документи для передачі майна на реалізацію у строк до п'яти робочих днів з дня надходження від митниці погодження звіту про оцінку майна.
Як слідує з матеріалів справи, з моменту відкриття виконавчого провадження №61664562, а саме з 09 квітня 2020 року державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) допущено протиправну бездіяльність щодо вживання заходів до примусового виконання рішення, та здійснення ефективних та своєчасних виконавчих дій, оскільки опис та арешт майна, що підлягає конфіскації відповідно до постанови суду, не був проведений державним виконавцем у п'ятиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження та станом на день розгляду справи у суду відсутня інформація щодо реалізації конфіскованого майна, та відповідно виконання постанови суду від 04.02.2020.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом Н.О. проведено опис майна, що підлягає конфіскації в дохід держави та визначено відповідального зберігача товару лише 10.04.2024, тобто фактично через чотири роки після відкриття виконавчого провадження, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у недотриманні норм Закону України «Про виконавче провадження».
Так, з матеріалів виконавчого провадження колегія суддів вбачає протиправну бездіяльність державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягала у довготривалому не вчиненню дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо опису та арешту майна, яке підлягає конфіскації, та його реалізації, що підтверджується матеріалами справи.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом Н.О. 10.04.2024 проведено опис майна, що підлягає конфіскації в дохід держави, та визначено відповідального зберігача товару.
Однак, з матеріалів справи колегія суддів встановила, що реалізацію товару, який був предметом порушення митних правил та який було вилученого згідно протоколу про порушення митних правил № 4012/20900/19 від 21.10.2019, не проведено, що свідчить про невиконання постанови суду та порушення прав та інтересів ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зауважує, що вищевказані дії проведені державним виконавцем лише у квітні 2024, після відкриття 29.03.2024 Галицьким районним судом м. Львова провадження у даній справі, тоді як виконавче провадження ВП № 61664562 з примусового виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2020 року у справі №461/917/20 відкрито 09.04.2020, тобто вищевказані виконавчі дії були проведені державним виконавцем через 4 роки після відкриття виконавчого провадження, хоча відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження, а відповідно до п.9 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митницями майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 №1724, державний виконавець у п'ятиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний провести опис майна, що підлягає конфіскації, про що винести постанову про опис та арешт майна.
Отже, враховуючи, що встановлено протиправну бездіяльність державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не здійснення опису, арешту та реалізації конфіскованого майна боржника, та з огляду на те, що реалізацію майна досі не вчинено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити реалізацію майна шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Що стосується доводів апелянта про те, що суд не взяв до уваги, що на момент ухвалення рішення по справі вже тривала процедура примусової реалізації описаного майна на електронних торгах через систему електронних торгів "СЕТАМ" та перші торги з реалізації майна було призначено на 17.06.2024, то апеляційний суд вважає такі необґрунтованими, оскільки здійснення державним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на реалізацію конфіскованого майна, після відкриття провадження у даній справі, не може бути підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2024 року у справі № 380/4305/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 02.10.2024