03 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5176/24 пров. № А/857/16085/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року (ухвалене головуючим - суддею Кузан Р.І. у м. Львові) у справі № 380/5176/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 3661,22 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що станом на 12.02.2024 податковий борг відповідачки становить 3661,22 грн. і такий, як зазначив позивач, виник у зв'язку із несплатою у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 2816,32 грн та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 844,90 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - платника податку ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 3661 грн 22 коп.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату розгляду справи вказаний в позовній заяві податковий борг відповідачки перед бюджетом в сумі 3661,22 грн. залишається непогашеним. Доказів протилежного суду не подано.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила відповідачка, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що відповідачка - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області про податкову заборгованість від 19.02.2024 № 1425/5/13-01-13-03 податковий борг ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 16.02.2024 становить 3661,22 грн та складається з: податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування - 2816,32 грн; військового збору - 844,90 грн, який виник на підставі податкової декларації від 16.01.2018.
Відповідачці направлялась податкова вимога форми «Ф» №17613-17 від 13.02.2018. З часу направлення податкової вимоги податковий борг відповідачка не погасила.
Оскільки відповідачка суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатила, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.2 ст. 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п.п. «е» п. 176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Разом з цим, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно з довідки Головного ДПС у Львівській області про податкову заборгованості ОСОБА_1 від 19.02.2024 № 2306/5/13-01-13-03, станом на 16.02.2024 податковий борг відповідачки становить 3661,22 грн.
На підставі долучених до позову документів суд встановив, що податкова заборгованість на вказану вище суму виникла з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.
Відповідачці направлялась податкова вимога форми «Ф» №17613-17 від 13.02.2018. З моменту виставлення податкової вимоги, податковий борг ОСОБА_1 не був погашений в повному обсязі.
Доводи апелянта в частині того, що довідка про податкову заборгованість стосується ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки має місце описки, але додатково зазначено РНОКПП НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .
Щодо доводів скаржниці, що долучена копія «Податкової декларації про майновий стан і доходи» за 2016 рік, не містить підпису платника податків або особи, яка має повноваження діяти від її імені, то такі спростовуються матеріалами справи, оскільки згадана декларація подана в електронному варіанті із застосування електронного підпису.
Щодо пропуску строку звернення до суду з позовом то колегія суддів вважає такі висновки апелянта помилковими з огляду на таке.
Згідно з п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану - пункт 2 розділу II Закону № 2120-IX від 15.03.2022).
На підставі Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента» «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан.
Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (термін дії продовжено), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами.
Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою постановлено внести зміни до статті 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п.п. 95.1, 95.2 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи наведене вище і те, що станом на дату розгляду справи вказаний в позовній заяві податковий борг відповідачки перед бюджетом в сумі 3661, 22 грн залишається непогашеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Відтак, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі № 380/5176/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш