Справа № 560/7794/24
03 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Граб Л.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сушка О.О. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Крупи Олександра Володимировича про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності,
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Крупи Олександра Володимировича про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, задоволено частково.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач та відповідач-Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржили його в апеляційному порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючої судді Білої Л.М., суддів: Гонтарука В.М., Матохнюка Д.Б.
03 вересня 2024 року головуючим суддею Білою Л.М. подано заяву про самовідвід.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 про самовідвід.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Сушко О.О.-головуючий суддя, судді-Гонтарук В. М. та Матохнюк Д.Б.
Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.09.2024 в режимі відеоконференції.
12 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді - Сушка О.О.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду 16 вересня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено, постановлено розгляд справи продовжити в тому ж складі.
В судовому засіданні, яке відбулося 17.09.2024, оголошено перерву, без визначення дати наступного судового засідання.
30.09.2024 до суду повторно надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді -Сушка О.О.
В обґрунтуванні вказаної заяви позивач зокрема зазначила про те, що судом в ухвалі від 16 вересня 2024, якою відмовлено в задоволенні заяви про відвід, умисно невірно вказано дату надходження заяви про відвід-13.09.2024, тоді як остання подана 12.09.2024, а також вказано, що судове засідання у справі призначено на 16.09.2024 о 11:30 год.-тоді як згідно ухвал про відкриття апеляційне провадження, датою судового засідання вказано 17.09.24 року. При цьому, заява про відвід від 12.09.2024 подана за 5 календарних та за три робочих дні до судового засідання, однак не була передана на розгляд і вирішення питання відводу іншим суддею.
Крім того, позивач звернула увагу на те, що суд необгрунтовано відмовив їй у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, дійшовши до безпідставного висновку про те, що вона зловживає своїми правами.
Також, однією з підстав для відводу зазначено, що ОСОБА_3 приймав участь у розгляді справ №560/4755/20 та № 686/10057/16-а, судові рішення по яких скасовані судом касаційної інстанції, а у у справі 560/4292/23 (постанова від 19.07.2023), проявляв агресію і ненависть.
ОСОБА_1 вказала і на те, що у Вищій раді правосуддя перебуває її скарга від 21.07.2023 щодо суддів Сушка О.О., Залімського І.Г. та ОСОБА_4 .
На переконання заявниці, підставою для відводу є також та обставина, що під головуванням судді Сушка О.О. розглядалася тотожна справа за її позовом, у задоволенні якого відмовлено.
ОСОБА_1 наголосила, що підставою для відводу у заяві від 12.09.2024 є категорична недовіра судді ОСОБА_3 .
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сушка О.О. та відмовлено у її задоволенні.
Справу №560/7794/24 передано для вирішення питання про відвід, судді, що визначається у порядку, встановленому статтею 31 КАС України.
Автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями, головуючим суддею для вирішення питання про відвід визначено суддю Граб Л.С.
Відповідно до п.2 та п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід повинен бути вмотивованим.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Загальна декларація з прав людини (ст.10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.
Зокрема, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення ЄСПЛ по справі Веттштайн проти Швейцарії та у п.50 рішення ЄСПЛ по справі Білуха проти України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
В свою чергу, Верховним Судом в ухвалі від 01.11.2019 у справі №826/2831/18 зауважено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, “має не лише здійснюватися правосуддя-ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі “Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі “Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
Таким чином, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
При цьому, прийняття суддею (судом) процесуальних дій, передбачених КАС України, під час апеляційного розгляду, є здійснення судом правосуддя і не є обставиною, що свідчить про упередженість судді.
За правилами частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Так, у заяві про відвід, заявник посилається на той факт, що суддею Сушком О.О., в ухвалі від 16 вересня 2024, якою відмовлено в задоволенні заяви про відвід, умисно невірно вказано дату надходження заяви про відвід-13.09.2024, тоді як остання подана 12.09.2024, а також вказано, що судове засідання у справі призначено на 16.09.2024 о 11:30 год.-тоді як згідно ухвал про відкриття апеляційне провадження, датою судового засідання вказано 17.09.2024 року.
Вказане свідчить, що вищезазначені доводи заявника фактично зводяться до незгоди з процесуальними діями (рішеннями) судді у рамках розгляду справи №5607794/24, зокрема і з висновками суду, викладеними в ухвалі від 16.09.2024.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що Верховним Судом скасовано ряд судових рішень, прийнятих суддею Сушком О.В., в тому числі і у справах з подібним предметом позову, то як зазначено вище, такі не можуть слугувати підставами для відведення судді як такі, що викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді, оскільки за правилами частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з прийнятим рішенням суду не може бути підставою для відводу.
Не є підставою для відводу судді і наявність дисциплінарної скарги, поданої ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя.
Інших обставин, які б могли викликати сумнів в необ'єктивності і неупередженості судді, заявником не наведено.
При цьому, будь-які докази, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Сушка О.О. у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді при розгляді даної справи, у матеріалах справи та доводах заяви про відвід судді відсутні.
Варто звернути увагу і на те, що як свідчать відомості КП ДСС Сьомого апеляційного адміністративного суду, заява ОСОБА_1 про відвід судді Сушка О.О. від 12.09.2024, надійшла до суду через систему "Електронний суд" о 20:41:31, тобто після закінчення робочого дня, а відтак не могла бути зареєстрована та передана судді раніше наступного дня. А описка, допущена в ухвалі від 16.09.2024, в подальшому виправлена (ухвала від 17.09.2024).
Враховуючи вищезазначене, приходжу до висновку, що наведені у заяві про відвід обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді Сушка О.О. як такі, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сушка О.О. від розгляду справи №560/7794/24.
Справу №560/7794/24 передати до відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду для передачі її попередньо визначеній колегії суддів.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Граб Л.С.