Справа № 600/7043/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
03 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Харківської області за період з 29 березня до 3 липня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 29 березня до 3 липня 2023 року включно з розрахунку 100000грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 . У період з 29.03.2023р. по 03.07.2023р. приймав безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації на території Харківської області. У вказаний період на підставі бойових розпоряджень командира бригади спеціального призначення від 29.03.2023р., 17.04.2023р., 10.05.2023р., 12.06.2023р. позивачу в складі батальйону, в якому він проходив військову службу, ставились бойові завдання "щодо ведення оборонного бою в смузі оборони бригади, а саме перейти до оборони на першому рубежі оборони бригади, на лінії бойового зіткнення з противником з переднім краєм по рубежу:....". Позивач повідомив, що відповідачем протиправно не виплачено йому в повному розмірі додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення у складі військової частини НОМЕР_1 безпосередньо в районі ведення бойових дій.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №13 від 13.02.2023р. з лютого 2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника штабу - першого заступника командира НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони, ВОС-0210003 (а.с. 12).
У період з 29.03.2023 по 03.07.2023 позивач перебував в складі військової частини НОМЕР_2 на території Харківської області з метою виконання бойових завдань на підставі бойових розпоряджень командира бригади спеціального призначення від 29.03.2023р., 17.04.2023р., 10.05.2023р., 12.06.2023р. В складі батальйону (військової частини), в якому він проходив військову службу, ставились бойові завдання щодо "ведення оборонного бою в смузі оборони бригади, а саме перейти до оборони на першому рубежі оборони бригади, на лінії бойового зіткнення з противником з переднім краєм по рубежу:...." (а.с.13-16).
Довідкою форми 5, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 з 13.02.2023 по даний час і приймає участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ (а.с.26).
Військова частина НОМЕР_2 , в складі якої позивач проходить безпосередню службу, знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , тобто відповідача, що не заперечується учасниками справи у заявах по суті.
У відповідності до розрахунку військової частини НОМЕР_1 нарахованих і виплачених сум ОСОБА_1 , останньому виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрівів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану": за березень - 26 129,03 грн; за квітень - 30 000 грн; за травень - 30 000 грн; за червень - 24 000 грн; за липень - 30 000 грн; за серпень - 13 548,39 грн (а.с.25).
У адвокатському запиті ОСОБА_2 , направленого відповідачу в інтересах військовослужбовця, зокрема, було порушено питання щодо поданої останнім заяви про нарахування і виплату додаткової винагороди в розмірі 100000грн за період виконання бойових завдань з 29.03.2023 по 03.07.2023 та результатів її розгляду (а.с.21-22).
У відповідь на запит адвоката, військова частина НОМЕР_1 зазначила, що у період з 29.03.2023 по 03.07.2023 на територіальні громади Харківської області, де військова частина НОМЕР_2 здійснює заходи необхідні для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації, не поширюється визначення району ведення воєнних (бойових) дій згідно наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України №89 від 01.04.2023р., №111 від 01.05.2023р., №147 від 01.06.2023р., №183 від 01.07.2023р. та №210 від 01.08.2023р. У зв'язку з цим, військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивач, мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі лише 30 000грн. З цих підстав відповідач вважає, що в задоволенні позову слід відмовити (а.с.23-24).
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в підвищеному розмірі у період з 29.03.2023 по 03.07.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду докази про наявність бойового наказу, журналу бойових дій або іншого рапорту безпосереднього командира про обставини "безпосередньої участі в період з 29.03.2023 по 03.07.2023 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів", а не лише виконання бойових завдань. А тому у військової частини НОМЕР_1 не було підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди саме в розмірі 100000 грн, визначеної пунктом 1-1 Постанови №168. Відтак, відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди.
Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
Загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XI).
Частинами 2, 3 ст. 9 цього Закону №2011-XI визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.9 цього Закону №2011-XI грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 ч.4 ст.9 цього Закону №2011-XI передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.
Згідно із п.2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про ведення в Україні воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який триває до теперішнього часу.
Також, вказаним Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про ведення в Україні воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
- військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;
- у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
На виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64 та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми Є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згодом, (у межах спірного періоду), постановами Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1066, від 08.10.2022 №1146, від 20.01.2023 №43 до постанови №168 були внесені зміни, разом з тим, вищевказані положення пункту 1 постанови №168 щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) змін не зазнали.
Пунктом 2-1 постанови №168 передбачено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 №44 "Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, доповнено Порядок Розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", який застосовується з 01.02.2023.
У пункті 2 Розділу XXXIV зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:
- 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
- 50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Позивач вважаючи наявність у нього права на виплату йому додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 29.03.2023 по 03.07.2023 в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, серед іншого, посилається на витяг з наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони "Захід", витяги з бойового розпорядження командира 1 обр СпП, витяги з журналубойових дій військової частини НОМЕР_2 .
Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, довідкою військової частини НОМЕР_2 від 25.07.2023 №330 підтверджується, що позивач перебуває на військовій службі та з 13.02.2023 по даний час приймає участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Згідно відомостей з бойових розпоряджень від 29.03.2023, від 17.04.2023, від 10.05.2023, від 12.06.2023 97 окремий батальйон ТРО виконували завдання з ведення оборонного бою в смузі оборони бригади, райони оборони батальйонів, в населених пунктах Бударки, Мала Вовча, Іванівка, Нестерне, Красний Яр, Покаляне (Чугуївський район Харківської області).
Отже, в період з 29.03.2023 по 03.07.2023 позивач проходив службу та виконував завдання у населених пунктах поза межами районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України.
В силу приписів пункту 1-1 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (Порядок №260) на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Наказом Міністерства оборони України №98 від 01.04.2022 визначено, що коментований пункт 17 розділу І Порядку №260 - застосовується з 24 лютого 2022 року.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, Міністром оборони України 23.06.2022 видано Окреме доручення №912/з/29 (далі - Окреме доручення №912/з/29).
Приписами пункту 3 Окремого доручення №912/з/29 встановлено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Разом з цим, наказами Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" від 01.04.2023 №89, від 01.05.2023 №111, від 01.06.2023 №147, від 01.07.2023 №183, від 01.08.2023 №210 для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії Російської Федерації та визначення районів ведення воєнних було встановлено конкретний перелік районів ведення воєнних (бойових) дій, при цьому в період з 29.03.2023р. по 03.07.2023р. населені пункти Чугуївського району Харківської області не віднесено до району ведення воєнних (бойових) дій.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідач нараховуючи та здійснюючи виплату позивачу у спірний період додаткової винагороди у розмірі 30000грн діяв з урахуванням наведених вище положень чинного законодавства, а відтак підстави стверджувати що відповідачем допущено протиправну бездіяльність відсутні, що не спростовано доводами апеляційної скарги.
Стосовно доводів апелянта про те, що підтвердження факту його безпосередньої участі в заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на підставі відповідних бойових розпоряджень та згідно з витягами з журналів бойових дій, то колегія суддів також не ставиться під сумнів таку участь позивача, однак наголошує, що необхідною умовою для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, як вважає позивач, а необхідним є саме безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. При цьому відповідні обставини мають бути підтверджені документально.
Тобто, необхідною умовою для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, як вважає позивач, а необхідним є саме безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Проте, в матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Між тим, судом апеляційної інстанції ухвалою від 29.05.2024 вживалися необхідні заходи з метою витребування у відповідача доказів, які були б підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн., однак відповідачем відповідні докази не долучені. Так само і позивачем не надано суду докази на підтвердження участі у бойових діях в спірні періоди.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що лише сам факт виконання підрозділами батальйону 97 об ТрО на підставі бойових розпоряджень (наказів) з 29.03.2023 по 03.07.2023, заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, не є достатньою підставою для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена абз.1 пунктом 1-1 Постанови №168.
Крім того, у спірний період позивач не був позбавлений права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та отримував її у розмірі, що відповідає характеру виконуваних ним завдань, що доводиться розрахунком військової частини НОМЕР_1 нарахованих і виплачених сум ОСОБА_1 .
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій щодо не нарахування та не виплати за період з 29.03.2023 по 03.07.2023 позивачу додаткової винагороди з розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно із п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п.1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року відповідає.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.