Справа № 120/1828/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
17 вересня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Надольна М.С.,
представника відповідача - Охрімовського Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
у лютому 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи подану скаргу апелянт вважає, що надані ним чеки підтверджують походження товару та мають необхідний перелік реквізитів, а щодо обліку товару на складі позивач зазначає, що товар зберігається за адресою здійснення господарської діяльності. Крім того, позивач наголошує на протиправному проведенні перевірки, що також підтверджує протиправність результатів її проведення та застосування штрафних санкцій.
Позивач в судове засідання не з'явився та не направив свого повноважного представника, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 09.01.2020 року, місце реєстрації АДРЕСА_1 .
ГУ ДПС у Закарпатській області на підставі направлень від 21.06.2022 року №926/07-16-07-06, від 21.06.2022 року №925/07-16-07-06, на підставі наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 31.05.2022 року №159-п провело фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності - АДРЕСА_2 у період з 05.07.2022 року по 14.07.2022 року.
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 14.07.2022 року № 001574, у якому зафіксовано, що суб'єкт господарювання не надав контролюючому органу під час проведення фактичної перевірки документи у (паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (зберігання).
Отже, проведеною перевіркою встановлені порушення п.12 ст.3 Закону №265, не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання.
На підставі акту фактичної перевірки, якими встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» винесено податкове повідомлення рішення від 15.08.2022 №0050620705 про застосування щодо позивача штрафу у розмірі 53345,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Відповідна скарга зареєстрована в ДПС за вх. №16188/6 від 03.10.2022 року.
З урахуванням вимог пункту 56.9 статті 56, пункту 102.9 статті 109, абзацу першого пункту 69, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України, рішенням ДПС від 18.10.2022 №12809/6/99-00-06-03-02-06 було продовжено строк розгляду скарги ОСОБА_1 до 01.12.2022 року.
В рамках відповідного строку 30.11.2022 року Державною податковою службою України прийнято рішення №15675/6/99-00-06-03-02-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.08.2022 №0050620705 без змін.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та діями ДПС щодо розгляду скарги на дане податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив про правомірність проведеної податковим органом перевірки та вказав, що позивачем не подано документів, які свідчать про проведення обліку позивачем товарних запасів за місцем їх продажу (господарському об'єкті) і зберігання та походження товарів, відтак контролюючий орган дійшов правомірного висновку про порушення п. 12 ст. 3 Закону №265 .
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).
Щодо правомірності проведення фактичної перевірки, суд виходить зі змісту наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області №159-п від 31.05.2022, в якому зазначено, що на підставі п.п. 20.1.10 пункту 20.1 статті 20, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з метою належної організації заходів по контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин.
У направленнях від 21.06.2022 року зазначено, що на підставі п.п. 20.1.10 пункту 20.1 статті 20, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України Головне управління ДПС у Закарпатській області згідно наказу від 31.05.2022 №159-п проводить з 05.07.2022 проводить фактичну перевірку тривалістю 10 діб$ м. Ужгород, вул. Гвардійська, б.51ж, кафе «TERITORIA»; мета перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, наявності ліцензій патентів свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин. З вказаними наказом та направленнями позивача було ознайомлено особисто.
Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Як встановлено судом, наказ та направлення на перевірку містить посилання на підстави перевірки, визначені підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах).
Тобто, у вказаних документах міститься посилання не лише на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а безпосередньо викладений зміст підстав для проведення фактичної перевірки позивача, визначених в них. Зокрема, що стосується п. 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 ПК України, який містить дві окремі підставі для проведення перевірки, податковим органом вказано підставу, таку як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ ГУ ДПС у Закарпатській області оформлений з чітким дотриманням вимог, встановлених ст. 81 ПК України. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається.
Одночасно суд наголошує, що у постанові від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16 Верховний Суд зазначив, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.
Аналогічна позиція Верховного Суду висловлена і у постановах від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 06.07.2022 у справі №420/1242/21, від 03.11.2022 №320/8042/21 та від 19.04.2023 №360/2657/20.
Таким чином, відповідно до усталених висновків Верховного Суду оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.
В той же час позивач у позовній заяві не наводив доводів щодо правомірності проведення податковим органом перевірки, судом першої інстанції також не надавалась оцінка вказаним обставинам, тому відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, а відтак суд апеляційної інстанції також не надає оцінку зазначеним в апеляційній скарзі аргументам щодо правомірності проведення перевірки.
Переглядаючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0050620705 від 15.08.2022 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 за №261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами-підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення (далі Наказ №261).
Згідно з п. 1 Наказу №261 фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі самозайняті особи), зобов'язані вести облік доходів і витрат. На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу на виконання приписів пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язані, поряд з іншим, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
До того ж, наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 затверджено «Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб- підприємців, у тому числі платників єдиного податку», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033.
Так у розділі ІІ даного Порядку визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Згідно з п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Статтею 20 Закону №265/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно з актом перевірки від 14.07.2022 ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, а тому зобов'язаний вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та абзац 3 п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР не розповсюджується на позивача.
За приписами абзацу 2 п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов'язаний подавати до фактичної перевірки не тільки документи про «походження» товару, але й документи які окремо засвідчують обставину "облік" товарів.
Так, при проведенні перевірки позивача виявлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Вказане підтверджується відомостями (додаток до акту) про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 05.07.2022 при перевірці господарської одиниці кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_3 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 податковим органом виявлено не облікований товар на загальну суму 53345 грн (а.с.172).
Позивач не надав суду докази ведення (в паперовій чи електронній формі) Типової форми, станом на день фактичної перевірки 05.07.2022 та/або за період перевірки. Доказів представлення ведення такої Форми в момент перевірки контролюючому органу і не врахування таких останнім, матеріали справи не містять.
Колегія суддів зауважує, що наявність самих по собі документів про «походження» (придбання) товарів - видаткових накладних, без щоденного ведення (заповнення) Типової форми, не робить їх документами, які засвідчують «облік» товарних записів. Щоденне ведення платником податків коментованої Типової форми, серед іншого, і є тою формою контролюю за належним оподаткуванням господарської діяльності відповідного суб'єкта в кінці звітного податкового періоду, а наявність такого обліку за правилами Типової форми на місці здійснення торгівлі, чи в іншому місці зберігання Форми, надає можливість органам державної податкової служби при здійсненні фактичної (раптової) перевірки перевіряти обставину дотримання/не дотримання щоденного обліку первинних документів за Типовою формою, і як наслідок обліку товарних запасів, які знаходяться в місці їх реалізації.
Крім того, відповідно до абзацу 2 п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна ж норма міститься і серед переліку загальних обов'язків платника податків, які виникають при проведенні перевірки, зокрема, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПК України).
Отже, взаємна дія правових положення абзацу 2 п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР і п. 85.2 ст. 85 ПК України зобов'язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
За таких обставин, враховуючи те, що сума необлікованих товарних запасів складає 53345 грн., ГУ ДПС у Закарпатській області, відповідно до ст. 20 Закону №265/95-ВР, застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі вартості товару, а саме 53345 грн.
За таких обставин, правомірним є висновок щодо застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 53345 грн.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції встановив дійсні обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.
Не може бути скасоване правильно по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно з п. 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 02 жовтня 2024 року (суддя Ватаманюк Р.В. з 19.09.2024 по 01.10.2024 року перебував у відрядженні).
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.