Справа № 240/6053/24
Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Любов Анатоліївна
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
02 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Обґрунтовуючи поданий позов зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №240/6053/24, державний виконавець не перевірив фактичне виконання боржником постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №240/25473/22 у повному обсязі, що стало підставою звернення з вказаним позовом до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів, які підтверджують виконання рішення боржником в повному обсязі, а також не містять доказів належної перевірки державним виконавцем виконання рішення боржником в повному обсязі перед винесенням оскаржуваної постанови, а тому така підлягає скасуванню.
Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з матеріалами справи постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 року у справі № 240/25473/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю, скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області по не нарахуванню та не виплаті ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року за період служби з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткові доплати, передбачені передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року за період служби з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року
В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року, а саме в частині: "Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020-2021 роки і додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби" - залишено без змін.
В подальшому у відділі примусового виконання рішень перебував на виконанні виконавчий лист №240/25473/22, виданий 06.11.2023 Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткові доплати, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року за період служби з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року.
05.12.2023 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №73510474. Цього ж дня державним виконавцем винесені постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копії яких направлено боржнику.
21.12.2023 до відділу примусового виконання рішень від Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов лист №1573/06/01-2023, де повідомлено про те, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 в адміністративній справі №240/25473/22 ОСОБА_1 на підставі наданої Коростенським районним управлінням поліції та Відділом поліції №1 Коростенським районним управлінням поліції проведено нарахування додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 в сумі 26 553,19 грн. Із нарахованої суми утримано військовій збір 398,30 грн. Виплата нарахованої суми додаткової доплати 26 154,89 грн (після утримання обов'язкових податків і зборів) проведена 28.10.2023 платіжним дорученням №4663752 від 26.10.2023 (на суму 717,78 грн) та 13.12.2023 платіжним дорученням №4664858 від 12.12.2023 (на суму 25 436,11 грн.) шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ "Райффайзен Банк".
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 29.01.2024 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до положень пункту першого частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.
Отже, чинним законодавством визначено порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
Водночас, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, розглядаючи спірні правовідносини про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, колегія суддів враховує, що Законом України № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені названим Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Пунктом 9 частини 1 ст. 39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Так, спір у цій справі стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача.
Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, зокрема листа Головного управління Національної поліції в житомирській області від 26.03.2024 (а.с.79), що додаткова доплата за службу в особливих умовах (період карантину): за вересень 2021 року - 5731,44 грн; за жовтень 2021 року - 5147, 81 грн; за листопад 2021 року - 4848,12 грн; грудень 2021 року - 3729,82 грн; січень 2022 року - 729,73 грн; за квітень 2022 року - 6366,27 грн. Однак відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №73510474, виконавче провадження відкрито щодо виконання рішення суду про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткові доплати, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року за період служби з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року.
Отже, доплату відповідно до постанови КМУ №375 від 29.04.2020 позивачу було виплачено лише за період жовтень 2021 року - січень 2022 року та квітень 2022 року, натомість рішенням у справі №240/25473/22 зобов'язувалось здійснити позивачу такі нарахування з 18 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року. Відтак рішення у справі №240/25473/22 виконано не в повному обсязі.
Так, відповідно до 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Колегія суддів також зазначає, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, повинен пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості по нарахованій доплаті на виконання рішення суду, а й у правильності виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати за встановлений у судовому рішенні період, на час закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, на дату винесення оскаржувана постанова, якою закрито виконавче провадження, була прийнята відповідачем без повного та всебічного встановлення обставин виконання боржником судового рішення в межах змісту його резолютивної частини, а також вжиття заходів щодо роз'яснення висновків суду.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.
Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження від 29 січня 2024 року ВП №73510474 є протиправною і підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи
З урахуванням вищезазначеного, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року скасувати.
Прийняти постанову, якою позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гакальця О.О. від 29.01.2024 року ВП №73510474 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/25473/22, виданого 06.11.2023 Житомирським окружним адміністративним судом.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.