Справа № 640/4995/21 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
02 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення грошових коштів,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якому просив суд стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у 2017 році за період від 26.06.2020 по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України не виконав вчасно рішення суду від 26 червня 2020 року по справі № 640/2874/19. Позивач вказав на те, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗПП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Невиплата працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №640/4995/21 та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у 2017 році за період від 26.06.2020 по день фактичного розрахунку.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 02.10.2024.
30.08.2024, під № 34340 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 травня 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України на підставі Наказу № 395 о/c від 14.05.2015.
06 листопада 2015 року, у зв?язку із реорганізацією міліції в Національну поліцію та створенням Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ згідно Наказу УПС МВС у м. Києві від 06.11.2015 № 67 o/c.
07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію - Департамент патрульної поліції згідно Наказу НПУ від 07.11.2015 № 114 о/с.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.12.2017 р. № 552 о/с, позивача було звільнено зі служби в Національній поліції України 13.12.2017.
3 приводу непроведення остаточного розрахунку, невиплати грошового забезпечення при звільненні у 2017 році позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Так, Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26 червня 2020 року по справі № 640/2874/19 вирішив позовні вимоги задовольнити частково, а саме:
-стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) суму не виплаченої заробітної плати (грошового забезпечення) за 13 днів за грудень 2017 року, у розмірі 4427,70 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять сім грн. 70 коп.);
-стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (НОКП 3022714992) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 19.02.2019 року по 10.07.2019 року в розмірі 49675,71 грн.
У подальшому, Шостий апеляційний суд постановив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період із 19.02.2019 по 10.07.2019 в розмірі 49675,71 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період із 14 грудня 2017 року по 26 червня 2020 року в сумі 2090,14 грн.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідки про доходи позивача за 2017 рік, позивачу за період проходження служби було нараховано грошове забезпечення за останні два місяці перед звільненням: за жовтень 2017 року - 10 558,38 грн., за листопад 2017 року - 10 932,23 грн. Отже, середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням складає 352,31 грн. (21 490,61 грн. / 61 день).
Відповідно до наявного в матеріалах справи № 640/2874/19 розрахунку середнього заробітку позивача, виданого Управлінням фінансового забезпечення тa бухгалтерського обліку, розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням складає 10745 (десять тисяч сімсот сорок п?ять) грн. 31 коп.
Відповідно, середньоденна заробітна плата складає 352 грн. 31 коп. (триста п?ятдесят дві гривні 31 коп.).
Позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у 2017 році за період від 26.06.2020 по день фактичного розрахунку, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення належних працівникові сум, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Департамент патрульної поліції зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 26.06.2020.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом не враховано:
- позивач з метою виконання рішення суду у справі № 640/7874/19 не звертався до Державної казначейської служби, як це передбачають, зокрема приписи статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- судом помилково не надано оцінку та не враховано, того факту, що до Департаменту патрульної поліції не надходили заяви від стягувача щодо виконання рішення суду, також, тому факту, що у зв'язку з відсутністю інформації щодо реквізитів банківського рахунку позивача, оригіналів виконавчого документа щодо виконання рішення суду у справі № 640/2874/19, відповідач був позбавлений можливості виконати зазначене судове рішення з незалежних від нього обставин;
- разом із тим, ДПП неодноразово звертався із відповідними листами до позивача, де висловлював бажання добровільно виконати судове рішення, та просив ОСОБА_1 повідомити свої банківські реквізити для зарахування коштів, про що було повідомлено суд наданням додаткових поясненнями у справі № 640/4995/21 від 01.09.2021 із наданням відповідних копій листів, однак такі листи ОСОБА_1 або не отримував у поштовому відділенні або просто ігнорував. Крім того, ДПП звертався листом № 14731/41/5/05-2021 від 02.07.2021 доАТ «Ошадбанк» про надання інформації щодо можливості зарахування коштів на користь ОСОБА_1 на рахунок: НОМЕР_2 (на який раніше позивачу зараховувалися всі належні йому виплати), та у відповідь отримано лист № 100,16_1-04_23 від 07.07.2021 яким Департамент патрульної поліції повідомлено про відсутність можливості зарахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 . Таким чином, Департамент патрульної поліції вжив всіх можливих заходів спрямованих на виконання рішення суду та виплату належних позивачу сум;
- судом не враховано, що на розгляді Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 640/17995/19 за позовом ОСОБА_1 до ДПП про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, у випадку, можливого, задоволення судом позову про поновлення на службі (справа 640/17995/19), існує ймовірність одночасного стягнення, як середнього заробітку за час вимушеного прогулу так і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно оскаржуваного рішення суду (справа №640/4995/21) від 26.06.2020 по день фактичного розрахунку, оскільки зазначене призведе до стягнення подвійного середнього заробітку та це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату;
- з урахуванням конкретних обставин у справі, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково. Станом на 26.06.2020, позивачу не виплачено грошове забезпечення в сумі 4427,70+2090,14 = 6517,84 грн. Таким чином, з огляду на характер цієї заборгованості, справедливою, пропорційною і такою, що відповідає критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення виплати належних позивачу сум при звільненні в сумі 6517,84 грн, може вважатися виплата середнього заробітку в розмірі 3038,17 грн, який розраховано із врахуванням періоду з часу несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні (26.06.2020) по час ухвалення рішення Київським окружним адміністративним судом у даній справі (27.02.2024) та приблизного розміру майнових втрат в разі несвоєчасно отриманих сум при звільненні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським врегульовано спеціальним законодавством.
Поряд з цим, нормами спеціального законодавства не визначено питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні вказаних осіб.
За загальними правилами застосування нормативно-правових актів, норми спеціального законодавства є пріоритетними та підлягають першочерговому застосуванню. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини, то у даному випадку застосуванню підлягають положення трудового законодавства.
Згідно приписів ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 КЗпП України, передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. (Стаття 117 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3248-IV від 20.12.2005; текст статті 117 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022).
Отже, закріплені у ст. ст. 116, 117 КЗпП України, норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Як правильно виснував суд першої інстанції, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення належних працівникові сум роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Таким чином, Департамент патрульної поліції зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 26.06.2020.
У даному випадку, вказаний спір виник з підстав невчасної виплати грошового забезпечення, зокрема, Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26 червня 2020 року по справі № 640/2874/19 вирішив позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) суму не виплаченої заробітної плати (грошового забезпечення) за 13 днів за грудень 2017 року, у розмірі 4427,70 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять сім грн. 70 коп.); стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (НОКП 3022714992) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 19.02.2019 року по 10.07.2019 року в розмірі 49675,71 грн.
Шостий апеляційний суд постановив Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період із 19.02.2019 р. по 10.07.2019 р. в розмірі 49675,71 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період із 14 грудня 2017 року по 26 червня 2020 року в сумі 2090,14 грн.
Тож, за рішенням суду в справі № 640/2874/19 станом на 26.06.2020, позивачу не виплачено грошове забезпечення в сумі 4427,70+2090,14 = 6517,84 грн.
Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було розраховано розмір компенсації, яка має бути виплачена позивачу за пероід затримки розрахунку під час звільнення (лише вказано період), а також судом першої інстанції не було застосовано принцип співмірності.
Звертаючись із вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення їх точного розміру. Суд має орієнтовано оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення із вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини спору, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Виходячи із викладеного, слід дійти висновку, що з урахуванням конкретних обставин у справі, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.
Визначаючись щодо розміру середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні суд враховує, що позивач є менш захищеною по відношенню до відповідача, стороною відносин публічної служби. Водночас у вказаних відносинах і позивач має діяти добросовісно щодо реалізації свої прав, а інтереси іншої сторони мають також бути враховані.
Отже, відносини публічної служби, як різновид трудових відносин повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як відповідальність за несвоєчасний розрахунок під час звільнення спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання роботодавця виконувати зобов'язання щодо виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків службовцем.
З матеріалів справи вбачається, що з 26.06.2020 відповідач не виплатив позивачу грошове забезпечення за рішенням суду у розмірі 6517,84 грн, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 26.06.2020 по день фактичного розрахунку, що в рази перевищує невиплачену суму, з приводу якої виник даний спір.
З урахуванням принципу справедливості та істотності частки виплати (грошове забезпечення за 13 днів за грудень 2017 року, не весь заробіток) порівняно із середнім заробітком працівника та заявленим періодом відшкодування (нарахування компенсації), враховуючи невиплату відповідачем позивачу компенсації в день його звільнення за наявності законних підстав для здійснення такої виплати, та, як наслідок, не проведення повного розрахунку під час звільнення, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, проте, у розмірі, який відповідає принципу справедливості та співмірності.
Таким чином, з огляду на характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідає критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення виплати належних позивачу сум при звільненні в сумі 6517,84 грн, може вважатися виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку, який дорівнює сумі, з приводу якої виник даний спір - 6517,84 грн.
Тож, у даній частині апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Однак, колегія суддів не бере до уваги та відхиляє доводи апелянта про те, що позивач з метою виконання рішення суду у справі № 640/7874/19 не звертався до Державної казначейської служби, оскільки ініціювання процедури припусового виконання судового рішення є правом стягувача, а не його обов'язком, та не звільняє від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідач неодноразово звертався із відповідними листами до позивача, де висловлював бажання добровільно виконати судове рішення, та просив позивача повідомити свої банківські реквізити для зарахування коштів, вказане не є підставою для відмови у задоволенні вимог, позаяк належних та допустимих доказів у розумінні КАС України щодо звернення з листами до позивача відповідач не надав. Крім того, у відповіді на відзив в матеріалах справи № 640/4995/21 позивач звертав увагу як суду так і відповідача ДПП на реквізити зарплатного рахунку № UA 333226690000026209512034142 для виплати всіх належних позивачу сум.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, за наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішених позовних вимог про механізму/розміру нарахування компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у 2017 році за період від 26.06.2020 по день фактичного розрахунку.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у 2017 році за період від 26.06.2020 по день фактичного розрахунку, у розмірі 6517,84 грн (шість тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 84 коп).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Є.О. Сорочко