Справа № 640/16600/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
02 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2018 на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки № 735 від 29.11.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2018, із розрахунку 80 % сум грошового забезпечення на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 735 від 29.11.2021, в повному розмірі та без обмеження максимального розміру пенсії. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 15 квітня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2018 на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки № 735 від 29.11.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2018 на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 735 від 29.11.2021 з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено та ухвалити нове, яким позов у цій частині задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу позивача від відповідача до суду не надходив.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що отримавши довідку фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки № 735 від 29.11.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, позивач звернувся до ГУ ПФУ з письмовою заявою про перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із розрахунку 80% сум грошового забезпечення на підставі довідки, в повному обсязі та без обмеження максимального розміру пенсії.
Листом від 22.09.2022 позивача повідомлено, що підстави для перерахунку його пенсії відповідно до наданої довідки відсутні.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2018 на підставі довідки фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 735 від 29.11.2021 з урахуванням виплачених сум.
Водночас в частині вимог позивача про здійснення нарахування і виплати пенсії з урахуванням 80% розміру грошового забезпечення та здійснення виплати з урахуванням виплачених сум без обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначив, що відповідачем фактично не було перераховано позивачу пенсію як особі, яка має на це право. Спору щодо виплати позивачу пенсії без обмеження максимального розміру у розмірі 80% сум грошового забезпечення на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Суд зазначив, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, відповідно у задоволенні позовних вимог в частині виплати позивачу пенсії та без обмеження максимального розміру пенсії у розмірі 80% сум грошового забезпечення суд відмовив, як передчасних.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В даному випадку апелянт оскаржує рішення суду в частині відмовлених позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром.
Надаючи оцінку правильності рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, колегія суддів, з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Праву на позов повинно відповідати певне конкретне порушене право чи охоронюваний законом інтерес.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 у справі № 821/1438/17.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії на підстав нової довідки.
У листі, яким повідомлено про відмову у перерахунку пенсії, саме це право позивача було порушене відповідачем.
Колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач обмежив розмір пенсії позивача таким максимальним розміром, або ж здійснив розрахунок пенсії з урахуванням зменшеного її відсоткового розміру.
Отже спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром та зменшення її відсоткового розміру на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Доказів того, що позивач на час звернення до суду отримував пенсію з обмеженням її максимального або відсоткового розміру, матеріали справи не містять.
Не заперечуючи права позивача на отримання пенсії у певному відсоткового розміру та без обмеження максимальним розміром, колегія суддів констатує, що у спірних правовідносинах право позивача на отримання пенсії без відповідних обмежень порушено не було, а отже таке право не може бути захищене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021, у зразковій справі №560/2120/20.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В даному випадку доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких