П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6216/24
Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
за участі секретаря - Алексєєвої Н. М.
представника позивача - адвоката Комарової А. О.
розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди за період з 01.03.2023 до 17.01.2024 за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- зобов'язати нарахувати та виплатити різницю між додатковою винагородою у розмірі 100 000 грн. та 30 000 грн. за період з 01.03.2023 до 17.01.2024 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Мотивуючи даний позов ОСОБА_1 указує, що з 15.03.2022 проходить службу у бойових підрозділах та підрозділах забезпечення ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України) (далі - 197 батальйон 124 бригади).
У січні 2023 року, згідно бойового наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 22.01.2023 №69дск, 197 батальйон передислоковано до міста Херсон та зобов'язано зайняти бойові позиції у межах міста та прилеглих територіях, з метою утримання оборони для запобігання форсування р. Дніпро збройними силами Російської Федерації, задля виконання бойового завдання 124 бригади з кругової оборони АДРЕСА_1 .
При цьому, позивач зазначає, що все місто Херсон та прилеглі території з моменту деокупації та до теперішнього часу перебувають під артилерійськими та мінометними обстрілами, а серед особового складу є поранення та факти загибелі військовослужбовців 197 батальйону 124 бригади.
ОСОБА_1 стверджує, що починаючи з 01 березня 2023 року до 17 січня 2024 року додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168), військовослужбовцям 197 батальйону 124 бригади почала рахуватись виходячи з розміру 30 000 грн., а не 100 000 грн. на місяць, не зважаючи на виконання завдань із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
З 18 січня 2024 року 197 батальйон передислоковано до Донецької області.
Позивач вважає, протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди у спірний період у сумі 30 000 грн., замість належних 100 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що згідно наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій з березня 2023 року по січень 2024 року (спірний період) до районів ведення воєнних (бойових) дій не входить частина Херсонської області та безпосередньо місто Херсон, які входять до зони відповідальності НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони.
Суд першої інстанції вважав це визначальним фактом для відмови в задоволенні позову.
На думку суду, сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків у складі ВЧ НОМЕР_1 без доказів безпосередньої його участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Суд також зазначив, що при зверненні до суду позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження безпосередньої його участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з 01.03.2023 по 17.01.2024. Не вбачається така участь і з наданих відповідачем до суду копій бойових розпоряджень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
У зв'язку з цим, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт указує, що він та інші військовослужбовці НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони у спірному періоді виконували бойові завдання та забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) в першому ешелоні оборони або наступудо батальйону включно.
Скаржник вважає, що наявні документи в матеріалах справи свідчать про те, що Військова частина НОМЕР_1 (197 батальйон), зокрема весь її особовий склад виконував бойові завдання в першому ешелоні оборони.
При цьому, згідно листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.03.2023 №423/1280, під час дії воєнного стану, додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно без умови їх обов'язкового перебування в районах ведення бойових дій.
Додатково скаржник зазначив, що при однакових умовах та обставинах особовий склад Військової частини НОМЕР_4 , перебуваючи на території Херсонської міської територіальної громади у період з 01.02.2024 по 28.02.2024, отримував додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн., що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 04.03.2024.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляцію.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Комарова А. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , доводи його апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією та з 15.03.2022 проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Відповідно до бойового розпорядження вищого керівництва, а саме: командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 19.01.2023 №58дск, 197 батальйону ТРО наказано прибути в район с. Чорнобаївка Херсонської області для переходу в оперативне підпорядкування НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони та зайняти бойові позиції.
Згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 22.01.2023 №69дск, відповідно до головного завдання НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони кругової оборони АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 батальйону ТРО наказано зайняти район оборони у АДРЕСА_1 та частині прилеглих населених пунктів, та обладнати позиції для ведення можливого оборонного бою та протиповітряної оборони.
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 25.03.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, старший солдат ОСОБА_1 у період з 12.05.2022 по 09.08.2022, з 12.08.2022 по 25.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районах с-ща Зарічне Комишуваської селищної громади Запорізької обл.; м. Херсон, с-ща Зеленівка Херсонської територіальної громади Херсонської обл.; с-ща Межова Межівської селищної територіальної громади Дніпропетровської обл.
Утім, у період з 01.03.2023 до 17.01.2024 позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 30 000,00 грн. щомісяця.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у підвищеному до 100 000,00 грн. розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її задоволення, з огляду на таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який існує і на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168.
Пунктом 1 Постанови №168, в редакції від 21.01.2023, було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції від 11.08.2023 та від 20.09.2023, установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Порядок №260).
Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) згідно з наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року; в редакції наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023).
Відповідно до пункту 2 цього розділу, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з положеннями пунктів 3, 4 цього розділу Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Таким чином, з аналізу вищевказаних положень, колегія суддів доходить висновку, що виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій не є визначальною (вичерпною) умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, оскільки відповідно до абзацу 2 - 3 пункту 2 Порядку №260 встановлено також такі умови як: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, які надані в листах №423/1932 від 11.04.2023, №423/1280 від 13.03.2023, відповідно до яких, під час дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно без умови їх обов'язкового перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
У зв'язку з цим, колегія суддів не поділяє правову позицію суду першої інстанції про те, якщо територія, де перебував позивач не входить до районів ведення воєнних (бойових) дій, то останній не має права на додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн.
Наступною підставою для відмови в задоволені позову слугувало те, що матеріали справи не містять доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій.
Аналізуючи дане твердження суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 15.03.2022 проходить службу у бойових підрозділах та у підрозділах забезпечення Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України), яка підпорядкована Військовій частині НОМЕР_4 .
Структурно 197 батальйон 124 бригади складається з бойових підрозділів та підрозділів забезпечення (таких як управління/командування батальйону, штаб, фінансово-економічна служба, юридична, медична служба (медичний пункт), взвод матеріально-технічного забезпечення і т.д.).
Відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 22.01.2023 №69дск, головним завданням НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони визначено кругову оборону АДРЕСА_1 , а 197 батальйону ТРО наказано зайняти район оборони у АДРЕСА_1 та частині прилеглих населених пунктів, та обладнати позиції для ведення можливого оборонного бою та протиповітряної оборони.
Згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 15.02.2023 №190, 197 батальйону ТРО наказано: «КСП батальйонів першого ешелону оборони розміщуються на відстані 1,5-2 км. від переднього краю оборони».
Розпорядженням командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 24.02.2023 №2052дск, визначено, відповідно до забезпечення якісної підготовки до оборони м. Херсон, всім батальйонам, зокрема і 197 батальйону ТРО, до 28.02.2023 завершити фортифікаційне обладнання позиції/ першої смуги оборони.
Розпорядженням командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 31.08.2023 №1778дск, від 27.08.2023 №1763дск, від 26.08.2023 №1755дск, визначені завдання та заходи, командиру 197 батальйону ТРО з метою стійкої оборони підрозділів першого ешелону НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони.
Отже, бойовими розпорядженнями, розпорядженнями з розвідки, розпорядженнями командира, підтверджується, що військовослужбовці НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони, в складі якої позивач проходить службу, у спірному періоді виконували бойові завдання та забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) в першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на ці обставини та докази уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій.
На думку колегії суддів, відповідач діяв протиправно, нараховуючи розмір додаткової винагороди за період з 01.03.2023 до 17.01.2024 в сумі 30 000 грн.
Також слід звернути увагу, що твердження суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження безпосередньої його участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з 01.03.2023 по 17.01.2024 є недоречним.
Так, Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 по справі №560/10788/23 указав, що таке посилання суду першої інстанції є безпідставним, оскільки відповідні документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення, рапорт та інше) не можуть знаходитись у позивача, оскільки такі документи оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.
Також слід указати, що в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведені вище положення нормативно-правових актів та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди у спірному періоді з 01.03.2023 по 17.01.2024 з розрахунку 100000 грн. на місяць, як такий, що брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконував бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.
Наведене, є підставами, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 195, 308, 310, 315, 317, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 зниженого розміру додаткової винагороди (30 000 грн.), передбаченої пунктом 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 01.03.2023 по 17.01.2024 за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) різницю між додатковою винагородою у розмірі 100 000 грн. та 30 000 грн. за період з 01.03.2023 по 17.01.2024 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 03.10.2024.