П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4099/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Хомич Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Бульбою Н.О. у місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2024 року адвокат Хомич Іван Олександрович в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) за допомогою системи «Електронний суд» подав до Миколаївського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області) в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо проведення індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року за № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» у розмірі 1,197 із застосуванням обмеження її максимальною сумою 1500 грн., починаючи з 01.03.2023 року та індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року за № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» у розмірі 1,0796 із застосуванням обмеження її максимальною сумою 1500 грн., починаючи з 01.03.2024 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року за № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» у розмірі 1,197 без застосування обмеження її максимальною сумою 1500 грн., починаючи з 01.03.2023 року та індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року за № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» у розмірі 1,0796 без застосування обмеження її максимальною сумою 1500 грн., починаючи з 01.03.2024 року.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що починаючи з 01.03.2023 року основний розмір пенсії Позивача був проіндексований Відповідачем з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,197 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року за № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168), а також починаючи з 01.03.2024 року з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,0796 відповідно до підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року за № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185), проте в кожному випадку в результаті такого перерахунку розмір такого збільшення було обмежено граничним розміром 1 500, 00 грн..
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Хомич І.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та винести нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанцій неправильно застосував положення абзацу 2 пункту 10 Постанови № 168 та абзацу 2 пункту 3 Постанови № 185 у правовідносинах стосовно правомірності обмеження розміру індексації граничною (максимальною) сумою 1 500, 00 грн., при перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, а саме 1,197 та 1,0796 відповідно, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також апелянт зазначає, що положення абзацу 2 пункту 10 Постанови № 168 та абзацу 2 пункту 3 Постанови № 185 прямо суперечать приписам Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III), Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон 1282-XII), які є спеціальними нормами та підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду України в цих правовідносинах.
Крім того скаржник зауважив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року по справі № 320/8511/23 визнано протиправним та нечинним абзац 2 пункту 10 Постанови № 168 щодо застосування обмеження індексації пенсії сумою 1 500 грн..
ГУ ПФУ в Миколаївській області надало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, Позивач є пенсіонером, якому відповідно до вимог Закону № 1058-IV» призначено пенсію за віком.
При цьому, до 01.03.2023 року загальний розмір пенсії Позивача склав - 18 757, 21 грн..
На виконання постанови Уряду від 24.02.2023 року за № 168, Відповідачем проіндексовано основний розмір пенсії Позивача з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,197. В результаті такого перерахунку пенсії Позивача з 01.03.2023 року розмір підвищення на коефіцієнт збільшення (1,197) зафіксовано в межах граничного розміру збільшення, встановленого абзацом 2 пункту 10 Постанови № 168 у розмірі 1500, 00 грн..
Крім того, на виконання постанови Уряду від 23.02.2024 року за № 185, Відповідачем проіндексовано основний розмір пенсії Позивача з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0796. В результаті такого перерахунку пенсії Позивача з 01.03.2024 року розмір підвищення на коефіцієнт збільшення (1,0796) зафіксовано в межах граничного розміру збільшення, встановленого абзацом 2 пункту 3 Постанови № 185 у розмірі 1500, 00 грн..
У лютому 2024 року представник Позивача звернувся до Відповідача із адвокатським запитом, в якому просив провести перерахунок та виплату призначеної пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром у розмірі 1500, 00 грн..
Листом № 1400-0305-8/14724 від 22.02.2024 року Відповідач повідомив представника Позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром у розмірі 1500, 00 грн..
Не погодившись з діями відповідача щодо обмеження розміру збільшення пенсії, отриманого в результаті перерахунку, максимальним (граничним) розміром 1 500, 00 грн, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що, обмежуючи індексацію пенсії Позивача розміром 1500,00 грн, Відповідач діяв як того вимагають приписи Постанови від 24.02.2023 року за № 168 та від 23.02.2024 року за № 185, пунктом 10 та абзацу пунктом 3 яких відповідно Уряд запровадив тимчасове обмеження на максимальний розмір індексації пенсій.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (застосовується з 1 березня 2022 року) визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Відповідно до підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Крім того, пунктом 6 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що 2024 році, зокрема, ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Зазначені вище пункти Закону є чинними та неконституційним не визнавалися.
Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що з 01.03.2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Пунктом 10 Постанови № 168 установлено, що: «розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1 500 гривень».
Пунктом 1 Постанови № 185 установлено, що з 01.03.2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до . 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Пунктом 3 Постанови № 185 установлено, що: «розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1 500 гривень.».
Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про обмеження верхньої межі індексації для того, щоб збалансувати потреби захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян.
Із огляду на зазначене, апеляційній суд вказує, що положеннями абзацу 2 пункту 10 Постанови № 168 щодо індексації пенсії за 2023 рік та абзацу 2 пункту 3 Постанови № 185 щодо індексації пенсії за 2024 рік визначено граничний розмір індексації пенсії, а саме встановлено, що внаслідок здійснення перерахунку на виконання, зокрема пункту 1 цих постанов з 01.03.2023 року та 01.03.2024 року пенсій, згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», з урахуванням підвищення її розміру на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 в 2023 році та у розмірі 1,0796 в 2024 році не можуть бути більшою ніж 1 500 грн..
У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що з 01.03.2023 року Позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 Постанови № 168, в межах граничної суми збільшення, а саме на 1 500 грн., а також 01.03.2024 року підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 Постанови № 185, в межах граничної суми збільшення, а саме на 1 500 грн., у зв'язку з чим відсутні правові підстави вважати такі дії Відповідача неправомірними, оскільки індексація пенсії Позивача з 01.03.2023 року та 01.03.2024 року проведена пенсійним органом із дотриманням вимог чинного законодавства.
З такими висновками колегія суддів погоджується, водночас, враховуючи аргументи представника Позивача, зазначені у апеляційній скарзі, вважає за необхідне зазначити таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.03.2024 року по справі № 440/3321/23.
Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінет Міністрів України (зобов'язано) невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Такі положення Указу № 69/2022 в повній мірі кореспондуються з абзацами 2 та 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, якими установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними і узгоджуються, зокрема з Рішенням від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, в якому Конституційний Суд України зазначив про наявність у Кабінет Міністрів України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України також зауважив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Враховуючи правову природу спору у цій справі, колегія суддів з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права вважає за необхідне застосувати також судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи («Sporrong and Lonnroth v. Sweden», п. 73). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності («Pressos Compania Naviera S.A. and others v. Belgium»), п. 33).
Вирішуючи, чи була дотримана ця вимога, Суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів із огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який ідеться. Проте суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння [його] майном» в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу («Zvolsky аnd Zvolska v. the Czech Republic», № 46129/99, п. 63).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і у справі Стре проти Сполучного Королівства («Stretch v. the United Kingdom», п. 37).
Також у цій справі необхідно врахувати висновки ЄСПЛ у справі «Grudiс v. Serbia» (пункт 72) про те, що у сфері соціального законодавства, у тому числі в сфері пенсійних виплат, держави користуються широкою свободою розсуду, що в інтересах соціальної справедливості та економічного добробуту може законно змусити їх коригувати, обмежувати або навіть зменшувати розмір пенсійних виплат, які, як правило, виплачуються кваліфікованому населенню.
За аналогічних обставин у справах «Valkov and оthers v. Bulgaria», «Khoniakina v. Georgia» ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та визнає можливість, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі Суд зобов'язаний ураховувати всі відповідні обставини справи та з'ясувати, чи було законним таке втручання, чи мало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
Вказане вище у сукупності свідчить про те, що реалізація Кабінетом Міністрів України покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф.
Таким чином, враховуючи те, що пенсія Позивача проіндексована в розмірі 1500 грн, що відповідає абзацу 2 пункту 10 Постанови № 168, а також абзацу 2 пункту 3 Постанови № 185, відсутні правові підстави для зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію пенсії без застосування граничного розміру, встановленого цими положеннями, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 року по справі № 420/25804/23.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилань апелянта на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №320/8511/23 колегія суддів не приймає, оскільки в спірній частині воно було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 року.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Хомич Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко