П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14178/23
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 29.01.2024р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -
18.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2023р. №14/ДСК-м про накладення на нього дисциплінарного стягнення - «догана», за порушення вимог ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, враховуючи результати аналізу виконання планових завдань з поставки мобілізаційних людських ресурсів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом протиправно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки ним не порушувались вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Позивач вважає дисциплінарне стягнення безпідставним, так як відповідачем взагалі не конкретизоване, що він не виконав зі службових обов'язків. Доказами зазначеного слугує сам оскаржуваний наказ.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не наведено заперечень чи фактів, що спростовують обставини про порушення ним ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, враховуючи результати аналізу виконання планових завдань з поставки мобілізаційних людських ресурсів територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області у жовтні 2023 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції, при вирішенні справи, вимог законодавства, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Апелянт зазначає, що виходячи зі змісту оскаржуваного наказу йому не зрозуміло, яке конкретно порушення чи невиконання якого конкретного обов'язку він допустив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 12.04.2023р. №759, призначено підполковника ОСОБА_1 на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . /а.с.22/
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.11.2023р. №14/ДСК-м затверджено аналіз виконання планових завдань з поставки мобілізаційних людських ресурсів територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області в жовтні 2023 року, та з причини незадовільних результатів служби; низького рівня організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів і, як наслідок, неналежне проведення заходів оповіщення та відбору мобілізаційних людських ресурсів; несвоєчасне доведення планових завдань до підпорядкованого особового складу; незадовільний контроль за організацією виконання визначених завдань підпорядкованими підрозділами; невиконання своїх функціональних обов'язків за посадою; неналежний рівень взаємодії з органами влади, органами місцевого самоврядування, Національної поліції, правоохоронними органами з питань виконання ними визначених законодавством повноважень в сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, за порушення вимог ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, враховуючи результати аналізу виконання планових завдань з поставки мобілізаційних людських ресурсів територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області у жовтні 2023 року, відповідно до статей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_1 , з урахуванням наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.11.2023р. №254, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «догана». /а.с.2-4, 21/
Не погоджуючись з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність позову виходячи з наступного.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV (в редакції що діяла на момент винесення оскаржуваного наказу; надалі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.ст.1 - 5 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з ч.1 ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.
Пунктом «б» ст.68 Дисциплінарного статуту визначено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, як догана.
У відповідності до ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Так, ст.83 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до п.2 Розділу II Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №608 (надалі - Порядок №608) службове розслідування не призначається, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани слугував аналіз виконання планових завдань з поставки мобілізаційних людських ресурсів територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області у жовтні 2023р., яким встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в жовтні 2023 року не виконано завдання з поставки мобілізаційних людських ресурсів.
Разом з тим, відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV (надалі - Статут внутрішньої служби) кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Відповідно до ст.130 Статуту внутрішньої служби внутрішній порядок досягається: глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов'язків, визначених законами України та військовими статутами Збройних Сил України.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 12.04.2023р. №759, призначено підполковника ОСОБА_1 на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . /а.с.22/
Відповідно до п. 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. №154 (надалі - Положення №154), завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Пунктом 7 Положення №154 передбачено, що з метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно п.14 Положення №154 керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за, в тому числі: військовий облік призовників військовозобов'язаних та резервістів; мобілізаційну готовність територіального центру комплектування та соціальної підтримки; своєчасне та повне виконання завдань, покладених на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки; здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву) та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до порядку мобілізаційного розгортання, визначеного Міноборони та Генеральним штабом Збройних Сил, а також на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто, саме на начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки покладається відповідальність за мобілізаційну готовність територіального центру комплектування та соціальної підтримки та здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу.
Як вбачається з аналізу виконання завдань з поставки мобілізаційних людських ресурсів територіальними центрами комплектування та соціальної підрамки Миколаївської області в жовтні 2023 року, який затверджено спірним наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2023р. №14/ДСК-м, розпорядженнями начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 своєчасно та в повному обсязі були визначені та доведені завдання районним територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щодо організації відбору та призову військовозобов'язаних (резервістів) до військових частин, КППК, НЦ. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 та підпорядкованими йому відділами в жовтні 2023 року не виконано завдання з поставки мобілізаційних людських ресурсів. Причиною незадовільних результатів став низький рівень організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів і, як наслідок, неналежне проведення заходів оповіщення та відбору мобілізаційних людських ресурсів, несвоєчасне доведення планових завдань до підпорядкованого особового складу, незадовільний контроль начальників районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за організацією виконання визначених завдань підпорядкованими підрозділами, невиконання своїх функціональних обов'язків за посадою, неналежний рівень взаємодії з органами влади, органами місцевого самоврядування, Національної поліції, правоохоронними органами з питань виконання ними визначених законодавством повноважень в сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Отже, ОСОБА_1 , як начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно Положення №154 несе відповідальність за організацію виконання завдань з відбору та призову військовозобов'язаних (резервістів) до військових частин, КППК, НЦ та поставки мобілізаційних людських ресурсів.
Таким чином, у жовтні 2023 року ОСОБА_1 , як начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 , не забезпечено виконання розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо організації відбору та призову військовозобов'язаних (резервістів) до військових частин, КППК, НЦ, що свідчить про наявність порушення ним ст.16 Статуту внутрішньої служби.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Однак, позивачем на доведення позовних вимог не надано суду належних доказів протиправності оскаржуваного наказу, не спростовано причини незадовільних результатів служби; низького рівня організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів і, як наслідок, неналежне проведення заходів оповіщення та відбору мобілізаційних людських ресурсів; несвоєчасне доведення планових завдань до підпорядкованого особового складу; незадовільний контроль за організацією виконання визначених завдань підпорядкованими підрозділами; невиконання своїх функціональних обов'язків за посадою; неналежний рівень взаємодії з органами влади, органами місцевого самоврядування, Національної поліції, правоохоронними органами з питань виконання ними визначених законодавством повноважень в сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, а встановлені судом фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про його правомірність.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв