іменем України
03 жовтня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/4350/22
Головуючий у першій інстанції - Карпусь І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1062/24
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі»
Відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
Особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію (суддя Карпусь І.М.), ухвалене у м. Ніжин,
У листопаді 2024 року ТОВ «НіжинТеплоМережі» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з вимогою про стягнення в солідарному порядку заборгованості за комунальній послуги за період з 01 березня 2021 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 14581,01 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з теплопотачання, які своєчасно не оплачують, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає примусовому стягненню.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 21 травня 2024 року позов ТОВ «НіжинТеплоМережі» задоволено: стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» заборгованість за теплову енергію за період з 01 березня 2021 року по 31 жовтня 2022 року у розмірі 14 581,01 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі будучи споживачами комунальних послуг, які надаються ТОВ «НіжинТеплоМережі» за адресою: АДРЕСА_2 , зобов'язані їх оплати в солідарному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на те, що вони не є належними відповідачами у даній справі, але судом не прийнято до уваги подані письмові докази на підтвердження зазначеного. Відповідачі вважають, що ТОВ «НіжинТеплоМережі» не довело належними та допустимими доказами факт надання послуг у відповідному обсязі за адресою їх реєстрації. Також вказують на те, що судом був прийнятий до розгляду позов підписаний не уповноваженою на те особою.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати
і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).
З огляду на наведені норми процесуальних законів правильне визначення юрисдикції суду у цій справі залежить від змісту правовідносин та її учасників.
21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. Із дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України
з процедур банкрутства із дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на час подання позову), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство,
в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НіжинТеплоМережі» надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам у м. Ніжині Чернігівської області, у тому числі, й мешканцям квартири АДРЕСА_1 .
З наявних у ЄДРСР для вільного доступу даних вбачається, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19 лютого 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «НіжинТеплоМережі». Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12 липня 2021 року у справі № 927/184/13-г визнано банкрутом ТОВ «НіжинТеплоМережі» і відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року постанову Господарського суду Чернігівської області від 12 липня 2021 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2023 року продовжено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника.
Відповідно до наявної у ЄДРСР інформації як станом на час подання позову, так і на час розгляду справи апеляційним судом ТОВ «НіжинТеплоМережі» банкрутом не визнано.
Усталеною на сьогодні є судова практика щодо розгляду усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах саме цієї справи. Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.
Колегія суддів зважає на те, що Господарським судом Чернігівської області у межах справи № 927/184/13-г про банкрутство ТОВ «НіжинТеплоМережі», відповідно до приписів ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, розглядаються майнові спори за участю товариства та інших суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), в яких ТОВ «НіжинТеплоМережі» виступає як позивачем, так і відповідачем, про що свідчать наявні у ЄДРСР судові рішення.
Отже, позовні вимоги, заявлені ТОВ «НіжинТеплоМережі» у цій справі, підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, - Господарським судом Чернігівської області області
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 цього Кодексу.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належить задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати із закриттям провадження у справі. Позивачу належить роз'яснити, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, а також наявне у нього право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 255, 367, 374, ч. 1 ст. 377, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково .
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2024 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію - закрити.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.
Роз'яснити позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: